• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

6. Виключна економічна зона

Інститут виключної економічної зони є новелою в розвитку міжнародного права, що з´явився в процесі роботи III Конференції ООН з морського права з 1973 по 1982 рр. Цей інститут є компромісом між двома підходами в морському праві: встановленням 200-мильного територіального моря і збереженням найбільшою мірою режиму відкритого моря в поєднанні з преференційними правами прибережних держав у сфері рибальства.

Правовий режим виключної економічної зони охоплює права та обов´язки як прибережної держави, так і інших держав стосовно цієї частини морського простору. Вперше він був визначений Конвенцією ООН з морського права 1982 р. і конкретизований ухваленими відповідно до її положень законодавчими актами держав. У необхідних випадках міжнародними договорами визначаються методи розмежування виключних економічних зон.

У статті 55 Конвенції ООН з морського права 1982 р. закріплено, що виключна економічна зона - це район, який перебуває за межами територіального моря та прилягає до нього, що підпадає під особливий правовий режим, відповідно до якого права і юрисдикція прибережної держави, права і свободи інших держав регулюються відповідними положеннями цієї Конвенції. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що обчислюються від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря (ст. 57 Конвенції).

Прибережна держава у виключній економічній зоні має:

1) суверенні права з метою розвідки, розробки та збереження природних ресурсів як живих, так і неживих у водах, що вкривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо інших видів діяльності з економічної розвідки й розробки зазначеної зони, таких як виробництво енергії шляхом використання води, течії та вітру;

2) юрисдикцію, передбачену у відповідних положеннях Конвенції ООН з морського права 1982 р., щодо:

а) створення й використання штучних островів, установок і споруджень;

б) морських наукових досліджень;

в) захисту та збереження морського середовища;

г) інші права й обов´язки, передбачені в цій Конвенції (п. 1 ст. 56 Конвенції).

Виключна економічна зона є різновидом зон функціональної юрисдикції

прибережної держави в межах відкритого моря, тобто за юридичною природою ця зона - міжнародна територія спільного користування (частина відкритого моря), але з особливим правовим режимом. Прибережна держава під час здійснення своїх прав і виконанні своїх обов´язків у виключній економічній зоні зобов´язана належним чином враховувати права й обов´язки інших держав, а останні - прибережної держави.

Домінантою у правовому режимі виключної економічної зони є збалансоване поєднання ресурсних прав прибережної держави і прав інших держав, що ґрунтуються на свободах відкритого моря.

Згідно з положеннями Конвенції ООН з морського права 1982 р. визнання за прибережною державою суверенних прав на живі ресурси виключної економічної зони пов´язано з правом інших держав на надлишки припустимого улову в порядку, передбаченому в зазначеній Конвенції. Мінеральні ресурси виключної економічної зони освоюються в порядку, передбаченому для континентального шельфу: їх розроблення, включно з надання допуску третім державам, є виключним правом прибережної держави. На відміну від допуску до живих ресурсів виключної економічної зони, допуск інших держав до мінеральних ресурсів зони не залежить від ступеня їх розробки прибережною державою.

Прибережна держава під час здійснення своїх суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів і управління ними у виключній економічній зоні має право вживати такі заходи, як огляд, інспекція, арешт і судовий розгляд, які можуть бути необхідними для забезпечення дотримання законів і правил, ухвалених відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Виключна економічна зона може бути піддана делімітації між державами з протилежними або суміжними узбережжями на підставі міжнародних домовленостей із дотриманням принципу справедливості.

Прибережні держави зазвичай мають спеціальне законодавство про виключну економічну зону, яке, відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р., повинно бути сумісним з її нормами.