• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

1. Поняття і принципи міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право є однією із найстаріших галузей міжнародного публічного права, оскільки виводить свої коріння від звичаїв ведення війни, які існували ще в Стародавніх Греції та Римі. Однак сам термін «міжнародне гуманітарне право» з´явився досить недавно, у другій половині XX століття. У різних джерелах ця галузь міжнародного права називається по-різному: право, яке використовується під час збройних конфліктів; міжнародне гуманітарне право; право війни; право збройних конфліктів; закони і звичаї війни.

Уперше термін «міжнародне гуманітарне право» запропонував відомий швейцарський юрист Ж. Пікте, а згодом його було використано у назві Дипломатичної конференції з питань підтвердження і розвитку міжнародного гуманітарного права, що застосовується у період збройних конфліктів, яка проходила в м. Женева (Швейцарія) з 1974 по 1977 рр. У консультативному висновку Міжнародного суду ООН «Про законність погроз ядерною зброєю або її застосування» від 8 липня 1996 р. згадується про те, що система норм, яка раніше називалася «законами та звичаями війни», надалі стала йменуватися «міжнародним гуманітарним правом».

Основним чинником, який сприяв утвердженню нової назви, було те, що Статут ООН забороняв війну як законний метод вирішення міжнародних спорів. Очевидно, варто погодитись з думкою деяких науковців про те, що широке застосування терміна «міжнародне гуманітарне право» замість термінів «право війни» і «право збройних конфліктів» відображує вплив руху за права людини.

Характерною особливістю міжнародного гуманітарного права є те, що воно поєднує дві різні концепції, одна з яких має юридичний характер, інша - етичний. Міжнародне гуманітарне право, яке прагне досягти компромісу між міркуваннями воєнної необхідності та вимогами гуманності, містить відповідний етичний елемент, оскільки йдеться про те, щоб пом´якшити прояви насильства через правове обмеження засобів і методів ведення воєнних дій і зобов´язання воюючих сторін гуманно поводитись з особами, які не беруть або перестали брати участь у воєнних діях.

Під міжнародним гуманітарним правом слід розуміти систему юридичних норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, визначають взаємні права та обов´язки суб´єктів міжнародного права щодо заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби та забезпечують захист жертв збройного конфлікту.

Предметом регулювання міжнародного гуманітарного права є специфічні суспільні відносини, що склалися між його суб´єктами під час збройних конфліктів.

У міжнародному праві розрізняють такі види збройних конфліктів: збройні конфлікти міжнародного характеру і збройні конфлікти неміжнародного характеру.

Збройний конфлікт міжнародного характеру - це збройне зіткнення між державами, застосування збройних сил державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, що є несумісними з принципами ООН та суперечить Статуту ООН.

Збройним конфліктом міжнародного характеру вважаються такі дії:

- застосування державою першою збройних сил проти іншої держави;

- вторгнення збройних сил на територію іншої держави;

- напад збройних сил на територію іншої держави;

- будь-яка окупація воєнного характеру;

- будь-яка селекція території іншої держави із застосуванням сили;

- бомбардування збройними силами території іншої держави;

- блокада портів, берегів іншої держави за допомогою збройних сил;

- напад збройних сил на сухопутні, морські, повітряні сили іншої держави поза її межами (наприклад, відкритий Океан);

- збереження воєнних баз на чужій території після закінчення строку перебування;

- використання воєнних баз для нападу на іншу державу або проведення нападу іншими способами;

- надання власної території для вчинення акта агресії проти третьої держави;

- заслання державою або від імені держави збройних банд, іррегулярних сил або найманців на територію іншої держави;

- будь-яка інша участь в організації проведення збройного конфлікту, якщо такі дії будуть визнані незаконними Радою Безпеки ООН.

Збройний конфлікт неміжнародного характеру - це збройне зіткнення організованих антиурядових загонів, повстанців зі збройними силами уряду, що відбувається на території однієї держави.

Збройним конфліктом неміжнародного характеру вважаються будь-які воєнні дії:

- якщо вони ведуться на території однієї держави;

- якщо стороною воєнних дій є регулярні збройні сили держави - власника території.

Збройний конфлікт неміжнародного характеру - це свого роду громадянська війна в межах держави. Міжнародне право забороняє втручання будь-якої держави у збройний конфлікт неміжнародного характеру. Проте вона може запропонувати сприяння в мирному врегулюванні конфлікту між протиборчими сторонами.

У міжнародному праві відомі випадки здійснення певних збройних заходів під егідою ООН, що називаються гуманітарною інтервенцією. Їхньою метою є військове втручання в події, що відбуваються в конкретній державі, яку «роздирають» збройні конфлікти міжнаціонального або релігійного характеру, для надання гуманітарної допомоги населенню, яке особливо страждає від таких дій (припинення кровопролиття, робота з біженцями, боротьба з голодом, допомога у налагодженні повсякденного життя і побутових умов тощо), а також для припинення воєнного протистояння воюючих сторін. Таке втручання, з огляду на особливі обставини, здійснюється без згоди уряду держави, в яку здійснюється воєнне вторгнення, тому воно й іменується інтервенцією. Термін «гуманітарна» покликаний проілюструвати основну мету такого втручання.

Міжнародне гуманітарне право містить низку основних принципів, які забезпечують певну єдність і системність його норм. У них акумулюється аналіз усіх джерел міжнародного гуманітарного права: конвенцій, декларацій, протоколів, резолюцій тощо. Водночас принципи міжнародного гуманітарного права мають відповідати змісту визнаних принципів загального міжнародного права, закріплених Статутом ООН, Декларацією про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р. і Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

До принципів міжнародного гуманітарного права належать:

- принцип гуманізації збройних конфліктів (під час збройних конфліктів воюючим сторонам слід в обов´язковому порядку дотримуватися законів і звичаїв війни);

- принцип заборони та обмеження воюючих сторін у засобах і методах ведення війни (існують певні заборони й обмеження стосовно застосування конкретних видів зброї і методів ведення війни, якщо це суперечить принципам і нормам міжнародного гуманітарного права);

- принцип міжнародно-правового захисту жертв війни (забезпечення сторонами конфлікту міжнародно-правового захисту для таких категорій осіб, як поранені, хворі, особи зі складу збройних сил на морі, що постраждали від аварії корабля, військовополонені, цивільне населення, тобто надання їм такого статусу, який гарантував би гуманне поводження з ними та виключав насильство, знущання над особою тощо);

- принцип захисту цивільних об´єктів і культурних цінностей (з метою забезпечення безпеки і нормальних умов життєдіяльності цивільного населення не повинні піддаватися нападу і руйнуванню цивільні об´єкти, а також передбачаються додаткові заходи щодо захисту і поваги до культурних цінностей);

- принцип захисту інтересів нейтральних держав (права й обов´язки воюючих сторін повинні супроводжуватися неухильною повагою та дотриманням прав держав, що займають позицію повної неучасті у війні);

- принцип заборони завдання шкоди противнику, яка несумісна з метою війни, - знищення або послаблення його військової могутності (будь-яке насильство, що не призводить до досягнення мети війни, є недопустимим);

- принцип відповідальності учасників збройних конфліктів за воєнні злочини (за загальним міжнародним правом, воєнні злочини належать до міжнародних злочинів, що полягають у свідомому грубому порушенні законів та звичаїв війни, за вчинення яких настає міжнародно-правова відповідальність).

Названі принципи міжнародного гуманітарного права випливають зі змісту міжнародно-правових актів, що регулюють питання ведення збройних конфліктів. Їх повинні дотримуватися держави, міжнародні організації, всі воюючі сторони тощо.