• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

1. Поняття міжнародного права навколишнього середовища

Міжнародне право навколишнього середовища відносно нова і водночас динамічна галузь сучасного міжнародного права. Її активний розвиток зумовлюється гостротою глобальних екологічних проблем людства, які з кожним роком стають все відчутнішими. Це, у свою чергу, ставить перед світовою спільнотою необхідність вироблення і здійснення спільних заходів, спрямованих на мінімізацію негативного втручання в природні комплекси, які мають транскордонне значення (води Світового океану, атмосферне повітря, озоновий шар Землі), а також на ліквідацію наслідків антропогенної діяльності і стихійних лих.

Особливо гостро проблема окреслилася у другій половині XX століття у зв´язку з науково-технічною революцією, бурхливим розвитком нових технологій, появою і поширенням нових видів озброєнь, здатних заподіяти масштабних шкідливих наслідків або навіть знищити все живе на Землі. Розвиток людської цивілізації нерідко супроводжується безконтрольним втручанням у природні процеси, порушенням екосистем. У зв´язку з цим виникла небезпека екологічної катастрофи. Усе це послужило поштовхом до швидкого розвитку міжнародно- правового регулювання охорони навколишнього середовища.

Через змістовну близькість понять «навколишнє середовище» і «навколишнє природне середовище» перше з них точніше відображає об´єкт правової охорони. Природне середовище - це фактично природа, проте її у чистому вигляді вже практично не існує. Понад 90 % екосистем у світі є штучними. Під впливом науково-технічного прогресу в останні півстоліття утворилося нове антропогенно-природне середовище, яке й отримало назву навколишнього середовища (англ. - «еnvironment»). Інколи це право іменують екологічним. Однак таке найменування є неточним. Як відомо, екологія - це галузь біології, що вивчає взаємодію тварин, рослин, мікроорганізмів між собою і з навколишнім середовищем. Інакше кажучи, йдеться лише про частину навколишнього середовища. При цьому слід відзначити, що сам термін «право навколишнього середовища» вже став міжнародно визнаним.

Під міжнародним правом навколишнього середовища розуміють сукупність норм і принципів, що регулюють відносини суб´єктів міжнародного права в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

У сучасних умовах ця галузь міжнародного права покликана регулювати відносини між суб´єктами у галузі охорони навколишнього середовища в такий спосіб, щоб у кінцевому підсумку досягти екологічної рівноваги у світі.

Суб’єктами міжнародного права навколишнього середовища є, насамперед, держави, а також міжнародні урядові організації. Поступово все більше науковців схиляються до визнання (хто в повному обсязі, хто в обмеженому) міжнародної правосуб´єктності за фізичними особами та міжнародними неурядовими організаціями.

Перед суб´єктами міжнародного права навколишнього середовища стоять два головні завдання: охорона навколишнього середовища та забезпечення раціонального використання природних ресурсів, яке буде відповідати інтересам усього людства.

Предметом міжнародного права навколишнього середовища є міжнародні природоохоронні відносини, що мають міждержавний характер, а об’єктом - міжнародні відносини, що виникають між суб´єктами міжнародного права з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ (наприклад, об´єктів живої і неживої природи, об´єктів штучно створеного людиною середовища, естетичної цінності, духовних цінностей, традиційних знань, здоров´я людини тощо).

Серед особливостей міжнародного права навколишнього середовища як галузі міжнародного права можна виділити такі:

- основою міжнародного права навколишнього середовища є закони природи, які вивчаються іншими науками - біологією, фізикою, хімією, екологією;

- галузь міжнародного права навколишнього середовища є комплексною, оскільки містить норми з інших міжнародно-правових галузей, таких як міжнародне морське право, міжнародне повітряне право, міжнародне космічне право, міжнародне економічне право, міжнародне право прав людини, міжнародне гуманітарне право тощо;

- галузь є відносно новою (екологічні проблеми з´явилися на порядку денному міжнародного переговорного процесу в другій половині ХХ століття) і динамічною (різні джерела вказують на значну і все ще зростаючу кількість міжнародних угод у галузі охорони навколишнього середовища).

Міжнародне право навколишнього середовища зводиться до виконання таких функцій:

- досягнення ефективності у підтримці й збереженні миру шляхом успішного вирішення екологічних проблем і міждержавних конфліктів;

- досягнення рівності в раціональному розподілі природних ресурсів шляхом запобігання та ліквідації наслідків «трагедії спільної спадщини», яка виникає у зв´язку з доступом держав до ресурсів із міжнародним або змішаним режимом.

Сутність міжнародно-правової охорони навколишнього середовища зводиться до здійснення суб´єктами міжнародного права спільних заходів на основі підписаних і ратифікованих актів міжнародного права, що відображають сукупність прав та обов´язків, а також ступінь відповідальності кожного з учасників договору, конвенції або угоди. Така діяльність суб´єктів здійснюється на глобальному (всесвітньому), регіональному (європейському, панамериканському, тихоокеанському тощо) та локальному (придунайському, карпатському, азово- чорноморському) рівнях.

Зміст міжнародно-правової охорони навколишнього середовища становлять такі основні напрямки діяльності:

- обмеження шкідливих впливів на навколишнє середовище;

- встановлення раціонального та екологічно доцільного режиму використання природних ресурсів;

- міжнародна охорона природних пам´ятників та резервацій;

- регулювання науково-технічного співробітництва держав у галузі охорони навколишнього середовища.

Перелік об’єктів навколишнього середовища, щодо яких здійснюється міжнародно-правова охорона, є досить широким. У цілому ж можна виділити такі їх групи:

- об´єкти природного (живого)середовища - флора і фауна;

- об´єкти неживого середовища - морські і прісноводні басейни (гідросфера), повітряний басейн (атмосфера), ґрунт (літосфера) та космічний простір;

- об´єкти штучного середовища, утворені внаслідок діяльності людини.