• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

5. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл

Міжнародне право, встановлюючи режим космічного простору та небесних тіл, не містить загальновизнаного визначення цих територій. Що стосується космічного простору, то основною причиною такої невизначеності є відсутність у праві чіткого розрізнення між космосом і повітряним простором, який визнається територією держави.

У міжнародно-правовій практиці низки держав і в доктрині космос нерідко визначають як простір, що перебуває за межами повітряної сфери Землі, режим якого визначає міжнародне право. У космосі інколи виділяють простори, що мають особливості з погляду їхнього використання: ближній космос, дальній космос, геостаціонарну орбіту. Правовий режим цих просторів ґрунтується на існуючому режимі всього космічного простору. Небесними тілами слід вважати будь- які космічні тіла, що мають природне походження.

Основними міжнародно-правовими актами, що визначають режим дослідження та використання космічного простору та небесних тіл, є Договір про космос 1967 р. та Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.

У Договорі про космос 1967 р. майже в усіх статтях використовується термін «космічний простір, включно з Місяцем та іншими небесними тілами». Із цього можна зробити висновок, що правовий режим космічного простору та небесних тіл за положеннями Договору багато в чому схожі. У цьому документі немає визначення поняття «небесне тіло». заведено вважати, що це поняття охоплює природні космічні тіла типу Місяця, планет, астероїдів.

Для міжнародного космічного права важливим є питання розмежування повітряного простору, що перебуває над територією держави і щодо якого держава володіє повним та виключним суверенітетом, і космічного простору, який вважається загальним надбанням усього людства. Щодо останнього діє заборона національного присвоєння.

Польоти повітряних суден здійснюються за допомогою використання аеродинамічної підйомної сили. Натомість польоти космічних суден призначені для орбітального інерційного пересування в безповітряному просторі. На їх рух впливає сила тяжіння Землі та інших планет. Міжнародна авіаційна федерація (МАФ) реєструє політ судна як космічний, починаючи з висоти 100 км. На цій висоті космічний апарат може здійснити повний орбітальний оберт навколо Землі.

Дослідження і використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, здійснюються на благо та в інтересах усіх держав, незалежно від рівня їх економічного або наукового розвитку, і є надбанням усього людства. Це означає, що надбанням усього людства є і результати діяльності, пов´язаної з дослідженням і використанням космосу.

Зміст поняття «загальне надбання всього людства» в контексті змісту міжнародних норм дозволяє зробити висновок, згідно з яким космос і небесні тіла не можуть розглядатися як «загальна річ» або «спільна власність» людства. Вони лише перебувають у його загальному користуванні. Довільне присвоєння об´єктів, що мають статус загального надбання всього людства, недопустимо. Такі об´єкти повинні використовуватися на справедливій і раціональній основі. Концепція «загального надбання всього людства» покликана забезпечити рівність усіх держав у дослідженні і використанні цих об´єктів без будь-якої дискримінації відповідно до міжнародного права за вільному доступі до всіх районів небесних тіл.

На Місяці проголошується свобода наукових досліджень, що проводяться з урахуванням рівності всіх учасників Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. без будь-якої дискримінації. Держави мають право збирати на Місяці зразки мінеральних та інших речовин, вивозити їх із Місяця, а також розпоряджатися ними, зважаючи на бажаність надання частини таких зразків у розпорядження інших учасників Угоди, що не повинно розглядатися як національне привласнення. У зв´язку з цим у пункті 3 ст. 11 цієї Угоди закріплено положення про те, що «поверхня або надра Місяця, а також ділянки його поверхні або надр чи природні ресурси там, де вони перебувають, не можуть бути власністю жодної держави, міжнародної міжурядової або неурядової організації, національної організації або неурядової установи або будь-якої фізичної особи».

Разом із тим держави-учасниці Угоди зобов´язуються встановити міжнародний режим для врегулювання експлуатації природних ресурсів Місяця, коли стане очевидно, що така експлуатація можлива. Цілями цього режиму, зокрема, будуть: впорядковане і безпечне освоєння природних ресурсів Місяця, раціональне їх регулювання, «справедливий розподіл між усіма державами-учасницями благ, отриманих від цих ресурсів, з особливим урахуванням інтересів і потреб держав, що розвиваються, а також зусиль тих держав, які прямо або побічно внесли свій внесок у дослідження Місяця» (п. d ст. 11 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.).

Космічний простір є частково демілітаризованим, включно з без´ядерним статусом. Розміщення в космосі звичайних видів озброєння та збройних сил загальним міжнародним правом не заборонено, так само як не заборонено використання космосу для військових цілей (деякі обмеження в цій сфері накладають двосторонні міжнародні угоди). Згідно з п. 1 ст. 4 Договору про космос 1967 р. заборонено виведення на орбіту навколо Землі будь-яких об´єктів із ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення, а також розміщення такої зброї в космічному просторі іншим чином. Отже, космічний простір є демілітаризованим лише щодо зброї масового знищення.

Місяць та інші небесні тіла вважаються повністю демілітаризованими й нейтралізованими територіями та використовуються виключно у мирних цілях. Заборонено створення на небесних тілах воєнних баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї чи проведення воєнних маневрів. Однак не заборонено використання військового персоналу для наукових досліджень чи будь-яких інших мирних цілей.

В основних міжнародно-правових документах про космос і космічну діяльність висловлюється стурбованість не лише за збереження міжнародного миру та безпеки, а й за виживання людства. Науково-технічний прогрес, неминучість космічних досліджень і використання космічного простору в наукових та економі- ко-господарських цілях держав зумовлюють необхідність введення істотних обмежень на космічну діяльність, аби запобігти її можливим негативним наслідкам. Безконтрольна космічна діяльність може спричинити не лише збільшення космічного сміття, а й хімічне, біологічне, радіоактивне та інші види забруднення навколишнього середовища. Не менш небезпечною для земної цивілізації є доставка позаземних речовин, що вимагає не лише обережного поводження з ними, а й ретельної стерилізації самих космічних об´єктів і запобігання біологічному зараженню Землі.

У світлі викладеного набуває великого значення положення ст. IX Договору про космос 1967 р. У ній, зокрема, вказується на необхідність проведення наукових досліджень у космічному просторі, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, в такий спосіб, щоб «уникати їх шкідливого забруднення, а також небажаних змін земного навколишнього середовища внаслідок доставки позаземної речовини», і з цією метою у разі потреби вживати відповідних заходів.