• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

1. Поняття міжнародного кримінального права

Міжнародне кримінальне право бере свій початок з міжнародних звичаєвих норм, які тривалий час забороняли піратство і воєнні злочини. Нині важко вказати конкретно, коли саме виникли перші норми міжнародного кримінального права. На думку одних науковців, вони беруть початок з епохи Стародавнього Єгипту та часів класичної Греції, на думку інших - з епохи Середньовіччя, треті вважають, що норми міжнародного кримінального права вперше були сформовані у XIX столітті, четверті обґрунтовують, що про міжнародне кримінальне право можна говорити лише з XX століття, коли відбулися перші спроби притягнути міжнародною спільнотою до відповідальності осіб, які вчинили злочини під час Першої світової війни.

Сама ідея міжнародного кримінального права вже широко обговорювалася у правовій літературі з початку ХІХ століття. Хоча окремі думки були сформульовані ще в XVII столітті, зокрема нідерландський вчений Гуго Гроцій визначив основні засади універсальної кримінальної юрисдикції, відповідно до якої кожна держава зобов´язана або самостійно покарати злочинця, або видати його державі, що його переслідує. Згодом ця ідея була розвинена в теорії універсальної дії правових законів, яка основну увагу зосередила на невідворотності покарання. При цьому будь-який злочин розглядався як такий, що природно посягає на загальний світовий правопорядок. Тому на перший план висувалася ідея повної уніфікації кримінального законодавства держав на основі міжнародного кримінального кодексу.

На початку XX століття пошуки в галузі теорії міжнародного кримінального права досягли кульмінації. Були розроблені проєкти міжнародних кримінальних кодексів і винесені для обговорення на міжнародні конгреси. Жоден із цих проєк- тів не був ухвалений навіть у межах декількох держав. Практично та сама ситуація зберігається аж до сьогодні, хоча з цієї тематики існують авторитетні наукові дослідження, а у світі укладено декілька десятків загальних міжнародних договорів про уніфікацію кримінального законодавства. Однак існуючі міжнародні договори про уніфікацію кримінального законодавства не можна ототожнювати з поняттям міжнародного кримінального права.

Термін «міжнародне кримінальне право» виник на межі XIX і XX ст. і позначав норми, які регулювали співробітництво держав у протидії з такими злочинами, як работоргівля, торгівля наркотиками, фальшивомонетництво та інші, що зачіпали інтереси декількох держав. При цьому широке використання цей термін отримав лише після Другої світової війни, що пов´язано з ухваленням статутів міжнародних кримінальних судових органів: Нюрнберзького трибуналу, Токійського трибуналу, Міжнародного трибуналу по колишній Югославії, Міжнародного трибуналу по Руанді, Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, Спеціального трибуналу по Лівану, Міжнародного кримінального суду.

Незважаючи на нетривале функціонування цих органів міжнародної кримінальної юрисдикції, вони суттєво вплинули на подальший розвиток системи міжнародної кримінальної юстиції і міжнародного кримінального права загалом. Зокрема, статути цих судових органів закріпили спеціальні принципи міжнародного кримінального права, до яких варто віднести такі: невідворотність кримінального покарання за злочини проти міжнародного права; посадове становище особи не звільняє її від персональної відповідальності; якщо держава не встановлює покарання за дії, віднесені за міжнародним правом до категорії злочинів проти миру і людства, то це не є обставиною, яка звільняє винного від міжнародної кримінальної відповідальності; незастосування строків давності до воєнних злочинців.

Міжнародне кримінальне право є самостійною галуззю міжнародного публічного права, яке являє собою сукупність принципів і норм права, які регулюють відносини у сфері співробітництва держав і міжнародних організацій щодо запобігання злочинності й покарання винних осіб за скоєння міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру.

Міжнародне кримінальне право як галузь складається з комплексу міжнародно-правових норм. Першу групу цих норм становлять, норми, які встановлюють взаємну правочинність та обов´язки держав і деяких міжнародних організацій щодо запобігання міжнародним злочинам та злочинам міжнародного характеру, забезпечення дії принципу невідворотності покарання й надання правової допомоги. Другу групу становлять норми, які визначають правовий статус і дії індивіда як суб´єкта міжнародного злочину. Комплексність цієї галузі виражається також у тому, що в ній поєднані матеріально-правові й процесуально-правові норми, і в її систему входять норми, які діють і в мирний і у воєнний час.

Специфіка міжнародного кримінального права обумовлює його особливо відчутну взаємодію з національним кримінальним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим правом. Саме під впливом цих галузей внутрішньодержавного права було сформоване міжнародне кримінальне право. У них існують досить схожі норми, які стосуються вини, осудності, віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, звільнення від кримінальної відповідальності, правового статусу підозрюваних, обвинувачених, прокурора та захисника, стадійності провадження у справі тощо. Однак притягнення до кримінальної відповідальності осіб, а також їх покарання виключно на підставі норм міжнародного права є неможливим. Це пов´язано з недостатньо сформованим інституційним механізмом, а також фактичною відсутністю у міжнародному праві санкцій за міжнародні злочини. Міжнародні кримінальні суди та трибунали мають досить обмежену юрисдикцію, крім того, із самого початку заснування та діяльності міжнародних судів та трибуналів передбачалось, що вони не будуть підміняти собою національні суди, які відіграють ключову роль у протидії міжнародним злочинам. Тому міжнародне кримінальне право знаходить своє вираження передусім через національні правові системи. А отже, припинення міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру, покарання винних осіб можливе лише за умови поєднання міжнародного кримінального права та зазначених галузей національного права, насамперед національним кримінальним правом.

На відмінну від внутрішньодержавного кримінального права, міжнародне кримінальне право має низку особливостей, які полягають у тому, що:

- для нього характерне особливе коло суб´єктів, які визначаються залежно від виду злочину;

- міжнародне кримінальне право визначає поведінку, у відповідь на яку (через важливість об´єкта посягання) до суб´єкта застосовуються особливі заходи не від імені й за ініціативою потерпілого, а від імені й за ініціативою міжнародного співтовариства;

- міжнародне кримінальне право має комплексний характер, включає в єдину галузь норми як матеріального, так і процесуального права, а також норми, що стосуються судоустрою та статусу осіб, долучених до кримінального процесу (особи, які скоїли злочин, жертви злочину, адвокати тощо). Наочним прикладом поєднання вказаних норм є статути міжнародних кримінальних судових органів (Нюрнберзького трибуналу, Токійського трибуналу, Міжнародного трибуналу по колишній Югославії, Міжнародного трибуналу по Руанді, Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, Спеціального трибуналу по Лівану, Міжнародного кримінального суду).

Міжнародне кримінальне право тісно є пов´язаним з іншими галузями міжнародного права. Спостерігається тенденція, коли серйозне порушення основних галузевих принципів і норм міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, міжнародного морського права, міжнародного права охорони навколишнього середовища та деяких інших галузей міжнародного права стає міжнародним злочином. Особливо тісний зв´язок простежується між нормами міжнародного кримінального та міжнародного гуманітарного права. У міжнародному гуманітарному праві існує інститут кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права. Крім того, у назвах самих міжнародних кримінальних трибуналів часто присутня вказівка на порушення норм саме міжнародного гуманітарного права, що підкреслює особливий, тісний взаємозв´язок указаних галузей міжнародного права. Наприклад, Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 р.; Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території Руанди, і громадян Руанди, відповідальних за геноцид та інші такі порушення, вчинених на території сусідніх держав, у період з 1 січня 1994 р. по 31 грудня 1994 р.; Спеціальний суд для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права в Сьєрра-Леоне і злочини відповідно до національного законодавства, вчинених на території Сьєрра-Леоне з 30 листопада 1996 р.