• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

5. Поняття та правовий режим відкритого моря

За зовнішньою межею територіального моря перебувають простори морів і океанів, що не входять до складу територіальних вод будь-якої держави й утворюють відкрите море як простір з особливим міжнародно-правовим режимом.

У статті 1 Конвенції про відкрите море 1958 р. термін «відкрите море» охоплює «всі частини моря, які не входять ні в територіальне море, ні у внутрішні води будь-якої держави». У Конвенції ООН з морського права 1982 р. під відкритим морем розуміються всі частини моря, «які не входять ні у виключну економічну зону, ні в територіальне море або внутрішні води будь-якої держави, ні в архіпелажні води держави-архіпелагу» (ст. 86 Конвенції).

Для характеристики відкритого моря необхідно виділити два критерії, що визначають його статус:

- географічний - характеризує відкрите море як частину просторів Світового океану, що не утворюють територію прибережної держави;

- політичний - полягає в тому, що відкрите море не перебуває під суверенітетом жодної з держав, усі держави мають право користуватися на засадах рівності відкритим морем у мирних цілях (свобода судноплавства, польотів, наукових досліджень тощо).

Згідно зі ст. 87 Конвенції ООН з морського права 1982 р. усі держави, у тому числі й ті, що не мають виходу до моря, володіють свободою відкритого моря, що охоплює низку свобод на певну діяльність у відкритому морі:

а) свободу судноплавства;

б) свободу польотів;

в) свободу прокладання підводних кабелів і трубопроводів;

г) свободу рибальства;

д) свободу будування штучних островів й інших установок, що допускаються міжнародним правом;

є) свободу наукових досліджень.

Свобода судноплавства та свобода польотів надається з урахуванням обов´язків держав дотримуватися певних правил. Так, здійснення судноплавства повинно бути підпорядковане Міжнародним правилам запобігання зіткненням судів у морі. Польоти в повітряному просторі над відкритим морем здійснюються відповідно до норм міжнародного повітряного права.

Усі держави мають право прокладати по дну відкритого моря за межами континентального шельфу підводні кабелі та трубопроводи. Ніхто не має права заважати державі в реалізації нею цієї свободи. Вона ж, у свою чергу, зобов´язана належним чином брати до уваги вже прокладені по дну моря кабелі та трубопроводи, не перешкоджати їх ремонту і, по можливості, не перешкоджати свободі судноплавства та риболовства. Прибережна держава за певними виключеннями не може перешкоджати прокладанню або підтриманню у справності іноземних підводних кабелів або трубопроводів на континентальному шельфі. Визначення траси для проходження іноземних трубопроводів на континентальному шельфі здійснюється за згодою прибережної держави.

Свобода рибальства означає, що всі живі ресурси відкритого моря перебувають у загальному та рівному користуванні всіх держав світу. Міжнародні договори, що укладаються з приводу користування такими ресурсами, не можуть завдавати жодним чином збитків державам, що не беруть у них участь. Але у випадках встановлення в міжнародних договорах обмежень із метою збереження ресурсів держави повинні дотримуватися цих обмежень. Свобода рибальства не торкається особливого режиму рибальства у виключній економічній зоні.

Останнім часом у міжнародному праві, особливо в Конвенції ООН з морського права 1982 p., свобода рибальства все більше розглядається крізь призму охорони тваринного світу. Із цією метою на держави покладено зобов´язання зберігати та управляти живими ресурсами відкритого моря, а також вживати щодо своїх громадян заходів з метою забезпечення збереження таких живих ресурсів.

Кожне судно, що перебуває у відкритому морі, повинно мати прапор держави реєстрації або міжнародної організації. Прапор свідчить про національну належність судна. Умови та порядок надання судну прапора та права плавати під цим прапором належать до внутрішньої компетенції держави. Водночас надання прапора не може бути формальним актом і відповідно до міжнародного права тягне для держави певні обов´язки. Зокрема між такою державою та судном повинен існувати реальний зв´язок. Держава зобов´язана ефективно здійснювати технічний, адміністративний, соціальний контроль над суднами, що плавають під її прапором. Плавання під різними прапорами, так само як і плавання без прапора, позбавляє судно можливості шукати захисту влади будь-якої держави або міжнародної організації.

Міжнародне право не пов´язує громадянство судновласника з прапором судна, що йому належить. У сучасному світі достатньо поширене плавання морських торговельних судів під так званим «зручним прапором», коли судновласники реєструють судна у державах із найвигіднішим режимом оподаткування або з прийнятним трудовим законодавством. Реєстрація судна в іноземній державі може мати політичні причини. Держава, що надала судну «зручний» прапор, бере на себе всю відповідальність за таке судно. Звичайно, судно розглядається як частина території держави, у якій воно зареєстровано.

Судно, що плаває під прапорами двох і більше держав, прирівнюється до судна, що не має національності. Судно не може змінити свій прапор під час плавання або стоянки під час заходженні в порт, крім випадків зміни права власності на нього. Проте це не стосується суден, що плавають під прапором ООН і деяких інших міжнародних організацій.

Свобода судноплавства у відкритому морі не виключає можливості й права припинення незаконної діяльності суден, що там перебувають. Це передбачено ст. 110 Конвенції ООН з морського права 1982 р., яка дозволяє військовому кораблю, який зустрів у відкритому морі іноземне судно, «зробити перевірку права судна на прапор». Із цією метою він може послати шлюпку під командою офіцера до підозрюваного судна. Якщо після перевірки підозра залишається, він може здійснити подальший огляд судна. Такі дії допустимі, якщо у командира військового судна виникла підозра, що зустрічне судно займається піратством, работоргівлею, несанкціонованим мовленням, не має національності, або на ньому піднятий іноземний прапор, чи воно відмовляється підняти прапор, але в дійсності має ту ж національність, що і цей військовий корабель. Але якщо підозра виявилася необгрунтованою, і судно не скоїло дій, які б виправдовували цю підозру, торговельному судну повинно бути все відшкодовано.

Виняток зі свободи судноплавства у відкритому морі допустимий також під час переслідуванні по «гарячих слідах» (ст. 111 Конвенції ООН з морського права 1982 р.). Воно допускається тоді, коли у влади прибережної держави є достатні підстави вважати, що судно порушило закони і правила прибережної держави. При цьому під судном слід розуміти не лише сам корабель, але й належні йому шлюпки, якщо порушення допущено у внутрішніх водах, у територіальному морі або в прилеглій зоні. Переслідування допустиме, якщо його розпочато у внутрішніх водах, територіальному морі або в прилеглій зоні, й воно було безперервним.

Право переслідування може здійснюватися лише військовими кораблями або військовими літальними апаратами, а також іншими судами або літальними апаратами, що перебувають на урядовій службі і мають чіткі зовнішні розпізнавальні знаки.

Право переслідування по «гарячих слідах» припиняється, як тільки судно, що переслідується, увійшло в територіальні води своєї чи третьої держави.

Право переслідування не може здійснюватися стосовно військових кораблів, деяких інших суден, що перебувають на державній службі (поліцейських, митних).