Міжнародне право

6. Діяльність міжнародних неурядових організацій у галузі охорони навколишнього середовища

Поданий вище аналіз діяльності міжнародних міжурядових організацій у галузі охорони навколишнього середовища в жодному разі не призводить до ослаблення ролі міжнародних неурядових організацій у справі налагодження та поглиблення міжнародного природоохоронного співробітництва. Формально юридично їх рішення не є обов´язковими для держав. Проте, в певних випадках, особливо з урахуванням зростання масштабів і значення громадської думки, організованості масових природоохоронних заходів і все більш зростаючої компетентності своєї діяльності, ці організації мають істотний вплив на держави і міжнародні відносини шляхом підготовки для ухвалення урядами і міжнародними організаціями текстів міжнародних конвенцій та угод, парламентами - національних законодавчих актів у галузі охорони навколишнього середовища.

У світі нараховується декілька сотень міжнародних неурядових організацій, які займаються природоохоронною діяльністю або виявляють зацікавленість до проблем охорони навколишнього середовища. Серед них можемо назвати наступні:

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) (International Union for the Conservation of Nature (IUCN) є міжнародною неурядовою організацією, створеною в 1948 р. за ініціативою ЮНЕСКО з метою проведення досліджень і пропаганди охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Міжнародний союз охорони природи об´єднує як державні, так і недержавні громадські організації. Вони визначають загальну політику Союзу і розробляють засади поточної роботи.

Основним статутним видом діяльності МСОП є допомога співтовариствам будь-якого виду у справі збереження біорізноманіття і впровадження екологічно чистих та сталих методів використання природних ресурсів. З 1963 р. видається Червоний Список Міжнародного союзу охорони природи - найбільш всеосяжний збірник відомостей про охоронний статус рослин та тварин в усьому світі.

Міжнародний союз охорони природи брав участь у підготовці низки важливих міжнародних угод у галузі охорони навколишнього середовища, а саме: Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів 1971 р., Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р., Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, 1973 р. та Конвенції про охорону біологічного різноманіття 1992 р.

Основними органами Міжнародного союзу охорони природи є Всесвітній конгрес з охорони природи, що об´єднує декілька тисяч керівників, представників урядів, громадянського суспільства, корінних народів, ділових і наукових кіл, який скликається раз в чотири роки; Рада, до складу якої входять Президент, 4 Віце-президента, Скарбник, Голови комісій МСОП, Радник від Швейцарії та 28 регіональних радників, що проводить засідання один раз на рік, Секретаріат, який очолює Генеральний директор, що призначається Радою.

У складі Міжнародного союзу охорони природи існують 6 комісій, що опікуються оцінкою світових природних ресурсів та подають інформаційну та дорадчу допомогу з питань збереження біорізноманіття:

  1. Комісія з виживання видів (КВВ) (Species Survival Commission (SSC) - допомагає у сфері технічних питань, пов´язаних із діяльністю щодо збереження видів, та проводить охоронні заходи щодо видів, які перебувають під загрозою зникнення. Видає Червоний список МСОП.
  2. Комісія з охоронюваних територій (КОТ) (World Commission on Protected Areas (WCPA) - займається питаннями організації нових та управлінням існуючими суходільними та морськими природними охоронюваними територіями.
  3. Комісія з природоохоронного законодавства (КПЗ) (World Commission on Environmental Law (WCEL) - надає спеціалізовані знання та допомогу для зміцнення правових основ охорони природи та сталого розвитку шляхом концептуального вдосконалення екологічних принципів, норм та законів.
  4. Комісія з освіти та комунікації (КОК) (Commission on Education and Communication (СЕС) - розробляє методики навчання та управління знаннями на всіх рівнях, спрямованих на усвідомлення важливості збереження біорізноманіття.
  5. Комісія з екологічної, економічної та соціальної політики (КЕЕСП) (Commission on Environmental, Economic and Social Policy (CEESP) - проводить експертизу та розробляє рекомендації з оптимізації економічних та соціальних факторів для охорони навколишнього середовища та сталого розвитку природ- ніх екосистем зі збереженням біорізноманіття.
  6. Комісія з менеджменту екосистем (КМЕ) (Commission on Ecosystem Management (СЕМ) - сприяє розробленню екосистемних підходів для управління ландшафтами та морськими пейзажами, забезпечує керівництво та підтримку управління екосистемами та сприяє формуванню стійких соціально-екологічних систем для вирішення глобальних проблем.

У 1980 р. Міжнародним союзом охорони природи був схвалений документ «Всесвітня стратегія охорони природи», спрямований на управління процесами використання людиною біосфери, екосистем і видів, які входять до її складу, з метою отримання стабільної користі сьогодні та у віддаленому майбутньому.

Завданнями Стратегії є підтримка основних екологічних процесів та систем життєзабезпечення (таких, як відновлення та захист біологічних ресурсів, кругообіг живильних речовин і очистка вод), від яких залежить існування людини та розвиток; збереження генетичного різноманіття і забезпечення оптимального використання біологічних видів та екосистем.

Стратегія вказує на рекреаційну, естетичну, емоційну й етичну цінність біологічних видів, пропонує схему послідовних дій з охорони біологічних ресурсів. Проголошені нею принципи і завдання були надалі розвинені в документах Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. (м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Усвідомлення світовою спільнотою небезпеки подальшої втрати біорізноманіття та необхідність застосування дієвих заходів щодо його збереження мали наслідком ухвалення Конвенції про охорону біологічного різноманіття 1992 р.

Класифікація природоохоронних територій є частиною Всесвітньої стратегії охорони природи 1980 р. Міжнародний союз охорони природи розробив таку систему категорій природоохоронних територій:

- Природний заповідник суворого режиму (Strict Nature Reserve) - територія суші або моря, яка містить видатні або високорепрезентативні зразки екосистем, геологічних або фізіологічних систем, та/або видів і доступна для наукового дослідження та екологічного моніторингу.

- Місцевість природного стану (Wilderness Area) - велика територія незмі- неної або слабко зміненої суші та/або моря, що зберігає природний характер, без значного постійного населення і охороняється та підтримується шляхом, що забезпечує збереження її природного стану.

- Національний парк (National Park) - природна територія суші або моря, призначена для: захисту екологічних взаємозв´язків усередині однієї або декількох екосистем для сучасного та майбутніх поколінь; виключення використання території, яке може призвести до втрати нею своїх природних характеристик; надання можливості для духовного, наукового, освітнього, рекреаційного та туристичного використання території, за умови їх можливої екологічної сумісності.

- Пам´ятка природи (Natural Monument) - територія, що містить одну або декілька специфічних природних або природно-культурологічних об´єктів, які мають видатну або унікальну цінність завдяки своїй рідкісності, збереженій типовості, естетичним якостям або культурологічній важливості.

- Територія збереження виду/місцеперебування (Habitat/Species Management Area) - територія суші або моря, дозволена для активного використання за умови збереження деякого специфічного місцеперебування або деякого виду.

- Охоронюваний ландшафт (Protected Landscape/Seascape) - територія суші, моря або узбережжя, де взаємодія між людиною та природою з часом привела до виникнення особливих утворень зі значною естетичною, екологічною або культурною цінністю, найчастіше зі значним біорізноманіттям. Охорона та збереження цього традиційного взаємодіючого комплексу є життєво необхідними умовами для підтримки існування та еволюції такої території.

- Територія контрольованого природокористування (Managed Resource Protected Area) - територія, що містить здебільшого незмінені природні системи, що використовуються місцевим населенням протягом тривалого часу з умовою захисту та підтримки біорізноманіття на ній.

Місцезнаходження штаб-квартири Міжнародного союзу охорони природи - м. Гланд (Швейцарія).

Всесвітній фонд природи (ВФП) (World Wide Fund for Nature (WWF) є міжнародною неурядовою організацією, що була заснована в 1961 р. з метою охорони навколишнього середовища, збільшення біологічного різноманіття та зменшення шкідливого впливу людства на навколишнє середовище.

У 1984 р. офіційна назва організації була змінена з World Wildlife Fund на World Wide Fund for Nature, при збереженні колишньої абревіатури WWF. Зміна назви підкреслює переорієнтацію організації. Так, на початку діяльності Всесвітній фонд природи обмежувався лише охороною зникаючих видів тварин. Нині Фонд реалізує програми зі збереження тварин та їхнього природного середовища існування.

За час свого існування Всесвітній фонд природи перетворився на одну з найбільш відомих та шанованих незалежних природоохоронних організацій у світі. Це найбільша незалежна природоохоронна організація у світі, що має близько 5 млн співробітників та добровольців у всьому світі, що працюють у понад 120-ти державах. Щорічно Фонд здійснює понад 1200 природоохоронних проєктів, привертаючи увагу мільйонів людей до проблем охорони навколишнього середовища. Організація існує за рахунок добровільних внесків, близько 9 % її бюджету становлять приватні пожертви.

Основними органами Всесвітнього фонду природи є Рада, члени якої обираються на трирічний термін, і Секретаріат, роботою якого керує Г енеральний секретар, який очолює та координує мережу WWF офісів у всьому світі, розробляє політику та пріоритети, сприяє глобальному партнерству, координує міжнародні природоохоронні кампанії. Існують також Національні ради, які діють як дорадчі групи Ради і колективу науковців та експертів з охорони навколишнього середовища.

У 1996 р. Всесвітній фонд природи отримав від ЮНЕСКО консультативний статус.

Основними напрямками діяльності Всесвітнього фонду природи є запобігання зміну клімату; охорона лісів, прісноводних водойм, морів та океанів; збереження видів флори та фауни та мінімізація використання токсичних речовин.

Всесвітній фонд природи складає доповідь «Жива планета», яка виходить раз на два роки. Цей документ називають одним із найбільш цитованих та авторитетних у світі джерел інформації про екологічну ситуацію на планеті. Розробленням доповіді займаються науковці з Лондонського зоологічного товариства (ЛЗТ) (Zoological Society of London (ZSL) та Всесвітньої мережі екологічного сліду (ВМЕС) (Global Footprint Network (GFN). Доповідь визначає здоров´я планети за деякими показниками: стан популяцій тварин, використання природних ресурсів людством, використання відновлюваних джерел енергії та ресурсів, кількість свіжої води тощо.

Місцезнаходження штаб-квартири Всесвітнього фонду природи - м. Гланд (Швейцарія). Організація має офіси в більш ніж 80-ти державах світу.

Грінпіс (Greenpeace - Зелений світ) є міжнародною неурядовою організацією, створеною в 1971 р. з метою сприяння екологічному відродженню та привертанню уваги людей та влади до охорони навколишнього середовища.

Основними напрямками діяльності Грінпіс є участь у антиядерних кампаніях і протидія таким явищам, як: зміна клімату, знищення лісів, надмірний вилов риби, комерційний китобійний промисел, генна інженерія тощо. Грінпіс не приймає фінансування від урядів, корпорацій або політичних партій, спираючись на 2,9 млн прихильників, волонтерів та благодійний фонд.

До структури міжнародної організації Грінпіс належать Міжнародний офіс і національні офіси в усьому світі. Кожним офісом керує Правління, яке обирає представника для участі у щорічних загальних засіданнях Ради. Метою Ради є створення довгострокової стратегії Організації, внесення необхідних змін у структуру управління, ухвалення бюджету Організації і обрання Міжнародного Правління з чотирьох членів і голови.

Міжнародний офіс Грінпіс виконує такі функції: надання допомоги регіональним та національним підрозділам з питань захисту в судах; складання фінансових прогнозів і стратегічних планів розвитку; координація діяльності та сприяння відкриттю нових підрозділів у регіонах; підтримання контактів з прихильниками захисту природи в державах, де немає відділень Грінпіс; узгодження довгострокових стратегій, що проводяться в межах місцевих регіональних і національних програм, які сприяють вирішенню екологічних проблем, а також забезпечення вільного доступу громадськості до актуальної інформації з екологічної ситуації в світі через засоби масової інформації, програми, звіти дослідження, представлені на інтернет-ресурсах підрозділів Грінпіс.

Зростання популярності Грінпісу відбулося після проведення численних акцій, спрямованих на збереження навколишнього середовища. Першою серйозною кампанією організації була акція проти ядерних випробувань на острові Амчітка у районі Аляски в 1971 р., після якої США відмовились від використання цього полігону.

Міжнародний характер організації дозволяє впливати на великі промислові підприємства і вимагати від них дотримання екологічних норм і стандартів у всьому світі. У 1997 р. Грінпіс спільно з іншими недержавними природоохоронними організаціями домігся від декількох міжнародних лісозаготівельних компаній, що працювали в Карелії (Росія), оголосити мораторій на вирубку найбільш цінних лісів.

Починаючи з 1990-х років Грінпіс своїми акціями став привертати увагу суспільства до проблем забруднення атмосфери і руйнування озонового шару. Під егідою організації проводяться пікети на великих промислових підприємствах, що здійснюють найбільшу кількість вуглецевих викидів в атмосферу.

За останні роки Грінпіс провів безліч громадських кампаній, які були спрямовані на захист Світового океану і лісів, поступове скасування видобування палива; обмежене використання токсичних, хімічних речовин; запобігання ядерній загрозі та ядерному забрудненню; розвиток системи селективного збирання і переробки побутових відходів тощо.

Місцезнаходження штаб-квартири Грінпіс - м. Амстердам (Нідерланди).

Римський клуб (РК) (The club of Rome (CR) - міжнародна неурядова організація, що була заснована в 1968 р., яка об´єднує у своїх рядах науковців, громадських діячів і ділових людей більш ніж з 30-ти держав світу, які переймаються актуальними проблемами людства - політичними, економічними, соціальними, екологічними, технологічними і культурними, та їх аналізом і прогнозуванням у контексті «світової проблематики».

Римський клуб формувався як незалежна експертна група для оцінювання довгострокових наслідків існуючих проблем та перспектив розвитку людства.

Римський клуб складається орієнтовно зі ста членів: понад 30-ти національних та регіональних асоціацій; Міжнародного центру у м. Вінтертур (Швейцарія), Європейського центру підтримки у м. Відень (Австрія) та фонду Римського клубу, який забезпечує можливість для великих індивідуальних донорів взяти участь у розробленні та поширенні проєктів Клубу. Римський клуб тісно співпрацює з Організацією Об´єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та іншими універсальними і регіональними організаціями.

До складу Римського клубу входять: Генеральна Асамблея, що керує діяльністю РК і обирає зі своїх членів Виконавчий комітет, який здійснює нагляд за діяльністю клубу. На відміну від багатьох інших некомерційних організацій, діяльність Римського клубу обумовлена участю і зусиллями його членів.

Римський клуб здійснив значний внесок у вивчення перспектив розвитку біосфери та пропаганду ідей необхідності гармонізації відносин людини та природи. Основна форма діяльності - розроблення наукових прогнозів розвитку людства в його взаємовідносинах із навколишнім середовищем, а також дослідження питань переважно у соціально-економічній сфері.

Публікація в 1972 р. першої, найзнаменитішої, доповіді Римського клубу «Межі зростання» (Limits to Growth) щодо довгострокових наслідків глобальної тенденції зростання населення планети, промислового і сільськогосподарського виробництва, споживання природних ресурсів й забруднення навколишнього середовища мала великий суспільно-політичний резонанс у світі й заклала основу сучасної концепції «сталого розвитку». Доповідь була перекладена більш ніж 30-ма мовами і видана загальним накладом понад 12 млн примірників.

За весь час свого існування Римський клуб підготував 33 доповіді з широкого кола питань у контексті світової проблематики та майбутнього людства. Значна увага в цих працях приділяється питанням запобігання забрудненню навколишнього середовища, скорочення енерго- і ресурсоспоживання, без зміни глибинних світоглядних основ людського буття тощо.

Місцезнаходження штаб-квартири Римського клубу - м. Цюріх (Швейцарія).

Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення (Міжнародний екологічний суд (МЕС) (International Court of Environmental Arbitration and Conciliation (ICEAC) є міжнародною неурядовою організацією для вирішення спорів екологічного характеру.

Починаючи ще з 80-х pp. минулого століття фахівцями міжнародного права навколишнього середовища пропагувалась ідея створення Міжнародної судової інстанції, яка б спеціалізувалася лише на вирішенні екологічних спорів. Така можливість з´явилась після Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. (м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія). І вже в листопаді 1994 р. у м. Мехіко (Мексика) в статусі неурядової організації було створено Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення (Міжнародний екологічний суд) у складі 29-ти правників-екологів із 24-х держав світу.

По суті міжнародний екологічний суд - це нове явище у світовій практиці, що вирішує міжнародні спори в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування.

Діяльність Міжнародного екологічного суду регулюється його Статутом, згідно з яким суд вирішує міжнародні спори у сфері екології трьома способами: а) шляхом консультування зацікавлених сторін за їх проханням на основі юридичного аналізу конкретної ситуації; б) шляхом примирення сторін, між якими виник спір, на основі ухваленого компромісного рішення спірної ситуації, яке влаштовує обидві сторони; в) шляхом проведення повноцінного судово-арбітражного процесу за взаємною згодою сторін із винесенням рішення, яке сторони заздалегідь визнають для себе обов´язковим.

Головним органом Суду є Пленум, що складається з усіх членів Суду, приймає рішення щодо загальної політики Суду, затверджує бюджет, приймає Регламент Суду та виконує будь-яку іншу функцію, покладену на нього Статутом; Секретаріат Суду, який очолює Генеральний секретар, що призначається на пленарному засідання Суду на шестирічний термін.

Розгляд спорів у Міжнародному екологічному суді здійснюється за принципами третейського суду. Сторони самі ухвалюють рішення про звернення до суду та обирають із його складу трьох чи більше суддів для розгляду справи.

Секретаріат Міжнародного екологічного суду веде список членів, які будуть діяти як арбітри та посередники незалежно від національності, які є юристами або фахівцями з високою репутацією та добре відомі в юридичній або природоохоронній сфері. Вони представляють різні правові системи світу, а також найважливіші галузі екологічної діяльності.

Коло осіб, які можуть звертатися до Міжнародного екологічного суду, не обмежене (приватні особи, громадські організації, державні органи, уряди тощо).

Міжнародний екологічний суд розглядає різноманітні спори. Наприклад, спори, пов´язані із забрудненням навколишнього природного середовища сусідньої держави та відшкодуванням екологічної шкоди; недопущенням, призупиненням чи припиненням екологічно шкідливої діяльності; використанням та охороною природних ресурсів, які розділяються двома і більше державами. У числі деяких інших - спори про захист екологічних прав громадян.

Розгляд справ у Міжнародному екологічному суді здійснюється на підставі міжнародного екологічного права, національного законодавства сторін, прецедентів.

Офіційними мовами Суду є мови Організації Об´єднаних Націй. Робочі мови - англійська та іспанська. Сторони спору можуть узгодити використання будь- якої іншої мови, якщо вони погоджуються на будь-які витрати, пов´язані з перекладом та тлумаченням.

Місцезнаходження Міжнародного суду екологічного арбітражу і примирення - м. Мехіко (Мексика) і м. Сан-Себастьян (Іспанія).

Крім численних міжнародних урядових і неурядових організацій, чималу роль у вирішенні питань з охорони навколишнього середовища відіграють організації наукових та вищих навчальних закладів, наприклад: Міжнародний інститут з навколишнього середовища і розвитку (МінСр) (International Institute for Environment and Development (IIED), Інститут світових ресурсів (ІСР) (World Resources Institute (WRI), Міжнародна академія екології та природокористування (МАЕП) (International Academy of Ecology and Environmental Sciences (IAEES), Міжнародне товариство екологічної економіки (МТЕЕ) (International Society for Ecological Economics (ISEE) та багато інших.

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення поняття «міжнародне право навколишнього середовища».
  2. Назвіть суб´єкт, предмет і об´єкт міжнародного права навколишнього середовища.
  3. Розкрийте функції міжнародного права навколишнього середовища.
  4. Визначте основні стадії формування міжнародного права навколишнього середовища.
  5. Назвіть джерела міжнародного права навколишнього середовища.
  6. Розкрийте принципи міжнародного права навколишнього середовища.
  7. Визначте роль ООН в організації і розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього середовища.
  8. Розкрийте основні напрямки діяльності і внутрішню структуру Програми ООН з навколишнього середовища.
  9. Охарактеризуйте діяльність спеціалізованих установ ООН у галузі охорони навколишнього середовища.
  10. Визначте роль міжнародних неурядових організацій у галузі охорони навколишнього середовища.