• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

2. Система органів зовнішніх зносин

Якщо зовнішні зносини існували ще на ранніх стадіях розвитку державності, то їх постійний апарат склався у державах значно пізніше - у XVI- XVII ст.

На сучасному етапі зовнішні зносини здійснюються за допомогою системи відповідних спеціально уповноважених на те органів зовнішніх зносин, які можна поділити на дві групи - внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин (внутрішні) та закордонні органи зовнішніх зносин (зовнішні).

Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин - державні органи, за допомогою яких здійснюються зв´язки певної держави з іншими державами та міжнародними організаціями і які постійно перебувають на території цієї держави.

Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин можна поділити на:

- органи, що представляють державу з усіх питань: парламент, глава держави, уряд, відомство закордонних справ;

- органи, що представляють державу лише в одній галузі зовнішніх зв´язків: усі міністерства (крім Міністерства закордонних справ) і центральні відомства (відповідно до своєї профільної компетенції здійснюють певні зовнішні функції через створені відділи чи управління зовнішніх зв´язків).

Правовий статус органів зовнішніх зносин усередині держави закріплюється в конституції, профільних законах і положеннях про міністерства і відомства.

Відповідно до положень Конституції України Верховна Рада України визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; заслуховує позачергові і щорічні послання Президента України про внутрішнє та зовнішнє становище України; оголошує за поданням Президента України стан війни й укладення миру; схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у випадку збройної агресії проти України; здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; підтверджує рішення про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює парламентський контроль у межах Конституції України; дає у встановлений законом термін згоду на обов´язковість міжнародних договорів України і денонсацію міжнародних договорів України. Також Верховна Рада України здійснює інші повноваження відповідно до статті 85 Конституції України.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України й реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору (ст. 102 Конституції України); забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступницт- во держави; звертається з посланнями до народу, щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; представляє державу в міжнародних зносинах; здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; веде переговори та укладає міжнародні договори України; ухвалює рішення про визнання іноземних держав; призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі й відзивні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; надає вищі дипломатичні ранги; очолює Раду національної безпеки й оборони; вносить у Верховну Раду України подання про оголошення стану війни й ухвалює рішення про використання Збройних Сил України у випадку збройної агресії проти неї; ухвалює рішення про прийняття в громадянство і припинення громадянства України та про надання притулку в Україні. Також він здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України (ст. 106 Конституції України).

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України: забезпечує державний суверенітет й економічну самостійність України, здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, забезпечує виконання Конституції, законів України й актів Президента України, та реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади. Також він виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України й актами Президента України (ст. 116 Конституції України).

Практичне здійснення зовнішньої політичної діяльності держави й організацію її дипломатичної діяльності покладено на Міністерство закордонних справ України, що діє на основі Положення про Міністерство закордонних справ України. Воно забезпечує в межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України та координує діяльність усіх учасників зовнішньополітичних зв´язків України. У межах своїх повноважень це Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією. У своїй діяльності Міністерство закордонних справ України керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України й рішеннями Кабінету Міністрів України.

До основних завдань Міністерства закордонних справ України належать такі:

- формування та реалізація державної політики у сфері зовнішніх зносин України;

- забезпечення провадження зовнішньополітичної діяльності держави;

- забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, правових, наукових та інших зв´язків з іноземними державами й міжнародними організаціями, та здійснення аналізу відповідних тенденцій у цих сферах;

- забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності, державного суверенітету, безпеки, територіальної цілісності й непорушності кордонів України та її національних інтересів;

- участь у забезпеченні у межах повноважень реалізації державної зовнішньоекономічної політики та політики інтеграції економіки України у світову економічну систему;

- сприяння входженню України до світового інформаційного простору, піднесенню її міжнародного авторитету й формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера;

- участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України в європейський політичний, економічний і правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі, продовження конструктивного партнерства з НАТО;

- забезпечення розвитку зв´язків із закордонними українцями та їхніми громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері;

- участь у забезпеченні розвитку міжнародно-правової бази співробітництва України з членами міжнародного співтовариства;

- внесення на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України й інших органів України пропозицій щодо реагування на найбільш важливі та резонансні події у світі, що безпосередньо стосуються інтересів України, та забезпечення їх інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої і внутрішньої політики;

- формування і реалізація державної політики у сфері розвитку дипломатичної служби та здійснення функцій дипломатичного протоколу у сфері здійснення зовнішніх зносин з іншими державами та міжнародними організаціями;

- координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України;

- організація та здійснення в Україні й за кордоном консульської роботи.

Відповідно до цих завдань Міністерство закордонних справ України:

- розробляє пріоритетні напрямки співробітництва з іншими державами;

- забезпечує участь України в підготовці міжнародних договорів з іншими державами і міжнародними організаціями;

- подає в Кабінет Міністрів України пропозиції про підписання, ратифікацію, ухвалення та схвалення міжнародних договорів або приєднання до них;

- вносить у Кабінет Міністрів України пропозиції про створення, реорганізацію і ліквідацію за кордоном посольств, консульських установ, постійних представництв України при міжнародних організаціях і представництв Міністерства закордонних справ в Україні;

- здійснює облік іноземних представництв, їх персоналу на території України, підтримує з ними контакти з метою активізації та розширення міжнародного співробітництва з країнами, які вони представляють;

- забезпечує візову політику України, видачу дипломатичних і службових паспортів;

- забезпечує проведення в системі МЗС України єдиної кадрової політики і функціонування структур, пов´язаних із підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів для представництв України за кордоном;

- організовує здійснення заходів щодо питань евакуації майна і персоналу дипломатичних представництв України з держав, що перебувають з нею у стані війни;

- розробляє та підтверджує кошториси прибутків і витрат іноземних установ України.

Міністерства й відомства України є органами зовнішніх зносин держави спеціальної компетенції і діють на підставі положень про відповідне міністерство або відомство, що розробляються та затверджуються Кабінетом Міністрів України. У підґрунті організації системи зовнішніх зносин міністерств і відомств України лежить функціональний підхід - об´єктивна необхідність здійснення міжнародних контактів з аналогічними міністерствами та відомствами закордонних держав з метою більш ефективного вирішення питань, що належать до профільної компетенції цих органів, за допомогою обміну або запозичення закордонного досвіду або з метою об´єднання зусиль для колективного вирішення різних проблем.

Закордонні органи зовнішніх зносин - державні органи, за допомогою яких здійснюються зв´язки з іншими державами та міжнародними організаціями і які розташовуються на території іноземної держави.

Закордонні органи зовнішніх зносин поділяються на постійні й тимчасові:

- постійні: дипломатичні представництва (посольства і місії), консульські представництва, постійні представництва держав при міжнародних організаціях, торговельні представництва;

- тимчасові: спеціальні комісії або місії, що направляються до інших держав для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів і вирішення інших питань; делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях, тощо.