Міжнародне право

2.2. Припинення громадянства

Припинення громадянства може здійснюватися в таких формах.

  1. Вихід з громадянства (експатріація) - припинення громадянства на підставі рішення компетентних органів держави, винесеного за клопотанням зацікавленої особи. Таке право гарантується нормами міжнародного права, однак треба враховувати, що воно не повинно дозволятися у випадках, коли призведе до безгромадянства особи. Держави можуть передбачати у національному законодавстві певні умови, за виконання яких таке прохання буде задоволено. Так, Європейська конвенція про громадянство 1997 р. передбачає, що надання дозволу на вихід з громадянства національне законодавство може пов´язувати з постійним проживанням особи за межами держави.
  2. Автоматична втрата громадянства (денатуралізація) - припинення громадянства за ініціативою держави. Підстави втрати громадянства визначаються національним законодавством, проте норми міжнародного права встановлюють вичерпний перелік таких випадків. Відповідно до статті 7 Європейської конвенції про громадянство 1997 p., втрата громадянства за законом або за ініціативою держави може відбуватися лише у випадках:

а) добровільного набуття іншого громадянства;

б) набуття громадянства внаслідок шахрайських дій, подання неправдивих відомостей або приховування якогось суттєвого факту, що має стосунок до заявника;

в) добровільної служби в іноземному військовому формуванні;

г) поведінки, яка серйозно шкодить життєво важливим інтересам держави;

ґ) відсутності справжнього зв´язку між державою та її громадянином, який постійно проживає за кордоном;

д) якщо під час неповноліття дитини встановлено, що визначені у внутрішньодержавному праві умови, які дозволили їй набути «ex lege» (по закону) громадянство держави, більше не виконуються;

е) усиновлення дитини, якщо дитина набуває іноземного громадянства або має іноземне громадянство одного чи обох усиновителів.

У деяких державах, наприклад у США, набуття громадянства іноземної держави автоматично тягне за собою припинення громадянства США, причому жодних спеціальних рішень державних органів із цього приводу не потрібно.

3. Позбавлення громадянства, яке здійснюється за рішенням компетентних органів як покарання за вчинення дій, що завдають шкоди державі. Як правило, такі заходи можуть застосовуватися до тих осіб, які займаються ворожою для держави діяльністю. Практика позбавлення громадянства була поширена в СРСР (стосовно дисидентів) і нині продовжує існувати в деяких державах, зокрема США.

Варто зауважити, що чинні міжнародні договори не встановлюють чітких критеріїв розмежування автоматичної втрати громадянства та позбавлення громадянства, проте можна стверджувати, що сучасне міжнародне право розглядає практику позбавлення громадянства як таку, що порушує права людини та громадянина.