• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

8. Нейтралітет під час війни

Зародження інституту нейтралітету, що сформувався спочатку в нормах звичаєвого права, сягає стародавніх часів. Тоді воюючими сторонами запрошувалися нейтральні держави, що не перебували у військовому конфлікті, до посередництва під час укладення мирних договорів.

На початку XIX століття інститут нейтралітету вже остаточно сформувався і означав правовий режим держави, яка вирішила залишитись осторонь від війни між двома або більше державами. Нейтралітет розглядається, відповідно, як статус, що ґрунтується на сукупності прав, якими користується нейтральна держава, й обов´язків, покладених на неї.

Отже, нейтралітет - це стан, за якого держава не надає допомоги жодний із воюючих сторін, не втручається в конфлікт на боці жодної зі сторін, підтримує рівні відносини з воюючими державами.

У теорії і практиці сучасного міжнародного права розрізняють такі види нейтралітету. нейтралітет у воєнний час (евентуальний) та постійний нейтралітет.

Під нейтралітетом у воєнний час (евентуальним) розуміється заява певної держави про неучасть її у цій війні, він дотримується лише для цієї війни і може бути скасованим одностороннім актом. Статус цього нейтралітету виникає з моменту заяви держави про нейтралітет у війні і доведення цієї заяви до воюючих сторін.

Постійний нейтралітет - це міжнародно-правовий статус держави, відповідно до якого держава утримується від участі у війні, не бере участь у ній на стороні будь-якої воюючої держави і не надає воюючим сторонам військову допомогу, а в мирний час здійснює мирну зовнішню політику, зміцнює дружні відносини з іншими державами, не вступає у військові союзи та коаліції, не укладає договори, які можуть втягнути постійну нейтральну державу у війну.

Політики постійного нейтралітету дотримується декілька держав світу - Швейцарія, Австрія, Мальта, Туркменістан тощо.

Міжнародне гуманітарне право містить три обмеження на дії нейтральної держави під час ведення війни між іншими державами.

- не надавати власні збройні сили воюючим сторонам;

- не надавати свою територію для використання воюючим сторонам (базування, транзит, переліт тощо);

- не дискримінувати жодну зі сторін у постачаннях зброї і товарів військового призначення (тобто обмеження однакові або взагалі відсутні).

Політика нейтралітету не є самоціллю держав. Вона уособлює спосіб збереження, безпеки нації і держави в разі виникнення війни через утримання держави поза воєнними діями. За загальним правилом, як засвідчує історичний досвід, політику нейтралітету сповідують нації, які борються за збереження державності на певному етапі посягань на неї або не дають змоги великим державам використати її як знаряддя реалізації зовнішньої політики.

Із метою визначення режиму нейтралітету, прав та обов´язків нейтральних держав у період війни були ухвалені Конвенція про права і обов´язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни 1907 р. і Конвенція про права і обов´язки нейтральних держав у разі морської війни І907 р.

Згідно з Конвенцією про права і обов´язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни 1907 р., територія нейтральних держав є недоторканною.

Воюючим державам забороняється проводити через їх територію війська або вантажі з воєнними і продуктовими запасами, формувати на їхніх територіях воєнні загони й відкривати установи для вербування. Однак нейтральна держава не відповідає за те, що приватні особи переходять кордон, щоб найнятись на службу однієї з воюючих держав.

Нейтральна держава може дозволити перевезення через свою територію поранених і хворих, що належать до воюючих армій, за умови, щоб поїзди, які їх перевозять, не здійснювали перевезення військ або боєприпасів.

Громадянин нейтральної держави не може посилатись на свій нейтралітет, якщо він вчиняє дії: ворожі стосовно воюючої держави; на користь воюючої держави, а саме якщо він добровільно наймається на службу в ряди збройних сил однієї зі сторін.

У міжнародному праві значно більше врегульовано питання щодо нейтралітету держав у морській війні, ніж у сухопутній. Згідно з Конвенцією про права і обов´язки нейтральних держав у разі морської війни 1907 р. воюючі сторони зобов´язані поважати права нейтральних держав і утримуватись на нейтральній території або в нейтральних водах від будь-яких воєнних дій, що могли б призвести до порушення нейтралітету.

Воюючим сторонам не дозволяється створювати в нейтральних портах і водах бази для морських операцій проти противника. Ця Конвенція передбачає обмеження в характері та часі перебування військових кораблів у нейтральних водах, якщо в законодавстві нейтральної держави не передбачені інші правила. Військові судна воюючих сторін можуть залишатись у портах і на рейдах або в територіальних водах цієї держави не більше ніж 24 години. У випадку якщо в нейтральному порту одночасно перебувають військові кораблі обох воюючих сторін, встановлюється інтервал 24 години між виходом з нейтрального порту військових кораблів, що плавають під різними прапорами.

Порівняно з правилами, які діють щодо війни на суші, в морській війні не вважається порушенням нейтралітету держави просте проходження через її територіальні води військових суден і вантажів однієї з воюючих сторін. Однак реальна реалізація цього права залежить від позиції самої нейтральної держави.

Інтереси нейтральних держав і держав, що воюють, найчастіше зіштовхуються у сфері торгівлі нейтральних держав. Міжнародне право, з одного боку, проголошує свободу нейтральної торгівлі, а з іншого - передбачає низку винятків із цієї свободи. Одним із найважливіших винятків є заборона військової контрабанди, під якою тут треба розуміти предмети, заборонені тими, хто воює, до перевезення на нейтральному судні, оскільки вони можуть бути використані противником для ведення війни. До абсолютної контрабанди належать предмети і матеріали, призначені лише для війни. Судно, яке перевозить контрабанду, підлягає конфіскації лише за умови, якщо контрабанда за вартістю або за вагою, за обсягом або за ціною фрахту (обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу) становить більше половини вантажу.