Міжнародне право
1. Поняття міжнародного космічного права, його характерні риси
Початок формуванню міжнародного космічного права було покладено запуском Радянським Союзом 4 жовтня 1957 р. першого штучного супутника Землі. Ця подія ознаменувала нову еру в розвитку людства і справила істотний вплив на різні аспекти життєдіяльності держав, у тому числі на міжнародні відносини.
Запуск першого штучного супутника Землі зумовив появу відразу за цією подією міжнародного звичаю. Відповідно до нього держави визнали право мирного прольоту над їх територіями не лише в космосі, а й на відповідній ділянці повітряного простору під час запуску або приземленні космічного об´єкта.
Космічний простір, розташований у юридичному і фізичному сенсі за межами земного повітряного простору, що простирається в безкраїсть не маючи ніякої межі, не пристосований для життя і діяльності людини, а також ніяких інших живих істот, крім спеціальних апаратів і пристроїв, причому на обмежений час. Тому в цей час для держав немає сенсу оголошувати територіальні претензії на певні ділянки таких просторів. У результаті такої обмеженої функціональності юридичний статус космічного простору склався як статус міжнародного простору, тобто простору, на який не поширюється суверенітет або юрисдикція жодної держави.
З початком освоєння космічного простору для людства відкрилася зовсім нова сфера діяльності, яка має велике значення для його життя на Землі. Стало за необхідне відповідне правове регулювання, в якому головна роль, звичайно, відводиться міжнародному праву. Створення міжнародного космічного права цікаво в тому відношенні, що демонструє здатність міжнародного співтовариства швидко реагувати на потреби життя, використовуючи широкий арсенал нормотворчих процесів.
Під міжнародним космічним правом розуміють галузь сучасного міжнародного права, що регулює відносини між його суб´єктами у зв´язку з їх діяльністю з дослідження та використання космічного простору, включно з небесні тіла, а також визначає права й обов´язки учасників космічної діяльності.
Об’єктом міжнародного космічного права є те, з приводу чого суб´єкти міжнародного космічного права стають учасниками міжнародних правовідносин, тобто матеріальні та нематеріальні блага, дії або утримання від дій, які не належать виключно до внутрішньої компетенції держави.
Об´єктами міжнародного космічного права є космічний простір (надземний простір, починаючи з висоти 100 км над рівнем моря), планети Сонячної системи, Місяць, штучні космічні об´єкти та їхні основні частини, наземні компоненти космічних систем, космічні екіпажі, діяльність із використання космічного простору й небесних тіл і результати космічної діяльності.
Договірного поняття «космічний об´єкт» поки не вироблено. Існує лише практика, що склалася стосовно реєстрації штучних космічних об´єктів відповідно до Конвенції про реєстрацію об´єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р. Стаття 1 цієї Конвенції закріпила положення про те, що термін «космічний об´єкт» охоплює його складові частини, а також засіб його доставки та його частини.
Необхідно зазначити, що штучний об´єкт стає космічним з моменту його запуску. При цьому навіть з моменту невдалого запуску такого об´єкта. Об´єкт також вважається космічним і після повернення його на землю як запланованого, так і аварійного.
Не існує також і договірного визначення поняття «космічна діяльність». Сьогодні такою вважається діяльність людини з дослідження та використання космічного простору, у тому числі небесних тіл позаземного походження. Уперше цей термін був згаданий в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/1721 (XVI) «Міжнародне співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях» від 20.12.1961 р. Використання терміна «космічна діяльність» дозволяє вважати, що держави відносять сюди як діяльність у космічному просторі, так і діяльність на Землі, якщо вона пов´язана з діяльністю в космічному просторі.
Тлумачення поняття «космічна діяльність» залежить від тієї чи іншої держави. Але заведено вважати, що під космічною діяльністю мається на увазі розміщення створених людиною предметів на навколоземних орбітах, у міжпланетному просторі, на поверхні Місяця та інших небесних тілах. Іноді сюди відносять також суборбітальні запуски (тобто вертикальний запуск предметів на великі висоти з їх подальшим поверненням на Землю без виходу на навколоземну орбіту). Безперечно, сюди ж належать дії людей (космонавтів) та робота автоматичних (автономних і радіокерованих із Землі) апаратів та приладів на борту космічних об´єктів.
Отже, поняття космічної діяльності пов´язується з діяльністю в космічному просторі, включно з операції, що здійснюються на Землі у зв´язку із запуском космічного об´єкта, його управлінням і поверненням на Землю.
Але сьогодні ще далеко не всі питання, пов´язані з визначенням космічної діяльності, відрегульовані. Приміром, не встановлено, чи можна вважати космічною діяльністю операції на Землі, якщо вони не завершилися успішним переміщенням об´єкта в космічному просторі. Мабуть, на цьому етапі в питанні визначення космічної діяльності слід виходити в кожному конкретному випадку з відповідних положень міжнародних договорів, що застосовуються до цих правовідносин.
Термін «космічний простір» вживається в одному лише Договорі про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, 1967 р. (Договір про космос). Але в міжнародному космічному праві визначення цього поняття немає. Питання про визначення космічного простору продовжує залишатися на порядку денному Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (КОПУС).
Комітет ООН з використання космічного простору в мирних цілях (КОПУС) (Committee on the Peaceful Uses of Outer Space (CoPUOS) є постійним органом ООН, утвореним відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/1472 (XIV) «Міжнародне співробітництво в галузі мирного використання космічного простору» від 12.12.1959 р. До складу Комітету входять 65 держав-членів ООН.
Комітет має два підкомітети: Науково-технічний підкомітет є координатором міжнародного співробітництва в галузі космічних досліджень і технологій; Підкомітет з правових питань працює над розвитком правових інструментів, супутніх швидкого технологічного розвитку в галузі освоєння космічного простору.
Комітет є головним міжнародним форумом з координації космічної діяльності держав у мирних цілях на благо всіх націй і відіграє ключову роль у межах системи ООН з дослідження відкритого космосу. Він наділений такими повноваженнями: підтримувати тісні відносини з урядовими та неурядовими організаціями, які опікуються питаннями космічного простору; забезпечувати обмін інформацією про діяльність, пов´язану з космічним простором, яка може бути надана урядами на добровільних засадах; сприяти міжнародному співробітництву в галузі космічної діяльності.
Як уже було зазначено, функції Секретаріату Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях виконує Управління ООН з питань космічного простору (Секція обслуговування Комітету та досліджень), що розташований у м. Відень (Австрія).
Міжнародне космічне право як окрема галузь міжнародного права має низку характерних особливостей. До групи особливостей, що стосуються космічного простору, можна віднести:
- у космічному просторі знаходяться небесні тіла, території яких нікому не належать і можуть бути в перспективі використані людством;
- космос практично безмежний;
- на відміну від сухопутної території, Світового океану і повітряного простору, космічний простір не піддається поділу на будь-які зони в процесі його використання;
- космічний простір являє собою особливу небезпеку для діяльності в ньому людини.
До групи особливостей, що стосуються космічної діяльності, належать:
- використання космосу у військових цілях є ні з чим не зрівнянною небезпекою;
- у результатах космічної діяльності зацікавлені всі без винятку держави, а здійснювати її самостійно можуть наразі лише декілька найбільш розвинених у науковому і промисловому відношенні держав;
- запуск космічних апаратів та їх повернення на землю можуть бути пов´язані з використанням повітряного простору іноземних держав і просторів відкритого моря;
- космічні запуски можуть завдавати шкоди іноземним державам і їхнім громадянам.
Під принципами міжнародного космічного права розуміють базисні норми, на основі яких повинні розроблятися правила поведінки суб´єктів міжнародного космічного права.
Названі базисні норми закріплено в Договорі про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включно з Місяцем та іншими небесними тілами, 1967 р. (Договорі про космос). Деякі принципи були конкретизовані і розвинені в інших універсальних міжнародних угодах, що згадувалися вище, зокрема в Угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.
До принципів міжнародного космічного права належать такі:
- дослідження і використання космосу на благо і на користь усього людства;
- рівність під час дослідження і використання космосу;
- свобода наукових досліджень у космосі;
- недопустимість національного привласнення космосу;
- дослідження і використання космосу в мирних цілях;
- міжнародна відповідальність за національну діяльність у космосі;
- міжнародна відповідальність за шкоду, завдану космічними об´єктами;
- національна юрисдикція і контроль держави над космічними об´єктами, занесеними до її реєстру;
- співпраця та взаємна допомога під час здійснення космічної діяльності;
- дослідження і використання космосу без шкідливого забруднення.
На основі цих принципів Договір про космос 1967 р. визначає права держав у зв´язку з їх космічною діяльністю:
- держави мають право досліджувати і використовувати космічний простір без будь-якої дискримінації;
- держави мають право вільно здійснювати наукові дослідження в космічному просторі;
- держави мають право використовувати військовий персонал, будь-яке устаткування або засоби для наукових досліджень і мирного використання космосу;
- держави зберігають права власності на космічні об´єкти та на їх складові під час їх перебування в космосі або на небесному тілі, або після повернення на Землю;
- держави мають право звертатися з проханням одна до одної про надання можливості спостерігати за польотом своїх космічних об´єктів;
- держави на основі взаємності мають право відвідувати після заздалегідь надісланого запиту всі станції, установки, обладнання і космічні кораблі на небесних тілах.
Договір про космос 1967 р. також містить зобов´язання держав щодо їх діяльності в космосі:
- держави повинні сприяти міжнародній співпраці в космосі і заохочувати її;
- держави повинні не допускати національного привласнення космічного простору і небесних тіл ні шляхом проголошення суверенітету над ними, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами;
- держави повинні здійснювати діяльність у космосі відповідно до міжнародного права, включно з Статут ООН, на користь підтримки міжнародного миру та безпеки та розвитку міжнародної співпраці і взаєморозуміння;
- держави повинні не виводити в космос будь-які об´єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення, небесні тіла повинні використовуватися державами виключно з мирною метою (заборонено створення на них військових баз, випробування будь-яких видів зброї і проведення військових маневрів);
- держави повинні надавати допомогу космонавтам з інших держав у випадку аварії, лиха або вимушеної посадки і негайно повертати їх державі, що їх запустила;
- держави повинні повертати космічні об´єкти та їх складові, знайдені на їх території, державі, що запустила, на її прохання;
- держави повинні негайно інформувати одна одну і Генерального секретаря ООН про виявлені ними космічні явища, що могли б становити небезпеку для життя або здоров´я космонавтів;
- держави несуть міжнародну відповідальність за діяльність у космічному просторі своїх урядових органів і неурядових юридичних осіб;
- держави несуть міжнародну відповідальність за шкоду, завдану їх космічними об´єктами;
- під час здійснення космічної діяльності держави повинні враховувати інтереси інших держав;
- держави повинні вживати заходів для уникнення шкідливого забруднення космосу і несприятливих змін земного середовища;
- перед проведенням космічного експерименту з можливим створенням шкідливих перешкод держави повинні провести відповідні міжнародні консультації;
- держави повинні на рівних підставах розглядати прохання одна одної про надання можливості спостереження за польотом своїх космічних об´єктів (будівництво станцій стеження);
- максимально можливою мірою держави повинні інформувати Генерального секретаря ООН, громадськість і міжнародне наукове співтовариство про характер, перебіг, місця і результати своєї космічної діяльності;
- всі станції, установки, обладнання і космічні кораблі на небесних тілах повинні бути відкриті для відвідування їх представниками інших держав.
Положення Договору про космос 1967 р. поширюються як на держави, що здійснюють космічну діяльність, так і на ті, що не беруть участь у ній.
Більшість із вищевказаних принципів знайшли своє вираження у низці міжнародно-правових актів, що стосуються діяльності з дослідження та використання космічного простору.