• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

4. Джерела міжнародного космічного права

Правове регулювання космічної діяльності із самого початку почалось здійснюватися шляхом укладення, головним чином, універсальних міжнародних угод, відкритих для участі будь-якої держави. Основна роль у розробленні таких міжнародних угод належить Організації Об´єднаних Націй, насамперед Генеральній Асамблеї, її допоміжному органу - Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (КОПУС) і його Підкомітету з правових питань.

Ще в грудні 1958 р. у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/1348 (XII) «Питання про використання космічного простору в мирних цілях» підкреслювалися як спільна зацікавленість людства в космічному просторі, так і необхідність обговорення в ООН правових проблем, які можуть виникнути під час здійснення програми дослідження космічного простору. Водночас ставилося питання про необхідність використання космічного простору лише у мирних цілях. Положення про міжнародне співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях було підтверджено у Резолюціях Г енеральної Асамблеї ООН A/RES/1721 (XVI) «Міжнародне співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях» від 20.12.1961 р. і A/RES/1962 (XVIII) «Декларація правових принципів, що регулюють діяльність держав з дослідження і використання космічного простору» від 13.12.1963 р. У цих резолюціях Генеральної Асамблеї ООН знайшли підтвердження звичаєві принципи і норми щодо космічної діяльності.

У 1967 р. у межах ООН був підписаний Договір про принципи діяльності держав із дослідження і використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами (Договір про космос). Цей Договір є одним з основних міжнародних документів у сфері правової регламентації використання космічного простору, оскільки він не лише визначив його режим, але й сформував права та обов´язки держав у будь-якій діяльності, що пов´язана з дослідженням і використанням космосу. Договір закріпив положення про те, що дослідження і використання космічного простору є надбанням усього людства, космічний простір відкритий для всіх держав на основі рівності і відповідно до міжнародного права, держави несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космосі, космічна діяльність проводиться в інтересах підтримання міжнародного миру та безпеки, а також розвитку міжнародного співробітництва і взаєморозуміння тощо. Договір набрав чинності 10 жовтня 1967 р. Цю дату справедливо вважають днем народження міжнародного космічного права.

Іншими джерелами міжнародного космічного права є такі:

- Угода про рятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення космічних об´єктів, запущених у космічний простір, 1968 р.;

- Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об´єктами, 1972 р.;

- Конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.;

- Конвенція про реєстрацію об´єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р.;

- Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.;

- Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення 1982 р.;

- Принципи, що стосуються дистанційного зондування Землі з космічного простору 1986 р.;

- Європейська конвенція про транскордонне телебачення 1989 р.;

- Принципи, що стосуються використання ядерних джерел енергії у космічному просторі 1992 р.;

- Декларація про міжнародне співробітництво в дослідженні та використанні космічного простору на благо і в інтересах усіх держав, з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються, 1996 р;

- Віденська Декларація про космічну діяльність та розвиток людського суспільства: Космос на межі тисячоліть 1999 р. та інші регіональні і двосторонні угоди між державами, між державами і міжнародними організаціями.

Важливу роль у урегулюванні правового режиму космічного простору відіграє також Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі та під водою 1963 р., в якому містяться положення стосовно діяльності в космічному просторі. Обмежений режим заборони випробувань ядерної зброї, введений цим Договором, був розширений до безумовних рамок Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Резолюцію A/RES/61/104 «Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань» від 6 грудня 2006 р., що підкреслює необхідність якнайшвидшого підписання і ратифікації державами Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 р.

Велику групу спеціальних джерел міжнародного космічного права, що нараховуються сотнями, становлять угоди про науково-технічну співпрацю держав щодо дослідження і використання космосу. На підставі таких угод реалізуються космічні програми України, США, держав Західної Європи та Росії. Космічні держави взяли на себе зобов´язання ділитися результатами своєї діяльності в космосі з іншими державами.