Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди
2.2. Предмет та завдання прокурорського нагляду зазначеного виду
Предмет прокурорського нагляду в теорії правової науки визначений як додержання і правильне застосування Конституції України та законів України юридичними й фізичними особами. Службове призначення даного поняття полягає у використанні його для розмежування галузей прокурорського нагляду [52, с. 19].
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за законністю дій органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, є додержання законів цими органами. Чинний КПК України, закладаючи основи прокурорського нагляду в кримінальному процесі, не конкретизує його основні детермінанти, в тому числі предмета нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Отже, можна стверджувати, що предметом прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є додержання законів, які регламентують відшкодування шкоди, заподіяної злочином в межах кримінального судочинства, органами дізнання та досудового слідства.
Водночас, як зазначалося вище, наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство» від 19 вересня 2005 року № 4гн конкретизує положення Закону України «Про прокуратуру» і визначає, що одним із пріоритетів у роботі прокурорів та органів досудового слідства вважається захист прав і законних інтересів потерпілих, державної і комунальної власності від протиправних посягань, забезпечення повного відшкодування завданої злочинами шкоди, витрат на стаціонарне лікування потерпілих, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів. Тому й предметом досліджуваного нами прокурорського нагляду є додержання законів органами дізнання та досудового слідства при наданні статусу потерпілого, цивільного позивача, їх представників, притягнення особи як цивільного відповідача; вжитті заходів щодо забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації; при проведенні інших слідчих дій, в контексті яких забезпечується відшкодування шкоди, заподіяної злочином, тощо.
Разом з тим, підґрунтям та основою будь-якого закону є в першу чергу норма права. Для правильного розуміння і трактування категорії предмета прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, варто провести певну градацію норм, за додержанням яких повинен наглядати прокурор, використовуючи основні критерії класифікації, вироблені правовою наукою.
Так, за юридичною силою серед норм, що регламентують відносини в сфері відшкодування шкоди, заподіяної злочином, розрізняють ті, що містяться в Конституції України (зокрема, ст.ст. 22, 41, 55, 56, 66); міжнародних нормативно-правових актах (Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою Генеральної Асамблеї ООН від 29листопада 1985 року, Європейська конвенція «Про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів» від 24 листопада 1983 року та інші), кодексах (Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільний процесуальний, Земельний та інші), законах (Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей», тощо). Водночас є ряд підзаконних нормативно-правових актів у даній сфері, які повинен брати прокурор до уваги при здійсненні перевірки для правильного розуміння та тлумачення закону. Але вони не враховуються при наведеній класифікації, оскільки прокурор наглядає за додержанням лише норм законодавчих актів. За характером зазначені вище норми поділяють на процесуальні та матеріальні; за предметом правового регулювання – кримінальні, кримінально-процесуальні, цивільні, цивільні процесуальні, трудові, земельні тощо.
Значна кількість норм щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, міститься саме у кримінально-процесуальному законодавстві, що обумовлено специфікою прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, який реалізується в сфері кримінального процесу. З огляду на це, доцільно провести класифікацію власне кримінально-процесуальних норм. Так, за службовим призначенням такі норми варто розділити на загальні або декларативні, які визначають засади тієї чи іншої діяльності і стосуються всіх без винятку суб’єктів – це положення, визначені ст.ст. 2, 4, 22 КПК України в частині відшкодування шкоди; на спеціальні, тобто такі, що кореспондуються чітко визначеним службовим особам чи конкретним громадянам – з питань їх прав та обов’язків, а саме ст.ст.28, 29, 122–125, 228 тощо КПК України; та на ті, що визначають порядок, умови і специфіку відшкодування шкоди, так звані процедурні норми, зокрема це ст.ст. 49–52, 64, 126 КПК України. Норми, які регламентують технічні питання відшкодування шкоди, можуть міститися і у кримінальному, цивільному, цивільному процесуальному, трудовому та іншому законодавстві.
Прокурор під час перевірки додержання вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, перш за все, повинен з’ясувати, чи виконані положення ст.ст. 2, 4, 22 КПК України, про які зазначалося вище. Але остаточний висновок про повноту додержання цих норм у частині відшкодування шкоди можливий лише після детальної перевірки виконання інших, більш конкретних норм.
Так, ст. 64 КПК України зобов’язує прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства вирішувати, чи вжито відповідною посадовою особою всіх можливих заходів для встановлення характеру та розміру заподіяної шкоди. І якщо ні, то він повинен реагувати на виявлені порушення на основі наданих йому повноважень. Прокурору також доцільно звертатися до положень інших галузевих законів та підзаконних нормативно-правових актів, які носять роз’яснювальний характер та стосуються видів, розміру заподіяної шкоди, для того, щоб перевіряти правильність і точність встановлення шкоди, заподіяної злочином.
Вирішуючи питання про визнання особи потерпілою, органам дізнання та досудового слідства необхідно з’ясувати, яку конкретно шкоду заподіяно цій особі злочином (моральну, фізичну чи майнову). Посадова особа, у провадженні якої перебуває кримінальна справа (особа, яка проводить дізнання, слідчий), про визнання особи потерпілим виносить відповідну постанову. Прокурор за результатами перевірки може надати вказівку зазначеній посадовій особі або внести подання про усунення недоліків, що мають місце в конкретній ситуації, або ж винести власну постанову про визнання особи потерпілим.
Статті 28, 50, 51 КПК України передбачають відшкодування лише матеріальної шкоди, у тому числі збитків. Конституція України ж закладає основи відшкодування шкоди загалом, без її розмежування на майнову та моральну. Обов’язок повного відшкодування шкоди, заподіяної злочином, ґрунтується також і на вимогах цивільного законодавства (ст.ст. 22, 23 ЦК України).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у кримінальній справі розглядаються і вирішуються судом за умови, що особу, якій її заподіяно, визнано у встановленому законом порядку потерпілим та цивільним позивачем і що у справі є письмова заява, яка за змістом відповідає ст. 119 ЦПК України. Отже, право на відшкодування шкоди, заподіяної злочином, в повному обсязі гарантується Конституцією України, регламентується чинним Цивільним кодексом України і не викликає заперечень. Водночас, норми КПК України не містять положень щодо відшкодування моральної шкоди в межах кримінального процесу, але передбачають визнання особи потерпілим за наявності останньої. Можливість відшкодування моральної шкоди регламентується на рівні постанов. Таке вирішення проблеми щодо відшкодування моральної шкоди ставить прокурора у безвихідне становище, оскільки згідно з чинним законодавством, він здійснює нагляд за додержанням вимог лише закону, а тому прослідкувати реальність відшкодування моральної шкоди для нього стає неможливим. Діяльність прокурора в даному аспекті зводиться лише до перевірки виконання органами дізнання та досудового слідства вимог ст. 49 КПК України, а саме, чи визнано особу потерпілою, якщо їй заподіяно моральну шкоду.
Разом із тим прокурор, перевіряючи виконання зазначеної вище категорії норм, повинен звертати особливу увагу на своєчасність та ефективність дій особи, яка веде процес, щодо:
– визначення виду шкоди, заподіяної злочином, з конкретним посиланням на доказову базу;
– визнання особи потерпілим, цивільним позивачем;
– встановлення осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну злочином, притягнення конкретної особи як цивільного позивача;
– роз’яснення основних прав та обов’язків щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином;
– дотримання процесуальної форми при виконанні вищезазначених дій;
– пред’явлення цивільного позову у кримінальній справі та дотримання всіх вимог законодавства у випадку його пред’явлення.
Особливості пред’явлення цивільного позову у кримінальній справі будуть розкриті нами в наступному розділі. Роль прокурора при здійсненні нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, в частині пред’явлення цивільного позову зводиться до перевірки наявності останнього у кримінальній справі та дотримання всіх норм, які при цьому повинні виконуватися. Водночас ч. 2 ст. 29 КПК України, ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» визначають, що прокурор пред’являє цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. Отже, закон передбачає можливість самостійного звернення прокурора у кримінальній справі з цивільним позовом про відшкодування, але лише збитків. Пред’явлення ж цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди регламентоване нормами кримінально-процесуального, цивільного та цивільного процесуального законодавства, тому й діяльність прокурора в даному контексті зрозуміла: він або перевіряє виконання зазначених вище норм, або у визначених законом випадках самостійно пред’являє цивільний позов. Основні ж моменти щодо відшкодування моральної шкоди в кримінальній справі законодавчо не визначені, а врегульовані на рівні постанов, зокрема визначення поняття, форми та змісту цивільного позову, а тому прокурор у цих питаннях залишається осторонь.
Згідно з чинним законодавством орган дізнання, слідчий, у чиєму провадженні перебуває кримінальна справа, не можуть займати пасивну позицію щодо захисту майнових прав потерпілого. Статтею 29 КПК України на них, а також на прокурора, за наявності даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, покладається обов’язок вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Відповідно до ст.ст. 125–126 КПК України на слідчого покладається обов’язок вжити заходів до забезпечення заявленого у кримінальній справі, а також можливого у майбутньому цивільного позову. Перевіряючи дотримання зазначених вище норм, прокурор зобов’язаний встановити:
– чи вжито заходів щодо розшуку втраченого в результаті вчиненого злочину майна;
– чи встановлено джерела відшкодування шкоди;
– чи проведено опис та накладено арешт на майно;
– чи застосовано необхідні заходи для збереження майна.
Таким чином, предмет прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є комплексним та багатоаспектним поняттям. З’ясовуючи всі важливі моменти відшкодування шкоди, прокурору необхідно перевіряти дотримання норм не лише кримінально-процесуального, але й іншого законодавства, в деяких випадках звертатися до підзаконних нормативно-правових актів для правильного тлумачення закону. Разом із тим чимало питань відшкодування шкоди, заподіяної злочином, не врегульовані нормами КПК України відповідно до вимог сьогодення, а тому потребують подальшого теоретичного обґрунтування та законодавчого закріплення.
Метою даного виду прокурорського нагляду є попередження, виявлення, усунення порушень законодавства, що регламентує відшкодування шкоди, завданої злочином, та поновлення порушених прав.
Завдання прокурорського нагляду на досудовій стадії реалізується в декількох взаємопов’язаних напрямах, визначених ст.ст. 2, 22, 25 КПК України та ст.ст. 4, 29, 30 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема нагляд має своїм завданням сприяти: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2)виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
У теорії прокурорського нагляду завдання, які вирішує прокурор на стадії досудового слідства, пропонується поділити на дві групи: першу визначити як завдання, характерні для органу, покликаного охороняти законність, а саме сприяти запобіганню незаконного притягнення до кримінальної відповідальності осіб, охороняти права та законні інтереси учасників кримінального процесу тощо; другу – як завдання, покладені на орган кримінального переслідування, а саме сприяти розкриттю злочину, притягненню до кримінальної відповідальності всіх винних осіб тощо [45, с.166–167]
Дану позицію не поділяє Л. Р. Грицаєнко, оскільки названі завдання прокурора на стадії досудового слідства перебувають у відносній конкуренції. У практичному аспекті це означає, що прокурорська діяльність у цій сфері опинилася між двома завданнями прокуратури: охорона прав та законних інтересів особи, підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні злочину, та розкриття злочину, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Таке становище не може бути визнане нормальним. У правовій державі, якою прагне стати Україна, головною соціально-політичною цінністю є людина, її права і законні інтереси. Тому прокурор не може вирішувати, як і чому віддати перевагу: охороні прав і законних інтересів особи чи розкриттю злочинів та притягненню винної особи до відповідальності. Охорона законних інтересів особи в діяльності прокурора є найважливішим принципом функціонування прокурорської системи в усіх сферах життєдіяльності [13, с. 167].
Більш того, варто говорити про захист прав і законних інтересів не лише особи, яка вчинила злочин, але й потерпілої сторони. Відсутність прямої вказівки на забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної злочинами, в ст. 2 КПК України серед завдань кримінального судочинства породжує і неефективність діяльності працівників органів досудового слідства та дізнання в сфері забезпечення відшкодування шкоди.
Разом із тим у проекті КПК України, зареєстрованому у Верховній Раді України 13 грудня 2007 року за № 1233, цей недолік усунуто. Першочерговим завданням кримінального провадження визначено охорону прав та свобод фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, яким заподіяно шкоду злочином.
На сьогодні чіткої вказівки на вжиття прокурором заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, як складової завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, в законодавстві немає Однак таке завдання можна виокремити, виходячи із змісту наказу Генерального прокурора України від 19вересня 2005 року № 4гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство». Зокрема, прокурор з метою попередження та усунення порушень закону на всіх стадіях досудового провадження у кримінальних справах повинен забезпечити своєчасне поновлення порушених прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення відшкодування завданих злочинами збитків громадянам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, державним та комунальним інтересам, розшук майна, що стало предметом злочинного посягання, а також усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.
Таким чином, нагляд за додержанням законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, має сприяти законності та правильності:
– визначення характеру та обсягу завданих збитків, упущеної вигоди;
– з’ясування наявності моральної шкоди;
– визначення розмірів відшкодування конкретній фізичній чи юридичній особі;
– розшуку викрадених у результаті злочинного діяння матеріальних цінностей та повернення їх власнику; виявлення можливих джерел відшкодування збитків;
– опису й накладення арешту на майно обвинуваченого, підозрюваного чи осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії;
– здійснення заходів для збереження майна;
– встановлення підстав для пред’явлення цивільного позову;
– визначення кола осіб, які несуть цивільну відповідальність за заподіяну шкоду;
– визнання конкретної особи цивільним відповідачем у справі.
Досліджуваний вид нагляду, так само як і нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, здійснюється за двома групами об’єктів: першу з них становлять, визначені ст. 101 КПК України органи дізнання:
– міліція;
– податкова міліція (у справах, що належать згідно із законом до її компетенції;
– органи безпеки (у справах, віднесених законом до їх відання);
– начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання (у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов´язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов´язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи чи на військових об’єктах);
– командири кораблів (у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час походу за межами України;
– митні органи (у справах про контрабанду);
– начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;
– органи державного пожежного нагляду (у справах про пожежі і порушення протипожежних правил);
– органи прикордонної служби – у справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо підроблених документів при перетинанні державного кордону;
– капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні;
– командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту (у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.
Друга група представлена слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції, органів безпеки. При цьому слід зазначити, що діяльність органів дізнання є багатоаспектною та багатогранною, визначається спеціальними законодавчими актами. Діяльність органів досудового слідства відносно спрощена і обмежується лише слідством. Але нагляд за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, здійснюється, як правило, під час нагляду за додержанням законів при розслідуванні конкретного злочину.
Суб’єкти здійснення нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, визначені в п. 1 наказу Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства» від 19 вересня 2005 року № 4гн. До них належать заступники Генерального прокурора України, начальники структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міські, районні, районні у місті, міжрайонні, а також прирівняні до них прокурори.
Отже, прокурорському нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, як складовій прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства притаманний ряд особливостей, що проявляються в його детермінантах і, визначаючи його суть, дають право на існування.