Будь-який злочин так чи інакше заподіює шкоду охоронюваним законом суспільним відносинам. Для потерпілої від злочину особи важливі саме реальність та обсяги відшкодування такої шкоди. Ці два критерії перебувають у прямій залежності від ефективності та своєчасності дій органів дізнання і досудового слідства, які здійснюють провадження в конкретній кримінальній справі. Водночас у практичній діяльності зазначених органів є чимало недоліків, зокрема в багатьох випадках питання відшкодування шкоди, заподіяної злочином, відходять на другий план перед питаннями розслідування злочину.

Бажаючи захистити права потерпілих, законодавець як одну з гарантій такого захисту передбачив прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, який є складовою конституційної функції органів прокуратури – нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, і знаходить свій прояв саме на стадії досудового слідства.

Для правильного розуміння суті зазначеного вище прокурорського нагляду варто визначити його правову основу, яку в юридичній науці розглядають як фундамент, що характеризує суть та особливості того чи іншого правового феномену. Можна стверджувати, що правова основа прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, – це фактично норми права, які регламентують основні повноваження прокурора та процедуру здійснення такого нагляду.

На думку Я. М. Толочко, правовою основою прокурорського нагляду є положення, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, якими повинен керуватися у своїй діяльності прокурор. В.С. Зеленецький вважає, що правомірно говорити про комплексне правове регулювання прокурорського нагляду [62, с. 241].

Згідно Законом України «Про прокуратуру», зокрема ст. 3, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.

З наведеним варто погодитися, але з урахуванням певних зауважень. Правову основу діяльності органів прокуратури доцільно розглядати як систему не лише положень законодавчих та міжнародних правових актів, але й систему правових принципів та підзаконних (відомчих) нормативно-правових актів, що визначають повноваження прокурорів, організацію та порядок діяльності прокуратури. Адже принципи організації та діяльності органів прокуратури є основним, домінуючим фактором для всієї правової основи прокурорського нагляду, а також орієнтиром при нормотворчій діяльності. Підзаконні (відомчі) нормативно-правові акти конкретизують положення закону, вводячи певні строки, процедури здійснення тієї чи іншої діяльності. Більше того, накази Генерального прокурора України, відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», видаються Генеральним прокурором України і є обов’язковими для всіх органів прокуратури.

Не вирішено питання змісту правової основи організації та діяльності прокуратури і в проекті Закону України «Про прокуратуруУкраїни» від 19вересня 2008 року № 2491, внесеному народними депутатами України В.Д.Швецем, Ю.В. Прокопчуком, В.Л.Сівковичем, В.А. Бевзом, С.М.Піскуном, Д.О. Шенцевим, В.В.Шемчуком, В.С. Малишевим, В.М.Грицаком, В.М. Харлімом, де ст. 2 передбачає, що правову основу організації та діяльності прокуратури становлять Конституція України, зазначений Закон, інші закони України, а також чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Більш послідовним у контексті даного питання є Кримінально-процесуальний кодекс України, який в ст. 25 визначає, що свої повноваження у кримінальному судочинстві прокурор здійснює, підкоряючись тільки закону та керуючись вказівками Генерального прокурора України.

На наш погляд, правову основу організації й діяльності органів прокуратури можна визначити як систему правових принципів, законодавчих, підзаконних (відомчих) нормативно-правових актів та чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, шляхом внесення відповідних змін в чинне законодавство чи вдосконалення зазначеного вище проекту Закону України «Про прокуратуру України». Більше того, в проекті закону необхідно закріпити положення про те, що органи прокуратури здійснюють свою діяльність, підкоряючись лише закону та керуючись відомчими актами Генерального прокурора України, які є обов’язковими для всіх органів прокуратури.

Для точного встановлення змісту категорії правової основи прокурорського нагляду варто відмежовувати її від категорії предмета прокурорського нагляду. Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» предметом прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є додержання органами дізнання та досудового слідства законів, які визначають положення щодо забезпечення відшкодування такої шкоди в кримінальному судочинстві, при чому це стосується законів різної галузевої належності. Хоча окремі норми права щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, рівнозначно можуть стосуватися як правової основи, так і предмета нагляду. Згідно з чинним законодавством орган дізнання, слідчий, у чиєму провадженні перебуває кримінальна справа, не можуть займати пасивну позицію щодо захисту майнових прав потерпілого. Статтею 29 КПК України на них, а також на прокурора, за наявності даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, покладається обов’язок вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Отже, з одного боку, дана норма зобов’язує прокурора до перевірки виконання органами дізнання та досудового слідства свого обов’язку щодо забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином. За результатами такої перевірки він приймає рішення про стан вжитих заходів і реагує на виявлені порушення. В цьому випадку зазначена норма входить в поняття предмета нагляду прокурора. З іншого боку, ст. 29 КПК України уповноважує прокурора діяти самостійно щодо вжиття заходів із забезпечення цивільного позову, визначаючи, таким чином, правову основу його діяльності.

Правова основа прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, розкривається через встановлення змісту її складових.

Так, поняття «принципи» – це вихідні положення будь-якого вчення, теорії, науки тощо. Згідно з теорією права принципи права – це керівні ідеї, положення, правові засади, що визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин.

У межах прокурорського нагляду виділяють принципи організації і діяльності органів прокуратури. Дана постановка питання зумовлена ст. 6 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, законодавець наголошує на взаємообумовленості організаційної і функціональної сторін питання. Ми ж погоджуємося з тією позицією, що принципи організації і діяльності можна поділяти лише з певною умовністю, з чисто академічного погляду [33, с. 65].

Водночас, розірвати єдині та неподільні принципи організації та діяльності прокуратури означає зруйнувати органічний зв’язок між структурними і функціональними основами діяльності органів прокуратури. Самі по собі організаційні принципи були б безпредметними, якби не передбачалася їх реалізація в процесі прокурорської діяльності та їх органічний зв’язок із функціональними принципами [13, с. 76].

Вирішення даної термінологічної проблематики вбачаємо в наступному.

На думку М. І. Мичко, організація роботи в прокуратурі має статистичну і динамічну сторони. Статистичну утворюють заходи, спрямовані на раціональний поділ праці, створення і підтримання організаційного ладу, належних умов праці, здорової психологічної атмосфери тощо. Динамічний бік складається повсякденної процесуальної і непроцесуальної діяльності прокурорів, пов’язаної з постановкою перед підлеглими оперативних завдань, дорученням конкретних завдань, контролем за їхнім виконанням та оцінкою проведеної роботи [36, с. 13].

Встановлення змісту роботи в органах прокуратури варто проводити крізь призму правоохоронної діяльності, адже в Законі України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» подано перелік правоохоронних органів, серед яких зазначено органи прокуратури. Тому логічним буде зазначити, що діяльність органів прокуратури є різновидом правоохоронної діяльності. Водночас правоохоронну діяльність визначають як правомірну діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку уповноваженого державою органу (його посадових осіб) шляхом охорони правопорядку, виявлення або розслідування порушення права, відновлення права з обов’язковим дотриманням встановлених у законі процедур цієї діяльності [8, с. 698].

З наведеного можна зробити висновок, що категорія «організація роботи» і «діяльність» в органах прокуратури не тотожні поняття. Ми вважаємо, що вони співвідносяться як загальне і одиничне. «Діяльність» є ширшою категорією, а тому охоплює роботу різного роду, в тому числі і організацію праці. Адже організація праці –це, по своїй суті, також діяльність. Отже, доцільно розглядати просто принципи діяльності органів прокуратури.

Теорією прокурорського нагляду розроблено чимало критеріїв класифікації принципів діяльності органів прокуратури, але для встановлення змісту принципів прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, доцільно провести їх градацію за сферою поширення на загально-правові, ті, що поширюються на діяльність органів прокуратури в цілому, й ті, що властиві прокурорському нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

До першої групи відносяться принципи верховенства права, справедливості, гуманізму, демократизму та інші, які рівною мірою поширюються і на прокурорський нагляд за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Серед інших загально-правових принципів доцільно виокремити наступні.

1. Принцип законності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території держави законів. Знову ж таки, законодавець наголошує на суто законодавчій регламентації прокурорської діяльності. Однак, реалії сьогодення зовсім інші. Ряд моментів уточнюються (стосовно встановлення певних строків діяльності, специфіки процедури здійснення тієї чи іншої діяльності) підзаконними (відомчими) нормативно-правовими актами, зокрема, наказом Генерального прокурора України від 19вересня 2005 року № 4гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства».

Специфічність даного принципу полягає в тому, що, з одного боку, він визначає правову основу, на якій ґрунтується прокурорська діяльність, а з іншого – встановлює її зміст, зобов’язуючи прокурора перевіряти додержання норм саме закону, забезпечуючи таким чином режим законності в будь-якій сфері людської діяльності;

2. Принцип захисту прав і свобод людини і громадянина на основі їх рівності перед законом.

Даний принцип відтворений в п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону «Про прокуратуру» та відображає демократичні основи прокуратури України. Його суть полягає в тому, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, прокурор в жодному разі не може порушувати права, свободи та законні інтереси громадян, а навпаки, повинен їх захищати у межах своєї компетенції, на засадах рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак. Право звернення прокурора з цивільним позовом про відшкодування збитків в інтересах осіб, які з поважних причин не можуть зробити цього самостійно, є яскравим прикладом забезпечення рівності громадян перед законом.

З принципом захисту прав і свобод людини і громадянина пов’язана проблема встановлення балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого в кримінальному судочинстві. У чинному кримінально-процесуальному законодавстві України основна увага приділяється захисту прав та інтересів не потерпілого від злочину, а підозрюваного, обвинуваченого, а також підсудного, якому може бути призначене покарання за вчинений злочин. Проблема відновлення зазначеного вище балансу неодноразово піднімалася в міжнародно-правових документах ООН і Ради Європи та повинна бути врахована вітчизняним законодавцем.

3. Принципи єдності, централізації, єдиноначальності.

Вони визначені в п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з ними органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Вони досить яскраво відображені в п. 1 наказу Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 4гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства», де зазначено, що на заступників Генерального прокурора України, начальників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, районних у містах, міжрайонних, а також прирівняних до них прокурорів з метою попередження та усунення порушень закону на всіх стадіях досудового провадження покладено обов’язок забезпечити у кримінальних справах єдину систему організації прокурорського нагляду за додержанням законів усіма органами, які проводять дізнання та досудове слідство, незалежно від їх відомчої належності.

4. Принцип незалежності.

Нормативне закріплення даного принципу передбачене в п. 2 ч. 1 ст. 6 та ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» і рівнозначно стосується прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, з тим, що втручання чи перешкоджання діяльності прокурора з питань забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином забороняється і тягне за собою юридичну відповідальність;

5. Принципи публічності, гласності також характерні і для зазначеного вище нагляду. Прокурор повинен самостійно реагувати на порушення закону шляхом винесення постанови про порушення кримінальної справи та вжиття заходів до забезпечення відшкодування шкоди. Крім цього, дані стосовно забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином, кількості пред’явлених цивільних позовів прокурором про відшкодування такої шкоди постійно подаються в звітних документах органів прокуратури. Зазначена інформація відкрита для громадськості та подається в державні інституції у випадках, передбачених законом;

6. Принципи сумісництва та деполітизації закріплені в ч. 2 ст. 6 та ст.46 Закону України «Про прокуратуру» і однаково стосуються прокурора як посадової особи, який здійснює прокурорський нагляд за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

До групи принципів, що визначають правову природу власне прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином, належать:

– принцип повного відшкодування шкоди, заподіяної злочином, який відображений в Конституції України, цивільному та кримінально-процесуальному законодавстві. Його зміст зводиться до забезпечення відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди;

– принцип обов’язкового й точного встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином, який закріплений в ст. 64 КПК України і означає, що на прокурора покладено беззаперечний обов’язок прослідкувати за точним встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди або вжити заходів до такого встановлення під час здійснення нагляду на стадії дізнання чи досудового слідства;

– принцип обов’язкового встановлення причинно-наслідкового зв’язку між шкодою та злочином, яким вона заподіяна. Адже в межах кримінального судочинства має місце і повинна відшкодовуватися лише шкода, що заподіяна саме злочином. Прокурор повинен встановлювати під час перевірки наявність цього причинно-наслідкового зв´язку і у випадку його відсутності передавати матеріали справи на розгляд відповідної установи (якщо шкода, заподіяна адміністративним правопорушенням) або роз’яснити особі право на звернення в суд за захистом свого порушеного права (у випадку цивільного правопорушення).

Наступною складовою правової основи прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є законодавчі акти, головним серед яких Конституція України. Так, у ст. 121 Основного Закону держави йдеться про те, що на органи прокуратури покладається здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Враховуючи, що прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є частиною зазначеної вище функції органів прокуратури, можна стверджувати, що дана норма входить в поняття правової основи зазначеного вище нагляду. Більш того, ст.ст. 32, 56Конституції України задекларували принципові положення про можливість відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

Разом із тим, Конституція України у ст. 9 визначає, що чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, прокурор зобов’язаний наглядати і за їх додержанням. Ряд міжнародно-правових актів, таких як ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року Конвенція ООН про захист прав людини та основних свобод, Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року, Європейська конвенція «Про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів» від 24 листопада 1983 року визначають принципові положення щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Однак, вони є швидше складовою предмета прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, ніж правової основи.

До правової основи нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, в тому числі нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, належать міжнародні договори (меморандуми) про правову допомогу і співробітництво, які Генеральною прокуратурою України укладено з прокуратурами більшості держав, зокрема Міністерством юстиції Канади (1992 рік.); Міністерством юстиції США (1993рік); Державною службою прокуратури Англії та Уельсу (1996 рік); Федеральною прокуратурою Швейцарії (1999 рік); прокуратурою Німеччини (1996 рік); Генеральною прокуратурою Литви (1992 рік); Генеральною прокуратурою Латвії (2000 рік); прокуратурою Російської Федерації (1993 рік); прокуратурою Молдови (1993 рік); Генеральною прокуратурою Киргизії (1993рік); Прокуратурою Республіки Білорусь (1993 рік); прокуратурою Вірменії (1994 рік); прокуратурою Республіки Грузія (1994 рік).

Беззаперечною складовою правової основи прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є чинний Кримінально-процесуальний кодекс України. Вище зазначалися деякі норми, що стосуються його правової основи. Крім цього, доцільно згадати положення ст.ст. 2, 4, 22 КПК України, які регламентують основні принципи кримінального судочинства. Дані норми носять загальний характер для учасників кримінального процесу, а тому мають важливе значення для прокурора при здійсненні нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. На основі вказаних вище статей прокурор здійснює нагляд, встановлюючи, чи роз’яснено права учасникам кримінального процесу в частині відшкодування шкоди та чи забезпечуються вони в сфері відшкодування шкоди, заподіяної злочином; чи вжито всіх необхідних заходів для всебічного, повного об’єктивного дослідження обставин справи, в тому числі щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. За результатами відповідних перевірок визначає наявні порушення та вживає для їх усунення відповідні заходи, передбачені Законом України «Про прокуратуру» та чинним КПК України.

Крім цього, КПК України встановлює, що нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 64 КПК України у кримінальних справах підлягає доказуванню характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння Специфіка даної норми полягає в тому, що вона передбачає для особи, яка веде процес (орган дізнання, слідчого), певні обов’язки щодо встановлення шкоди в кримінальній справі, але, водночас, уповноважує прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства перевіряти повноту й доцільність вжитих заходів з встановлення шкоди, та у випадку необхідності, за результатами перевірки, вживати заходів для виправлення ситуації й усунення наявних недоліків. Отже, дана норма хоч і не стосується безпосередньо питань правової основи прокурорського нагляду, але окреслює для прокурора певний спектр дій щодо перевірки додержання законів у частині встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином.

Стаття 49 КПК України визначає, що потерпілим у кримінальному процесі визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Посадова особа, в провадженні якої перебуває кримінальна справа (особа, яка проводить дізнання, слідчий, суддя, суд), про визнання особи потерпілим виносить відповідний процесуальний документ: постанову або ухвалу. Прокурор таким правом не наділений, а тому в даній ситуації він діє, передусім, керуючись ст.ст. 23, 32 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст.130, 227 КПК України. Тому ст. 49 КПК України не визначає змісту правової основи прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, але опосередковано стосується цих питань.

Характерною особливістю прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є те, що при його здійсненні прокурор має право використовувати представницькі повноваження, передбачені ч. 2 ст. 29 КПК України та ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» щодо пред’явлення цивільного позову про відшкодування збитків, завданих злочином, в інтересах держави, та осіб, які з об’єктивних причин, самостійно цього не можуть зробити.

Статтею 29 КПК України на органи дізнання, слідчого, а також на прокурора, за наявності даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, покладається обов’язок вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Відповідно до ст.ст. 125–126 КПК України на слідчого покладається обов’язок вжити заходів до забезпечення заявленого у кримінальній справі, а також можливого у майбутньому цивільного позову.

Беззаперечно, ряд положень Закону України «Про прокуратуру» становлять правову основу прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди заподіяної злочином. Це, зокрема, ст.ст. 4–8, глава 2, ст. 361, які визначають базові засади діяльності органів прокуратури, специфіку прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства та повноваження щодо представництва інтересів громадян, які самостійно не можуть цього зробити, або інтересів держави.

Відомчими нормативно-правовими актами, що становлять правову основу прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство» від 19 вересня 2005 року № 4гн. Відповідно до положень цього наказу заступники Генерального прокурора України, начальники структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міські, районні, районні у містах, міжрайонні, а також прирівняні до них прокурори з метою попередження та усунення порушень закону на всіх стадіях досудового провадження у кримінальних справах повинні забезпечити своєчасне поновлення порушених прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення відшкодування завданих злочинами збитків громадянам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, державним та комунальним інтересам, розшуку майна, яке стало предметом злочинного посягання, а також усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Наказ встановлює, що одним із пріоритетів у роботі прокурорів, органів досудового слідства та дізнання є захист прав і законних інтересів потерпілих, державної і комунальної власності від протиправних посягань, забезпечення повного відшкодування завданої злочинами шкоди, витрат на стаціонарне лікування потерпілих, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів.

Існують також інші нормативно-правові акти, які певною мірою, регламентують питання відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Зокрема, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс законів про працю України. Але норми зазначених вище актів стосуються швидше предмета прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, оскільки вони конкретизують види шкоди, форми її відшкодування, критерії визначення розміру заподіяної шкоди тощо, а не повноваження прокурорів, організацію, засади та порядок їх діяльності при здійсненні зазначеного вище нагляду.

Ряд важливих роз’яснень щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, містять постанови Пленуму Верховного Суду України: від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», а також деякі відомчі інструкції (Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, тощо). Зазначені акти не створюють правової основи прокурорського нагляду, і не становлять його предмета. Вони необхідні лише для прокурора при тлумаченні норм законів.

Таким чином, правова основа прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є багатоаспектною та комплексною категорією, про що зазначалося вище. Разом із тим, наявний правовий матеріал не повною мірою відображає специфіку реалій сьогодення, зокрема в питаннях відшкодування моральної шкоди. Вирішення такої ситуації можливе за умови прийняття відповідних змін в законодавство, а точніше прийнятті нових КПК України та Закону України «Про прокуратуру».