Міжнародне право

3. Виконання Україною міжнародних зобов`язань у галузі захисту прав людини

Будучи однією з держав засновниць ООН у 1945 р., Україна активно долучалась до створення міжнародної системи захисту прав людини, а з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 р. спрямувала вектор на побудову правової держави, орієнтованої на загальнолюдські цінності. Це стало принциповим напрямком розвитку України на засадах демократичної держави і необхідною умовою входження України до світової та європейської спільноти.

Проте для того, щоб Україна дійсно стала демократичною, соціальною і правовою державою, як це передбачено в Конституції України 1996 р., потрібно, щоб людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканність і безпека були не лише проголошені найвищою соціальною цінністю, а й стали реальністю нашого життя. Тому відповідність національного законодавства міжнародним стандартам прав людини є необхідною умовою втілення в життя зазначених конституційних норм.

У Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. і Зверненні Верховної Ради України «До парламентів і народів світу» від 05.12.1991 р. наголошувалося на тому, що до сім´ї цивілізованих держав бажає увійти нова, демократична, правова держава, яка ставить собі за мету, зокрема, реально забезпечити права, свободи людини і громадянина і зобов´язується суворо дотримуватись загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних стандартів у галузі захисту прав і свобод людини. Суспільно-політичні зрушення у 1985-1990 рр. і особливо події серпня 1991 р. глибоко сколихнули українську громадськість та створили сприятливі умови для демократичних перетворень.

Перші ж законодавчі акти щойно утвореної незалежної держави не залишали жодних сумнівів у тому, що пріоритетним напрямком діяльності держави є захист і забезпечення прав та свобод людини і громадянина, створення дієвого механізму їх реалізації.

Прийняття 9 листопада 1995 р. України в члени Ради Європи суттєво вплинуло на подальший розвиток інституту прав і свобод людини і громадянина. Україна приєдналась до великої кількості багатосторонніх європейських конвенцій у галузі забезпечення і захисту прав і свобод людини, взяла на себе конкретні зобов´язання щодо імплементації їх норм у національне законодавство. Крім цього, членство у Раді Європи стимулювало процес підготовки і ухвалення Конституції - основного закону нової демократичної держави.

Конституція України 1996 р. є певною мірою взірцем сучасного конституціоналізму з питань прав і свобод людини і громадянина. Вона визначила якісно новий, сучасний статус людини і громадянина в Україні. У чинній Конституції України правам, свободам і обов´язкам людини і громадянина присвячено спеціальний розділ ІІ. Цей розділ є одним із найважливіших у Конституції і містить близько третини її статей.

Конституція України імплементувала всі основні положення міжнародно- правових актів у галузі захисту прав і свобод людини, насамперед Загальної декларації прав людини 1948 р., Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., які є одними з найбільших досягнень людства в XX столітті у гуманітарній сфері, справжнім «людським виміром», мірою людської гідності.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов´язки. А закріплені в чинних міжнародних договорах стандарти прав і свобод людини мають бути доведені до відома широких верств населення.

Поряд із національними гарантіями чинна Конституція України передбачає можливість використання і міжнародно-правових гарантій. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом чи учасницею яких є Україна.

Додатковою гарантією захисту прав і свобод людини є також міжнародні механізми захисту прав людини, до яких долучилася Україна. Важливим кроком у цьому напрямку стала ратифікація 17 липня 1997 р. Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. Відтепер громадяни України отримали можливість звертатися щодо захисту своїх порушених прав до Європейського суду з прав людини. До того ж, приєднавшись 25 грудня 1990 р. до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., Україна визнала і компетенцію Комітету ООН з прав людини щодо розгляду індивідуальних скарг громадян України на порушення їхніх прав та свобод, гарантованих цим Пактом.

Для урегулювання відносин, що виникають у зв´язку з обов´язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколів до неї, з упровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, 23 лютого 2006 р. був ухвалений Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно зі ст. 17 Закону «Суди застосовують під час розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Певні позитивні зрушення в цьому напрямку характеризує діяльність Верховного Суду України, який зобов´язаний перевіряти, чи виконуються рішення Європейського суду з прав людини і правильність їх виконання. Завдання вищого судового органу держави полягає не лише у виправленні судових помилок, допущених у конкретних справах, а передусім у забезпеченні єдності судової практики. Виходячи з цього Верховний Суд України повинен враховувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та її тлумачення, закріплені в рішеннях Європейського суду з прав людини, під час перегляду справ, тлумачити національні норми закону в контексті європейських стандартів.

У механізмі забезпечення реалізації міжнародних стандартів у галузі захисту прав і свобод людини важливу роль відіграє також Конституційний Суд України, діяльність якого пов´язана з ухваленням рішень із посиланням на міжнародні акти у галузі захисту прав і свобод людини. Здійснюючи конституційний контроль, Конституційний Суд України справляє значний вплив на діяльність органів державної влади в галузі дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина, передусім у сфері нормотворчості (законодавства), ухвалюючи рішення про невідповідність тих або інших правових актів або їх окремих положень

Конституції, даючи тлумачення конституційних норм під час розгляді конкретних справ і здійснюючи офіційне тлумачення Конституції і законів України, яке стає обов´язковим для всіх суб´єктів права.

Запровадження спеціального інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є новацією у державно-правовій системі захисту прав і свобод людини у нашій країні. У разі запровадженні інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було враховано позитивний досвід інституту омбудсмана (Уповноваженого з прав людини) європейських країн. Віднині цей інститут являє собою універсальний інструмент виявлення і сприяння усуненню порушень прав і свобод людини і громадянина в Україні. Із метою захисту прав кожного на території України і в межах її юрисдикції Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина, проголошених у Конституції, законах та міжнародних договорах України, а також сприяє приведенню національного законодавства про права і свободи людини у відповідність до міжнародних стандартів у цій галузі.

У процесі практичної діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо контролю за дотриманням прав і свобод людини в Україні в низці галузей виявляється невідповідність норм українського законодавства міжнародним стандартам прав людини. У кожному такому конкретному випадку готуються узагальнені висновки у формі подань, які включаються до щорічної або спеціальної доповіді Уповноваженого. Узагальнені висновки є певними рекомендаціями для органів державної влади.

Значна робота здійснюється Уповноваженим щодо визначення міжнародно- правових документів у галузі захисту прав і свобод людини, які Україна повинна ратифікувати найближчим часом.

Важливо зазначити, що контрольні механізми, запроваджені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та іншими міжнародно- правовими актами, є унікальними. Тому обов´язком держави є забезпечення заходів, спрямованих на детальне ознайомлення з їх положеннями як юристів- практиків, так і всіх громадян України. Складовою частиною формування правових знань та правової культури в цілому повинно стати також регулярне інформування громадян про розгляд справ Європейським судом з прав людини за скаргами від громадян України. Як свідчить практика, громадяни України, які надсилають скарги до Європейського суду з прав людини, мають лише загальне уявлення про вимоги, що ставляться до цих звернень. Саме їх недотримання здебільшого є причиною відмови Європейським судом у визнанні прийнятними таких скарг

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення терміна «міжнародне право прав людини».
  2. Визначте основні напрямки міжнародного захисту прав і свобод людини.
  3. Дайте загальну характеристику універсальних і регіональних міжнародно- правових актів у галузі захисту прав і свобод людини.
  4. Назвіть міжнародно-правові акти у галузі захисту прав і свобод людини, що є складовими Міжнародної хартії прав людини.
  5. Визначте роль і місце Загальної декларації прав людини 1948 р. у системі джерел міжнародного права прав людини.
  6. Дайте характеристику основних положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р.
  7. Назвіть контрольний механізм виконання державами своїх зобов´язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 р.
  8. Дайте характеристику основних положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.
  9. Назвіть контрольний механізм виконання державами своїх зобов´язань за Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.
  10. Дайте характеристику діяльності спеціалізованих установ ООН у галузі захисту прав і свобод людини.
  11. Визначте місце Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. у системі регіональних (європейських) міжнародних актів у галузі захисту прав і свобод людини.
  12. Розкрийте організаційно-правові аспекти діяльності Європейського суду з прав людини.
  13. Охарактеризуйте американську систему захисту прав і свобод людини.
  14. Охарактеризуйте африканську систему захисту прав і свобод людини.
  15. Назвіть особливості арабської системи захисту прав і свобод людини.
  16. Дайте характеристику захисту прав і свобод людини у межах Асоціації держав Південно-Східної Азії.
  17. Назвіть національні механізми захисту прав людини в Україні.