• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

7. Континентальний шельф

Континентальний шельф є одним із найбагатших районів Світового океану. Тут виловлюють до 90 % відсотків риби, тут розташовані найбагатші запаси корисних копалин, у тому числі нафти й газу. З появою в середині XX століття технологій добування корисних копалин із дна моря деякі держави спробували односторонньо поширити свій суверенітет на райони шельфу. Це, звичайно, породило численні територіальні спори між державами.

У 60-90-ті роки XX століття держави уклали близько сотні міжнародних угод про розмежування шельфу. Проблема делімітації континентального шельфу час від часу продовжує виникати в міждержавних відносинах, незважаючи на те, що міжнародно-правові норми в цій сфері кодифіковані, у тому числі в загальному міжнародному праві, в Конвенції про континентальний шельф 1958 р. і Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Відповідно до статті 1 Конвенції про континентальний шельф 1958 р. під континентальним шельфом розуміється поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до берега, але перебувають поза зоною територіального моря до глибини 200 м або за цією межею, до такого місця, до якого глибина покриваючих вод дозволяє розробку природних багатств цих районів, а також поверхня і надра таких районів, що примикають до берегів островів. Отже, зовнішнім кордоном шельфу є ізобата - лінія, що з´єднує глибини в 200 м.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. надає дещо інше визначення континентального шельфу. Однак обидва ці визначення, як і інші, що зустрічаються в міжнародних угодах, є суто правовими та відрізняються від географічного поняття континентального шельфу як материкової відмілини, що прилягає до берегів суші та має з нею спільну геологічну будову.

Відповідно до пункту 1 ст. 76 Конвенції ООН з морського права 1982 р. континентальний шельф - це морське дно та надра підводних районів, що простягаються за межі територіального моря на всій протяжності природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відліковуєть- ся ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань.

Підводна окраїна материка доходить до глибоководного дна океану та складається з шельфу, схилу і підйому, а також охоплює продовження континентального масиву прибережної держави, що перебуває під водою. Якщо підводна окраїна перебуває далі 200 миль, зовнішня межа може простягатися на відстань до 350 морських миль від ліній, від яких відліковується територіальне море, або не далі 100 морських миль від 2500-метрової ізобати (лінії, що з´єднує глибини 2500 м). Відстань у 350 миль поширюється також на межу шельфу на підводних хребтах (ст. 76 Конвенції ООН з морського права 1982 р.).

Дані про межі континентального шельфу на відстані більше 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, направляються відповідною прибережною державою в Комісію з питань кордонів континентального шельфу (КККШ) (Commission on the Limits of the Continental Shelf (CLCS) створену в 1997 р. відповідно до Додатка II до Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Комісія з питань кордонів континентального шельфу є допоміжним органом ООН, членами якої є держави-учасниці Конвенції ООН з морського права 1982 р. Комісія покликана сприяти реалізації положень Конвенції 1982 р. щодо встановлення зовнішніх кордонів континентального шельфу за межами 200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній територіального моря.

Комісія уповноважена розглядати подання від прибережних держав у випадках, коли такі держави мають намір встановити кордони континентального шельфу поза межею 200-мильної зони, та надавати їм відповідні рекомендації.

У травні 1998 р. на своїй 5-й сесії Комісія з питань кордонів континентального шельфу ухвалила Науково-технічні настанови, мета яких - допомогти прибережним державам у підготовці подань щодо встановлення зовнішньої межі континентального шельфу. Кордони континентального шельфу, встановлені прибережними державами за погодженням з Комісією, вважаються остаточними й обов´язковими для всіх (п. 8 ст. 76 Конвенції). Комісія займається також підготовкою інших документів у межах своїх повноважень, зокрема правил розгляду подань від прибережних держав у випадках територіальних спорів і спорів щодо делімітації кордонів тощо.

Комісія може співпрацювати тією мірою, якою це вважається необхідним і корисним, з Міжурядовою океанографічною комісією (ЮНЕСКО, МОК) (Intergovernmental Oceanographic Commission (UNESCO, IOC-UNESCO), Міжнародною гідрографічною

організацією (МГО) (International Hydrographic Organization (IHO) та іншими компетентними міжнародними організаціями з метою обміну науково-технічною інформацією, яка може надати допомогу у виконанні обов´язків Комісії.

Комісія складається з 21-го члена, які є експертами в галузі геології, геофізики або гідрографії й обираються Нарадою держав-учасниць Конвенції за географічним принципом представництва строком на 5 років. Від кожного географічного регіону обирається не менше трьох членів. Сесії Комісії проводяться двічі на рік. Місцезнаходження Комісії з питань кордонів континентального шельфу - м. Нью-Йорк (США).

Положення Конвенції ООН з морського права 1982 р. не застосовуються, коли йдеться про делімітацію континентального шельфу між державами з протилежними або суміжними узбережжями. У цьому випадку делімітація континентального шельфу здійснюється в договірному порядку або за рішенням міжнародних органів (міжнародні суди, арбітражі, органи міжнародних організацій). Розмежування континентального шельфу повинно здійснюватися за узгодженням держав згідно з принципом справедливості і з урахуванням усіх обставин, щоб залишити кожній стороні, за можливості, всі ті частини континентального шельфу, які є природним продовженням її сухопутної території в морі та під морем, не втручаючись у природне продовження сухопутної території іншої сторони.

Згідно зі ст. 2 Конвенції про континентальний шельф 1958 р. і ст. 77 Конвенції ООН з морського права 1982 р. прибережна держава здійснює щодо континентального шельфу суверенні права з метою його розвідки й розробки природних ресурсів.

Під природними ресурсами розуміються мінеральні й інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, що належать до «сидячих видів», тобто організми, які в період, коли можливий їхній промисел, або перебувають у нерухомому стані на морському дні або під ним, або не здатні пересуватися інакше, як перебуваючи в постійному фізичному контакті з морським дном або його надрами.

Здійснення таких суверенних прав прибережної держави стосовно континентального шельфу має певні особливості:

- по-перше, такі права є винятковими в тому значенні, що, якщо прибережна держава не здійснює розвідку континентального шельфу або не розробляє його природні ресурси, ніхто не може робити це без явно вираженої згоди прибережної держави. Через це положення континентальний шельф виокремлюється в самостійну територіальну категорію, оскільки за юридичною природою він не може бути віднесений ні до державної території, ні до міжнародної території спільного користування;

- по-друге, права прибережної держави стосовно континентального шельфу не залежать від ефективної або фіктивної окупації нею шельфу або від прямої про це заяви;

- по-третє, такі права мають чітко обмежений характер, тобто прибережна держава не може здійснювати інші виключні права щодо континентального шельфу, які не стосуються розвідки й розробки природних ресурсів.

У зв´язку з зазначеним слід вказати, що права прибережної держави стосовно континентального шельфу не зачіпають ні правового статусу відкритого моря, що покриває цей шельф, ні правового статусу повітряного простору над цими водами. Отже, прибережна держава не може, наприклад, перешкоджати здійсненню свободи судноплавства іноземних судів у зазначених водах або свободи польотів у повітряному просторі, що перебуває над такими акваторіями. Прибережна держава також не може перешкоджати прокладенню або підтриманню в справності підводних кабелів або трубопроводів на континентальному шельфі, крім тих випадків, коли вона здійснює своє право вживати розумних заходів для розвідки шельфу й розробки його природних ресурсів;

- по-четверте, прибережна держава здійснює свої суверенні права без заподіяння збитків щодо прав інших держав.

Розвідка континентального шельфу й розробка його природних ресурсів не повинні створювати невиправданих перешкод судноплавству, рибальству або охороні живих ресурсів моря, а також перешкоджати фундаментальним науковим дослідженням. Разом із тим прибережна держава має виключне право дозволяти й регулювати бурові роботи на континентальному шельфі для будь-яких цілей;

- по-п´яте, інші держави також мають певні права стосовно континентального шельфу іноземної держави. Так, згідно зі ст. 79 Конвенції ООН з морського права 1982 р., усі держави мають право прокладати підводні кабелі й трубопроводи на континентальному шельфі, зрозуміло, з урахуванням інтересів прибережної держави. Траса прокладки таких трубопроводів визначається за згодою прибережної держави.

Прибережна держава в континентальному шельфі має виключне право споруджувати і давати дозвіл на створення, експлуатацію й використання островів, установок і споруджень. Прибережна держава здійснює виняткову юрисдикцію над такими штучними островами, установками й спорудженнями, у тому числі юрисдикцію стосовно митних, фіскальних, санітарних й імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються безпеки. Штучні острови, установки й спорудження, зони безпеки навколо них не можуть встановлюватися, якщо це створює перешкоди для використання визнаних морських шляхів, що мають істотне значення для міжнародного судноплавства. Штучні острови, установки й спорудження не наділяються статусом островів. Вони не мають свого територіального моря, і їхня наявність не впливає на визначення меж територіального моря, виняткової (морської) економічної зони або континентального шельфу.

Особливий режим розробки континентального шельфу встановлений за межами 200-т морських миль. Згідно зі ст. 82 Конвенції ООН з морського права 1982 р. прибережна держава провадить відрахування або внески натурою у зв´язку з розробкою неживих ресурсів континентального шельфу за межами 200-т морських миль, відрахованих від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря. Відрахування й внески провадяться щорічно щодо всієї продукції на ділянці після закінчення перших п´яти років видобутку на цій ділянці. Розмір відрахувань або внеску за шостий рік становить один відсоток вартості або обсягу продукції на цій ділянці. Цей розмір збільшується на один відсоток кожний наступний рік до закінчення дванадцятого року й потім зберігається на рівні семи відсотків. Держава, що розвивається, і що є безпосереднім імпортером будь-якої корисної копалини, що добуває на його континентальному шельфі, звільняється від таких відрахувань або внесків у відношенні цієї корисної копалини.

Відрахування або внески здійснюються через Міжнародний орган з морського дна (МОМД), що розподіляє їх між державами-учасницями Конвенції на основі критеріїв справедливості, зважаючи на інтереси й потреби держав, що розвиваються, особливо тих з них, які найменш розвинені й не мають виходу до моря.

Міжнародний орган з морського дна (МОМД) (International Seabed Authority (ISA) є міжнародною міжурядовою організацією, що була створена в 1994 р. державами-учасницями Конвенції ООН з морського права 1982 р. Членами Міжнародного органу з морського дна є 167 держав і Європейський Союз, у тому числі й Україна з 1999 р. (станом на 2019 р.). Міжнародний орган з морського дна має статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН. Він здійснює організацію та контроль за діяльністю держав у міжнародному районі морського дна (Районі).

До повноважень МОМД належать розроблення і встановлення норм, правил, процедури, що регулюють діяльність з освоєння морського дна і видобутку мінеральних ресурсів; проведення екологічного моніторингу Району щодо запобігання та скорочення викидів, що забруднюють водну екосистему; сприяння проведенню науково-дослідних робіт; проведення конференцій, зустрічей, семінарів з розробки заходів та обміну знаннями для досягнення кращих методів пошуку і технологій видобутку мінеральних глибоководних копалин; регламентація діяльності контракторів (особи, які укладають контракти, угоди) щодо виконання розвідувальних робіт, а також майбутнього видобутку покладів мінералів.

Міжнародний орган з морського дна вживає заходів щодо навчання та стажування кандидатів з держав, що розвиваються, через навчальні програми за трьома напрямками: благодійний фонд (сприяє і заохочує проведення спільних морських науково-дослідних робіт у Районі), ISA/Контракторська програма навчання і програма стажувань ISA.

Міжнародний орган з морського дна розробив проєкти низки міжнародних документів з питань реалізації принципів і норм Конвенції ООН з морського права І982 р. стосовно експлуатації ресурсів морського дна. Серед них - Статут з розробки морського дна і Настанови щодо оцінювання впливу на навколишнє середовище у результаті розробки поліметалевих конкрецій.

Асамблея є вищим директивним органом МОМД і проводить щорічні сесії, за участі по одному представнику від кожної держави-члена МОМД. Асамблея обирає членів Ради та Генерального секретаря серед кандидатів, висунутих

Радою, визначає розмір членських внесків, створює допоміжні органи з реалізації своїх функцій, розглядає і затверджує річний бюджет МОМД, організовує наукові заходи і надає рекомендації з міжнародного співробітництва у сфері дослідження океанічного дна.

Рада є виконавчим органом МОМД, що складається з 36-ти представників від держав-членів. Рада відповідає за прийняття своїх правил і процедур, укладення угод між ООН та іншими міжнародними організаціями, розглядає доповіді від контракторів, затверджує плани їх подальшої роботи на 15 років, контролює розробки в Районі. У структуру Ради входять дві комісії: економічна планова і технічно-юридична із загальною чисельністю 30 членів, обраних Радою.

Секретаріат очолює Генеральний секретар, який є посадовою особою з чотирирічним терміном повноважень. На Асамблеї він доповідає про роботу МОМД, бере участь в усіх засіданнях Асамблеї, Ради та інших підрозділів. Персонал Секретаріату здійснює діяльність, що охоплює моніторинг, збір інформації, проведення дослідницької роботи.

Підприємство - спеціальний орган МОМД, уповноважений від імені міжнародних представників на виконання розвідувальних робіт і видобутку копалин з надр дна океану. Наразі Підприємство свою роботу не розпочало. Місцезнаходження Міжнародного органу з морського дна - м. Кінгстон (Ямайка).