Міжнародне право

4. Прилегла зона: поняття, правовий режим

Історія виникнення прилеглих зон починається ще з XVIII століття, коли ширина територіального моря у більшості держав не перевищувала 3-х миль. Саме тоді деякі держави в односторонньому порядку почали встановлювати спеціальні зони за межами територіального моря, у яких вони претендували на здійснення юрисдикції стосовно іноземних суден, головним чином із метою боротьби з контрабандою.

Перша спроба кодифікації міжнародних норм, що стосуються прилеглої зони, була розпочата в 1930 р. на Гаазькій конференції, що закінчилася невдачею.

Кодифіковані норми про прилеглу зону вперше були встановлені у статті 24 Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 р., а згодом у ст. 33 Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. прилегла зона не може поширюватися за межі 24 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря.

Установлення прилеглої зони - не обов´язок, а право прибережної держави. Національним законодавством визначаються і види контролю, які будуть здійснюватися в своїй прилеглій зоні.

Під прилеглою зоною розуміється пояс морських вод, що прилягає до територіального моря, у межах якого прибережна держава має право здійснювати контроль із метою недопущення порушень визначених правил (митних, фіскальних, імміграційних або санітарних) і покарання за порушення таких правил у межах території або територіальних вод прибережної держави.

Перший вид контролю спрямований на недопущення порушень митних, фіскальних, імміграційних і санітарних правил у межах території чи територіального моря прибережної держави. Зазначений вид контролю має превентивний характер і може застосовуватися лише щодо тих суден, які прямують у бік територіального моря прибережної держави. Він може мати лише характер інспекції (огляду) з метою недопущення можливого правопорушення. Однак цей вид контролю не може призвести до таких наслідків, як арешт або недопущення проходу іноземного судна через територіальне море, якщо воно має право мирного проходу з метою перетнути територіальне море, не запливаючи у внутрішні води прибережної держави.

Другий вид контролю може здійснюватись з метою покарання за порушення митних, фіскальних, імміграційних і санітарних правил, що вчиняються в межах території чи територіального моря прибережної держави. Він здійснюється стосовно суден, які залишають територіальне море. У разі виявленні названих порушень у межах території чи територіального моря прибережної держави таке судно може бути затримане й у випадку необхідності примусово направлене в один із портів прибережної держави для подальшого покарання винних за вчинене правопорушення.

Необхідно зазначити, що за своєю юридичною природою прилегла зона - це частина відкритого моря, але зі спеціальним режимом. Тому обидві вищезазначені конвенції містять положення про суто цільовий характер прилеглої зони. Вона встановлюється лише для запобігання прибережною державою порушенням митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил, тобто у точно визначених цілях, і розширення цих цілей, виходячи зі змісту положень конвенцій, недопустимо. Отже, прилегла зона може бути лише чотирьох видів: митна, фіскальна, імміграційна і санітарна.

Прилеглу (санітарну) зону встановили Аргентина, Венесуела, Індія; митну - Сирія; фіскальну - Індія, Югославія, Сирія; імміграційну - Індія, Португалія.

У межах прилеглої зони здійснюється адміністративна юрисдикція прибережної держави. Військові судна прибережної держави у випадку, якщо є достатні підстави вважати, що іноземне судно порушило закони і правила цієї держави, можуть здійснювати переслідування такого судна по «гарячих слідах» (англ. «hot pursuit»; фр. «droit de poursuite»), причому переслідування повинно бути розпочато не пізніше моменту заходження судна-порушника до прилеглої зони. Переслідування повинне бути безперервним, і якщо не завершиться затриманням переслідуваного судна, коли судно-правопорушник досягне територіального моря іноземної прибережної держави, - воно повинно закінчитися.