Міжнародне право
6. Міжнародно-правовий статус космічних об`єктів і космонавтів
Космічними об’єктами є штучні супутники Землі, космічні станції, космічні кораблі багаторазового використання, космічні ракети, транспортні космічні системи, розміщені на Місяці та інших небесних тілах або в їхніх надрах, космічні апарати, обладнання, установки, станції, споруди, в тому числі житлові станції. Складові частини космічного об´єкта, засіб його доставки, його частини вважаються окремими космічними об´єктами.
Будь-яка космічна система складається з власне космічного сегмента і наземного сегмента (апаратура управління космічним сегментом, стеження за ним і передання або прийому інформації). Правовий статус наземного сегмента визначається національним законодавством держави, під юрисдикцією якої він перебуває. Виняток можуть становити морські платформи для космічних запусків з акваторій відкритого моря.
Правовий статус об´єктів, що належать до космічного сегменту, встановлений у Договорі про космос 1967 р., Угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р., Угоді про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення космічних об´єктів, запущених у космічний простір, 1968 р., а також в Конвенції про реєстрацію об´єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р. Крім того, правовий статус космічних об´єктів може доповнюватися положеннями угод про заснування міжнародних організацій, що здійснюють космічну діяльність, і угод про створення міжнародних космічних станцій.
Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об´єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі. Під час реалізації міжнародного проєкту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегульовано й інші процеси, наприклад пов´язані зі створенням об´єкта або підготовкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов´язані з космічним об´єктом, перебувають у компетенції держави. Держави самі встановлюють правовий режим своїх космічних об´єктів у період їх знаходження в космосі. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних кораблів, що перебувають на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності. Про відвідування повинно бути зроблено завчасне повідомлення в інтересах безпеки і продовження нормального функціонування об´єкта.
Важливою для визначення космічного об´єкта є його реєстрація, основне завдання якої полягає у закріпленні правового зв´язку між космічним об´єктом та державою, яка здійснює запуск. На підставі реєстрації вирішуються питання щодо юрисдикції над космічним об´єктом і його екіпажем, його національної належності та відповідальності за шкоду, заподіяну такими об´єктами.
Космічний об´єкт повинен бути зареєстрований державою, що запускає, або міжнародною міжурядовою організацією, що здійснює космічну діяльність.
Державою, що запускає космічний об´єкт, вважається держава, яка здійснює або організовує запуск космічного об´єкта, або держава, з території або установок якої здійснюється запуск. Тому може виявитися, що стосовно одного космічного об´єкта є дві або більше держав, що запускають (одна організовує запуск, іншій належить установка, а третя надає для цього свою територію), особливо це стосується міжнародних організацій, які не мають території. У цих випадках суб´єкти, що запускають, повинні укласти угоду про реєстрацію цього космічного об´єкта, щоб виключити подвійну або множинну реєстрацію.
Держава, яка здійснює запуск, повинна інформувати Генерального секретаря ООН про створення такого реєстру, який збирає інформацію, що надається державою реєстрації космічного об´єкта. Така інформація повинна містити: назву держави або держав, які здійснюють запуск; відповідне позначення космічного об´єкта або його реєстраційний номер; дату та територію або місце запуску; основні параметри орбіти та загальне призначення космічного об´єкта.
Конвенція про реєстрацію об´єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р., передбачає, що держава реєстрації космічного об´єкта може час від часу передавати Генеральному секретарю ООН додаткову інформацію стосовно космічного об´єкта, а також у якомога швидший строк повідомляти його про космічні об´єкти, стосовно яких вона раніше надала інформацію, і які, будучи виведеними на орбіту навколо Землі, більше не перебувають на цій орбіті.
Якщо космічний об´єкт завдав шкоди державі або будь-якій фізичній чи юридичній особі або може мати небезпечний чи шкідливий характер, і держава не може розпізнати вказаний космічний об´єкт, інші держави-учасниці згаданої Конвенції, включно з держави, які володіють засобами спостереження за космічними об´єктами та їх супроводження, повинні відповідати на отримане від такої держави прохання про допомогу в ідентифікації об´єкта. При цьому держава, яка звертається з таким проханням, надає максимально можливу інформацію про час, характер і обставини, які створили підставу для такого прохання. Умови надання такої допомоги встановлюються за домовленістю між зацікавленими сторонами.
Відповідно до Договору про космос 1967 р. держава-учасниця, у реєстр якої занесений об´єкт, запущений у космічний простір, зберігає юрисдикцію і контроль над таким об´єктом і над будь-яким екіпажем цього об´єкта під час їхнього перебування в космічному просторі, в тому числі і на небесному тілі. Права власності на космічні об´єкти, запущені в космічний простір, включно з об´єкти, доставлені або споруджені на небесному тілі, і на їх складові частини залишаються непорушними під час їхнього перебування в космічному просторі або на небесному тілі, або після повернення на Землю. Розміщення космічного об´єкта на поверхні або в надрах небесного тіла не створює права власності на пов´язані з об´єктом ділянки.
Космічні об´єкти або їх складові частини, виявлені за межами держави- учасниці Договору, у реєстр якої вони занесені, мають бути повернені цій держа- ві-учасниці Договору, при цьому така держава повинна на вимогу представити до повернення розпізнавальні дані.
Правовий статус космонавтів у міжнародному космічному праві регулюється, перш за все, Договором про космос 1967 р. та Угодою про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення космічних об´єктів, запущених у космічний простір, 1968 р.
У Договорі про космос 1967 р. передбачено, що космонавти розглядаються як «посланці людства в космос» (ст. V). Звичайно, це не означає, що вони володіють якимось наднаціональним статусом. Науковці вважають, що положення Договору про космос 1967 р. має скоріше урочисто-декларативний, а не юридичний характер.
Виконуючи космічні польоти навіть у складі міжнародних екіпажів, космонавти є представниками своїх держав, однак при цьому їхня діяльність має і загальнолюдський характер.
Космонавтами вважаються будь-які особи, що перебувають у космічному просторі. У статті 10 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. визначається, що держави будуть розглядати будь-яку людину, яка перебуває на Місяці, як космонавта в значенні ст. V Договору про космос 1967 р., а також як члена екіпажа космічного судна в значенні Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення космічних об´єктів, запущених у космічний простір, 1968 р.
Космонавти, незалежно від громадянства, перебувають під юрисдикцією і контролем держави реєстрації космічного об´єкта. Доктриною зауважено прогалину в міжнародному космічному праві щодо здійснення юрисдикції під час знаходження екіпажа космічного судна в повітряному просторі іншої держави, де діє повний та виключний суверенітет такої держави. Проте більшість науковців сходиться на тому, що держава повинна зберігати юрисдикцію щодо зареєстрованого космічного об´єкта та його екіпажа впродовж усього космічного польоту, в тому числі й під час перетинанні повітряного простору інших держав.
Держави-учасниці Договору про космос 1967 р. надають космонавтам усіляку допомогу в разі аварії, лиха або вимушеної посадки на території іншої держави-учасниці Договору, або у відкритому морі. Космонавти, які здійснюють таку вимушену посадку, повинні бути в безпеці і негайно повернені державі, до реєстру якої внесено їх космічний корабель. Під час здійснення діяльності в космічному просторі, в тому числі і на небесних тілах, космонавти однієї держави- учасниці Договору надають можливу допомогу космонавтам інших держав- учасниць Договору. Держави-учасниці Договору негайно інформують інші дер- жави-учасниць Договору або Генерального секретаря ООН про встановлені ними явища в космічному просторі, включно з Місяць і інші небесні тіла, які могли б становити небезпеку для життя чи здоров´я космонавтів.
Відповідно до Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення космічних об´єктів, запущених у космічний простір, 1968 р. кожна держава-учасниця, що одержує відомості або виявляє, що екіпаж космічного корабля потерпів аварію, чи перебуває у стані лиха, або вчинив вимушену або ненавмисну посадку на території, що перебуває під її юрисдикцією або у відкритому морі, або в будь-якому іншому місці, що не перебуває під юрисдикцією будь-якої держави, негайно:
а) інформує державу, що здійснила запуск, або, якщо конкретна держава- учасниця Угоди не може розпізнати і негайно інформувати про це державу, що здійснила запуск, повідомляє про це для загального відома за допомогою всіх наявних в її розпорядженні відповідних засобів зв´язку;
б) інформує Генерального секретаря ООН, який повинен негайно розповсюдити цю інформацію за допомогою всіх наявних у його розпорядженні відповідних засобів зв´язку.
На борту космічних об´єктів можуть використовуватися ядерні реактори на певних умовах, що закріплених в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/47/68 «Принципи, що стосуються використання ядерних джерел енергії у космічному просторі» від 14.12.1992 р.
Для зведення до мінімуму кількості радіоактивного матеріалу в космосі і пов´язаних із цим ризиків використання ядерних джерел енергії в космічному просторі обмежується тими космічними польотами, які не можуть здійснюватися розумним способом із використанням неядерних джерел енергії.
Держави, які запускають космічні об´єкти з ядерними джерелами енергії на борту, докладають зусиль для захисту окремих осіб, населення і біосфери від радіологічної небезпеки. Конструкція і використання космічних об´єктів із ядерними джерелами енергії на борту з високим ступенем впевненості забезпечують, щоб за передбачуваних або аварійних обставин небезпека була нижчою за прийнятні рівні.
У ході нормальної експлуатації космічних об´єктів із ядерними джерелами енергії на борту, включно з спуск з високої орбіти, необхідно забезпечувати належний захист населення. Для зниження опромінення у випадку аварії під час проєктуванні та конструюванні систем ядерних джерел енергії враховуються відповідні і загальноприйняті міжнародні керівні принципи радіологічного захисту.
Будь-яка держава, що запускає космічний об´єкт із ядерними джерелами енергії на борту, своєчасно інформує зацікавлені держави в тому випадку, коли на цьому космічному об´єкті з´являється пошкодження і виникає небезпека повернення радіоактивних матеріалів на Землю. Після повідомлення про очікуване повернення в атмосферу Землі космічного об´єкта, який має ядерне джерело енергії на борту, і його компонентів усі держави, які володіють засобами контролю і стеження за космічними об´єктами, у дусі міжнародного співробітництва сповіщають Генеральному секретарю ООН і зацікавленій державі відповідну інформацію про пошкоджений космічний об´єкт із ядерним джерелом енергії на борту, якою вони можуть володіти, в можливо найкоротші терміни, з тим, щоб дати державам можливість оцінити ситуацію і вжити будь-яких заходів, які вважаються необхідними.
Відповідно до ст. VII Договору про космос 1967 р. та положень Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об´єктами, 1972 р. кожна держава, яка здійснює або організовує запуск космічного об´єкта, і кожна держава, з території або установок якої здійснюється запуск космічного об´єкта, несе міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну такими космічними об´єктами або їх складовими частинами. Це положення повною мірою застосовується у випадку, коли такий космічний об´єкт має ядерне джерело енергії на борту. Коли дві держави або більше спільно здійснюють запуск космічного об´єкта, вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду.