Міжнародне право

10. Захист цивільних об`єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів

У період збройного конфлікту на території воюючих сторін розрізняють військові і цивільні об´єкти.

Військові об’єкти - це будь-які об´єкти, які через свого характеру, місцезнаходження, призначення або використання можуть бути застосовані у воєнних діях та повне або часткове руйнування, захоплення або нейтралізація яких за

існуючих у цей момент умов надає певну військову перевагу. До військових об’єктів належать: особовий склад, озброєння і військова техніка збройних сил (за винятком медичних формувань і санітарно-транспортних засобів); споруди, будівлі, що використовуються у військових цілях тощо. Військові об´єкти вважаються законними цілями для нападу, за винятком випадків, коли такі об´єкти належать до категорії особливо небезпечних об´єктів. Військовий об´єкт залишається таким навіть у тому випадку, якщо на ньому перебувають цивільні особи.

Об´єкти, які не є військовими, вважаються цивільними. До цивільних об’єктів належать: житло, споруди, засоби транспорту, використовувані цивільним населенням; місця, які використовуються виключно цивільним населенням (притулки, лікарні тощо); джерела водопостачання, греблі, дамби, атомні електростанції тощо.

Цивільні об´єкти не повинні бути об´єктами воєнного нападу.

Крім того, міжнародне гуманітарне право регламентує захист цивільних об´єктів, встановлюючи спеціальні застережні заходи й особливий захист окремих цивільних об´єктів. Так, ст. 57 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 1977 р., вимагає від воюючих сторін під час проведенні воєнних операцій постійно виявляти турботу, щоб оберігати цивільні об´єкти. Нападаюча сторона повинна зробити все можливе для переконання в тому, що об´єкти нападу є військовими.

Нападаюча сторона повинна вживати заходів обережності під час виборі засобів збройної боротьби, щоб уникнути завдання випадкової шкоди цивільним об´єктам або принаймні звести їх до мінімуму; утримуватися від будь-якого нападу, що може завдати випадкових втрат серед цивільного населення або випадкових збитків цивільним об´єктам, або те й інше разом, якщо вони будуть надмірними по відношенню до конкретної і прямої воєнної переваги, яку передбачається отримати (це положення в міжнародному праві відоме як принцип пропорційності).

Під особливим захистом міжнародного права перебувають такі цивільні об´єкти, як санітарні або демілітаризовані зони, необоронювані місцевості, об´єкти культурного призначення, об´єкти цивільної оборони.

Під особливим захистом повинні перебувати цивільні об´єкти, необхідні для виживання цивільного населення. Це запаси продуктів харчування, посіви, худоба, споруди для постачання питної води тощо. Забороняються не лише напади на такі об´єкти, а й їх руйнування, що може завдати великої шкоди цивільному населенню.

Особливим захистом користуються атомні електростанції, греблі, дамби, які об´єднуються поняттям «установки і споруди, що містять небезпечні сили». Зазначені об´єкти не повинні піддаватися нападу навіть у тих випадках, коли є військовими об´єктами, якщо такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення.

Різновидом об´єктів, які підпадають під захист міжнародного гуманітарного права, є культурні цінності.

Єдиного поняття «культурні цінності» в міжнародному праві на цей момент не визначено. Спроби детермінувати його нормативно закінчувалися складанням переліку об´єктів, що можуть виступати культурними цінностями.

Міжнародно-правовий захист культурних цінностей визначається Конвенцією про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р., Додатковим протоколом І до Женевських конвенцій 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 1977 р., Додатковим протоколом ІІ до Женевських конвенцій 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміж- народного характеру від 1977 р., та іншими міжнародно-правовими актами.

Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р. передбачає додаткові заходи щодо захисту культурних цінностей (тобто цінностей, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу - пам´ятників архітектури, мистецтва, історії, рукописів, книг, картин, музеїв, бібліотек, архівів, центрів, у яких є значна кількість культурних цінностей тощо).

Щодо культурних цінностей міжнародне право забороняє: використання цінностей, споруд для їх захисту та безпосередньо прилеглих до них ділянок в цілях, які можуть призвести до руйнування або пошкодження цих цінностей у випадку збройного конфлікту, і, утримуючись від будь-якого ворожого акту, спрямованого проти цих цінностей, піддавати їх нападу або знищенню; робити культурні цінності об´єктом репресалій; вивозити їх за кордон, приводити в непридатність тощо.

У зазначеній Конвенції вказується і на спеціальний захист культурних цінностей, що передбачає внесення об´єктів, які мають дуже велике значення (тобто не лише для однієї держави, а й усього людства в цілому), в Міжнародний реєстр культурних цінностей. Сенс спеціального захисту полягає в тому, що держави-учасниці Конвенції зобов´язуються з моменту внесення культурних цінностей у Міжнародний реєстр забезпечити їх імунітет, утримуватися від будь- якого ворожого акту, спрямованого проти них, а також від використання таких цінностей і прилеглих до них ділянок у військових цілях.

Міжнародно-правове врегулювання відносин у зв´язку із захистом культурних цінностей у разі збройного конфлікту знайшло подальше закріплення у Другому протоколі до Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, ухваленому 26 березня 1999 р. на Дипломатичній конференції в м. Гаага (Нідерланди). Цей документ доповнює вказану Конвенцію низкою нових положень. Протокол містить зобов´язання поважати культурні цінності під час дотриманні вимоги «військової необхідності». У разі невиконання цієї вимоги даний Протокол визначає умови, які виправдовують таке невиконання, а саме коли «ці культурні цінності за своїм призначенням перетворені в військові об´єкти і ніякої практичної можливої альтернативи для отримання рівноцінної воєнної переваги, крім тієї, яку можна отримати в результаті вчинення ворожого акту проти цього об´єкта» (п. а, ст. 6). Протокол передбачає введення за певних умов посиленого захисту культурних цінностей у період збройного конфлікту.

Договірні сторони Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р. повинні переслідувати й припиняти крадіжки, пограбування, акти вандалізму. Особи, винні в порушенні норм Конвенції, можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності згідно з чинним національним законодавством.

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення терміна «міжнародне гуманітарне право»
  2. Назвіть предмет міжнародного гуманітарного права.
  3. Розкрийте поняття «збройний конфлікт міжнародного характеру» і «збройний конфлікт неміжнародного характеру».
  4. Сформулюйте поняття «гуманітарна інтервенція».
  5. Розкрийте принципи міжнародного гуманітарного права.
  6. Назвіть джерела міжнародного гуманітарного права.
  7. Дайте визначення термінів «Женевське право» і «Гаазьке право» як джерел міжнародного гуманітарного права.
  8. Визначте міжнародно-правові наслідки початку і закінчення війни.
  9. Розкрийте поняття «театр війни».
  10. Дайте визначення термінів «примирення», «капітуляції» і «мирний договір».
  11. Розкрийте міжнародно-правовий статус комбатантів і некомбатантів.
  12. Назвіть дозволені і заборонені методи та засоби ведення війни.
  13. Розкрийте міжнародно-правовий статус військовополонених.
  14. Розкрийте зміст і види нейтралітету під час війни.
  15. Дайте визначення поняття «окупована територія».
  16. Назвіть види воєнної окупації.
  17. Проаналізуйте положення міжнародно-правових актів щодо захисту цивільних об´єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів.