• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

6. Тлумачення міжнародних договорів

Для ефективного застосування норм міжнародного договору необхідно правильно розуміти його зміст. Тлумачення і є з´ясуванням справжнього значення та змісту міжнародного договору.

Під тлумаченням міжнародних договорів слід розуміти діяльність, спрямовану на з´ясування, осмислення справжнього змісту норм міжнародних договорів з метою сприяння їх практичній реалізації.

Учені виділяють вузький і широкий підходи до розуміння терміна «тлумачення». У широкому сенсі тлумачення - це пізнавальна діяльність, спрямована на пояснення явищ природи та суспільних явищ, у тому числі правових норм. У вузькому значенні під ним розуміють пояснення виразів, формул чи символів будь-якої теорії. У повсякденному розумінні тлумачення - роз´яснення того чи іншого тексту. Якщо ж наблизитись до тлумачення юридичних норм, то це є результатом пізнавальної діяльності. Але слід ураховувати головне правило тлумачення юридичної норми - результат тлумачення норм права повинен співвідноситися з правовим текстом. Цілком очевидно, що без тлумачення юридичної норми немає її розуміння, або без її розуміння немає її застосування. Відповідно, норма перестає працювати. Застосування абстрактних правових норм часто стикається з певними складнощами, і які можна перебороти лише шляхом застосування процедури тлумачення. Це, власне, і стало причиною появи такого інституту в праві міжнародних договорів, як інститут тлумачення, адже міжнародне право страждає на нечіткість і невизначеність норм.

Як уже було зазначено, тлумачення передує будь-якому застосуванню норм міжнародних договорів. Від його правильності залежить виконання основоположного принципу міжнародного права в цілому «pacta sunt servanda» (угоди повинні виконуватися). Спори держав щодо невиконання однією з них зобов´язань за міжнародними договорами ґрунтуються, зазвичай, ґрунтуються на різному тлумаченні ними тих самих положень. Але вирішення спору не завжди лежить у юридичній площині. Інколи лише застосування всього комплексу прийомів тлумачення, у тому числі політичних, дає змогу вирішити спір.

У статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. зазначено, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайних значень, що слід надавати термінам договору в їх контексті, а також у світлі об´єкта та мети договору.

У пункті 2 ст. 31 цієї Конвенції подано визначення поняття «контекст», що містить:

- текст договору, включно з преамбулою та додатками;

- будь-яку угоду, що належить до договору й була погоджена всіма учасниками договору у зв´язку з укладенням самого договору;

- будь-який документ, укладений одним або декількома учасниками у зв´язку з укладенням договору та прийнятий іншими учасниками як документ, що стосується договору.

Крім контексту під час тлумачення договору слід ураховувати таке (п. 3 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.):

- будь-яку угоду, укладену між учасниками щодо особливостей тлумачення договору або застосування його положень;

- практику застосування договору, яка стосується угоди учасників щодо тлумачення його положень.

Стаття 32 цієї Конвенції передбачає, що для тлумачення можна використовувати підготовчі матеріали й обставини укладення договору, але лише як додаткові засоби тлумачення. Додаткові засоби слід застосовувати лише після того, як були використані основні, передбачені статтею 31 Конвенції, але призвели до абсурдних або нелогічних результатів, а також якщо зміст документа так і залишився нечітким і неоднозначним.

Велике значення для правильного розуміння міжнародних договорів мають принципи тлумачення, під якими розуміють загальні правила, що враховують особливості міжнародного договору як угоди суб´єктів міжнародного права.

Принципами тлумачення міжнародних договорів є, насамперед, сумлінність і надання термінам договору звичайного значення. Спеціальне значення терміна може надаватися в тому випадку, коли сторони договору мали такий намір.

Водночас у межах окремих міжнародних договорів можуть існувати власні (спеціальні) принципи. Так, у підґрунті тлумачення міжнародних угод у галузі прав людини лежить принцип ефективності, широко використовують у межах Страсбурзького правозахисного механізму. Європейська комісія з прав людини і Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслювали, що тлумачення Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р. має ґрунтуватися на загальних міжнародно-правових принципах інтерпретації, але з обов´язковим урахуванням особливої природи цього документа й відповідних стандартів Ради Європи. У зв´язку з цим об´єкт і мета Конвенції як угоди, спрямованої на захист людської особи, вимагають тлумачення і застосування її положень так, щоб зробити передбачені в ній гарантії практичними й ефективними.

Особлива цінність принципу ефективного тлумачення полягає в тому, що він надає можливість найкращим чином адаптувати мету захисту прав індивіда до мінливих соціальних умов і розвитку суспільства.

Оскільки тлумачення положень міжнародного договору являє собою один із випадків тлумачення юридичної норми, то до нього повинні бути застосовані всі способи тлумачення, відомі юридичній доктрині та практиці, за винятком тих, які не можуть бути застосовані до міжнародного договору як погодженого волевиявлення суверенних суб´єктів. Деякі з таких способів тлумачення закріплено у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., інші мають звичаєво-правовий характер.

Найбільш застосовуваними способами тлумачення міжнародних договорів є граматичний, логічний, спеціально-юридичний, історичний і системний. За змістом вони мало чим відрізняються від аналогічних прийомів, що використовуються під час тлумачення внутрішньодержавних нормативних актів та описуються в загальній теорії права.

Граматичне тлумачення є початковим і відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні норми існують лише у мовній формі. Прийоми дослідження спрямовано на з´ясування значення окремих слів, термінів і змісту норми залежно від розміщення в тексті сполучників, розділових знаків і прийменників, при цьому під час тлумачення жодне слово або граматичний знак, що містяться в тексті договору, не можуть залишатися без тлумачення.

Логічне тлумачення - зміст юридичної норми встановлюється шляхом її тлумачення цієї норми на підставі співвідношення її з іншими нормами цього договору. Логічне тлумачення ґрунтується на тому, що договір є єдиним цілим, адже всі частини тексту взаємно доповнюють одна одну, і можна пояснити одну частину за допомогою інших.

Спеціально-юридичне тлумачення - з´ясування змісту норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння конструкції норми з точки зору юридичної науки, техніки та практики. Таке тлумачення передбачає дослідження техніко- юридичних засобів і прийомів вираження волі сторін договору. Воно розкриває зміст юридичних термінів, конструкцій тощо.

Під історичним способом тлумачення в цілому розуміють з´ясування значення міжнародного договору шляхом вивчення історичної обстановки, конкретних обставин і взаємовідносин сторін під час його укладення з урахуванням мети, якої прагнули досягти останні.

Системний спосіб тлумачення здійснюється шляхом порівняння міжнародного договору з іншими договорами з урахуванням зв´язків між окремими частинами та статтями договору.

За суб’єктом тлумачення міжнародних договорів розрізняють офіційне й неофіційне тлумачення міжнародного договору. Тлумачення вважається офіційним, якщо воно здійснюється державами (та їх органами) або міжнародними органами й організаціями. Тлумачення, здійснене юридичними або фізичними особами, є неофіційним. Різновидом неофіційного вважається доктринальне тлумачення, яке здійснюють учені або наукові організації.

Тлумачення міжнародних договорів міжнародними організаціями й особливо ООН - вельми авторитетний різновид офіційного тлумачення, хоча не має юридичної обов´язковості.

У час з´ясуванні справжнього значення та змісту міжнародного договору важлива роль також належить міжнародним судовим та арбітражним органам, наприклад Міжнародному Суду ООН, Європейському суду з прав людини та Суду Європейського Союзу. Здійснюване цими органами тлумачення іменується судовим, і його авторитет останнім часом неухильно зростає. Так, у результаті тлумачення Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р. і Протоколів до неї утворюються прецеденти тлумачення, формою існування яких є рішення й ухвали цього Суду, що сприймаються державами-членами Ради Європи як обов´язкові. Суд Європейського Союзу, покликаний забезпечити одноманітне розуміння та застосування права співтовариств, за відносно стислі строки утвердився як високоавторитетний і неупереджений орган. Діючи в межах своєї юрисдикції, він сформулював багато життєво важливих для розвитку інтеграційного процесу концептуальних положень. Такою є, наприклад, створена ним концепція незалежності та самостійності права ЄС як автономної правової системи. Суд ЄС сформулював основні кваліфікаційні ознаки права ЄС. За допомогою судового тлумачення він заповнив багато прогалин та уточнив зміст деяких постанов установчих договорів й актів вторинного права.

Ураховуючи важливість тлумачення міжнародних договорів, слід відзначити, що цей інститут права є одним із ключових моментів теорії та практики міжнародних договорів. Власне, саме від тлумачення залежить ефективність застосування міжнародного договору, який є основним джерелом міжнародного права, і, відповідно, від його ефективності багато в чому залежить ефективність системи міжнародного права. Тлумачення є одним із надійних інструментів забезпечення функціонування міжнародно- правової системи в цілому.