• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

6. Консульські привілеї й імунітети

Відповідно до ст. 28 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. держава перебування повинна надавати всі можливості для виконання консульською установою своїх функцій. Із метою забезпечення належного виконання функцій консульським установам та їх персоналу надаються привілеї та імунітети.

Розрізняють два види консульських привілеїв та імунітетів:

- привілеї й імунітети консульської установи як закордонного органу зовнішніх зносин держави;

- привілеї й імунітети персоналу консульської установи (особисті привілеї та імунітети).

До привілеїв та імунітетів консульських установ належить недоторканність консульських приміщень. Недоторканність службових приміщень є найважливішим імунітетом, що забезпечує нормальне функціонування консульської установи. Вона має свої особливості. Згідно з п. 2 ст. 31 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. представники влади держави перебування можуть заходити до тієї частини консульських приміщень, що використовується винятково для роботи консульської установи, лише за згодою глави консульської установи або глави дипломатичного представництва. У разі відмови глави консульської установи дати таку згоду місцеві органи влади не мають правової можливості заходити у службові приміщення консульства. У разі форс-мажорних обставин (пожежа, стихійне лихо, землетрус тощо), що вимагають невідкладних заходів захисту, згода глави консульської установи може не передбачатися.

З імунітетом недоторканності консульських приміщень є пов´язаним питання щодо можливості надання притулку в таких приміщеннях. Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р., а також більшість двосторонніх консульських конвенцій указують на заборону використовувати консульські приміщення для потреб, несумісних із виконанням консульських функцій.

До привілеїв консульських установ належать звільнення консульських приміщень від усіх державних, муніципальних і районних податків та мита й недоторканність консульських архівів.

Консульські установи мають право свободи зносин з урядом, дипломатичним представництвом і консульськими установами акредитуючої держави.

Офіційна кореспонденція консульської установи є недоторканною. Офіційною кореспонденцією вважається вся кореспонденція, що має стосунок до консульської установи та її функцій.

Консульська валіза не підлягає ні розкриттю, ні затриманню. Проте у тих випадках, коли компетентні органи держави перебування мають серйозні підстави вважати, що в валізі міститься щось інше, крім кореспонденції, документів або предметів офіційного користування, вони можуть вимагати, щоб валіза була розкрита в їх присутності уповноваженим представником акредитуючої держави. Якщо представник акредитуючої держави відмовляється виконати цю вимогу, валіза повертається в місце відправлення.

Консульська валіза повинна мати видимі зовнішні ознаки, що вказують на її характер, і може містити лише офіційну кореспонденцію та документи або речі, призначені виключно для офіційного використання.

Акредитуюча держава, її дипломатичні представництва та консульські установи можуть призначити спеціальних консульських кур´єрів «ad hoc» задля доставки дипломатичної та консульської пошти й передання валіз. У таких випадках з моменту вручення їм такої пошти чи валізи вони наділяються імунітетами, які припиняються в момент доставки кур´єром дорученої йому консульської валізи за призначенням. Консульський кур´єр забезпечується офіційним документом, в якому зазначаються його статус та кількість місць, що становлять консульську валізу. За винятком випадків, коли є згода держави перебування, він не може бути ні громадянином держави перебування, ні, якщо він не є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постійно проживає в державі перебування. Під час виконання своїх функцій він повинен перебувати під захистом держави перебування. Консульський кур´єр користується особистою недоторканністю і не підлягає арешту чи затриманню в будь-якій формі.

Консульська валіза може бути довірена капітану судна або командиру повітряного судна, що направляється в порт або аеропорт, у який дозволено прибути. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням кількості місць, що становлять консульську валізу, але така особа не вважається консульським кур´єром. Співробітники консульської установи за згодою відповідних місцевих органів влади можуть вільно та безпосередньо отримати консульську валізу від капітана судна або командира повітряного судна.

На відміну від співробітників дипломатичних представництв, співробітники консульських установ користуються дещо меншими привілеями й імунітетами.

До привілеїв та імунітетів персоналу консульської установи (особисті привілеї та імунітети) належить особиста недоторканість консульських посадових осіб. Посадова особа не може бути заарештована, взята під варту чи ув´язнена інакше, як ніж на підставі постанов уповноважених судових властей у випадку скоєння тяжких злочинів. Це ж положення встановлює обов´язок консульської посадової особи з´явитись до компетентних органів, якщо проти неї порушено кримінальну справу.

Консульські посадові особи й консульські службовці не підпадають під судову або адміністративну відповідальність органів держави перебування. Однак це положення не застосовується щодо цивільного позову, який випливає з договору, укладеного консульською посадовою особою або консульським службовцем, за яким вони прямо чи опосередковано не взяли на себе зобов´язань як агент акредитуючої держави; третьої сторони за шкоду, заподіяну нещасним випадком у державі перебування, заподіяну дорожнім транспортним засобом, судном або літаком.

На практиці під час здійснення консульською посадовою особою або консульським службовцем будь-якого правопорушення Міністерство закордонних справ держави звертається до відповідної консульської установи або дипломатичного представництва із запитом про те, чи перебувала особа, яка скоїла правопорушення, під час здійснення своїх службових обов´язків. Як правило, відповідь завжди є позитивною. Тому відсутність універсальних критеріїв, які дозволяють однозначно судити про те, чи перебувала консульська посадова особа під час здійснення своїх обов´язків на момент скоєння правопорушення, призводить до зіткнення інтересів, з одного боку, акредитуючої держави, зацікавленої в захисті своїх представників, а з іншого - держави перебування, якій заподіяно шкоди вчиненим правопорушенням.

Консульські посадові особи, консульські службовці, а також члени їх родин звільняються від реєстрації як іноземці та від отримання дозволу на проживання. Консульські посадові особи звільняються від митного збору й огляду та від особистих повинностей і стягнень.

Почесні консульські посадові особи звільняються від реєстрації як іноземці та отримання дозволу на проживання й усіх видів митного збору. У разі порушення кримінальної справи стосовно почесної консульської посадової особи вона зобов´язана з´явитися до компетентних органів.

Поданий перелік привілеїв та імунітетів є загальним, детальніше їх обсяг регламентується відповідними двосторонніми консульськими угодами, які враховують особливості національного законодавства та практику конкретних держав, а також побажання сторін, які укладають договір. Якщо держави підтримують дружні та різнобічні відносини, вони можуть надавати консульські привілеї та імунітети одна одній в обсязі, що відповідає дипломатичним привілеям та імунітетам згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р. штатні консульські посадові особи не повинні займатися в державі перебування якоюсь фаховою або комерційною діяльністю з метою отримання особистих прибутків, якщо ж вони займаються такою діяльністю, то на них і членів їхніх родин не поширюються консульські привілеї й імунітети.

Усі консульські співробітники, що користуються привілеями та імунітетами, зобов´язані поважати закони та правила держави перебування і не втручатися у внутрішні справи цієї держави.