Міжнародне право

7. Міжнародна правосуб`єктність транснаціональних корпорацій

Важливим фактором розвитку сучасного суспільства стала діяльність багатонаціональних (транснаціональних) корпорації (далі ТНК). Під цим терміном слід розуміти групи юридичних осіб, які підпорядковують собі цілі галузі економіки в різних країнах. При цьому з економічної точки зору вони являють собою єдине ціле, тоді як право визнає за кожним суб´єктом, який входить до структури групи, юридичну самостійність. Таке оформлення економічних реалій правовим регулюванням породжує велику кількість проблем, що вимагають якнайшвидшого вирішення.

Сьогодні ТНК, у яких частка внутрішньофірмової торгівлі становить більше третини світової торгівлі, вирішують не лише економічні, а й принципові політичні питання міжнародного співробітництва. Державні заколоти, економічні кризи в державах, оголошення платіжної неспроможності, банкрутства тощо часто є результатом виконання замовлення певної ТНК.

Водночас не обтяжені бюрократичними структурами ТНК досить оперативно можуть вирішувати як власні, так і державні проблеми. Завдяки власним капіталам і технологіям вони здатні піднести економіку навіть тих держав, яким не змогло допомогти міждержавне співробітництво. Проблеми боргів держав, що розвиваються, сьогодні без участі ТНК вирішити практично неможливо.

Через те, що деякі ТНК можуть належати державам чи ефективно контролюватися ними, деякі західні науковці за аналогією з міжнародними економічними організаціями висловлюють думку про набуття такими корпораціями право- суб´єктних властивостей.

Спроби регулювати діяльність ТНК здійснюються як окремими державами, так і групами держав і через міжнародні організації. Загальним положенням є принцип, закріплений у Хартії економічних прав та обов´язків держав 1974 р. у статті 2: кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність транснаціональних корпорацій у межах своєї національної юрисдикції і вживати заходів для того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам, постановам і відповідала її економічній та соціальній політиці. Транснаціональні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи держави, яка їх приймає. В останньому твердженні прихильники міжнародної право- суб´єктності ТНК вбачають пряме для них міжнародно-правове зобов´язання. Але такі твердження викликають сумніви. Більшість міжнародних актів, ухвалених державами та міждержавними організаціями стосовно статусу і діяльності ТНК, має рекомендаційний характер, а тому з них не можна виводити юридичні права чи обов´язки.

Самостійно, завдяки тиску на держави ТНК досягли дещо більшого: право участі в роботі деяких міжнародних організацій та у підготовці документів деяких міжнародних форумів, участі на паритетних засадах у вирішенні міжнародних проблеми тощо. Існують договори, які транснаціональні компанії укладають з державами, які при цьому подеколи мають більшу юридичну силу, ніж національні законодавчі акти. У разі конфлікту між державою і транснаціональною компанією в міжнародному арбітражі застосовується не національне законодавство, а норми міжнародного права.

Транснаціональні корпорації мають ознаки міжнародної правосуб´єктності, вони активно залучаються в міжнародні публічні відносини, але потребують договірного закріплення як суб´єкт міжнародного права. Документом, який це зробить, міг би стати Кодекс поведінки транснаціональних корпорацій, розроблений Комісією з транснаціональних корпорацій при ООН в 1975 р., проте він не містить відповіді на головне питання - про їх міжнародну правосуб´єктність, можливо, виходячи з політичних міркувань, оскільки в період роботи комісії (70-80- ті роки минулого століття) наділення ТНК повної міжнародної правосуб´єктністю викликало б широкий резонанс у світовому співтоваристві, оскільки їх екстенсивний розвиток і зосередження в руках ТНК не лише економічної, але й (після визнання «de jure» їх міжнародної правосуб´єктності) політичної могутності - факт сам по собі неоднозначний, що вимагає дуже ретельного зважування всіх «за» і «проти».

Сьогодні у Кодексі поведінки транснаціональних корпорацій 1975 р., узгодженому в ООН, передбачено правила, яких повинні дотримуватися транснаціональні корпорації та інші учасники міжнародних економічних відносин,. У підґрунті Кодексу лежить визнання загальнодемократичних принципів економічної діяльності. Він закріпив норми поваги до національного суверенітету, дотримання внутрішніх законів, регламентацій та адміністративної практики, а також міжнародних зобов´язань згідно з міжнародним правом, крім того, спеціально розроблено норми невтручання у внутрішні політичні справи й міжурядові відносини. Проте норми цього документу, як правило, не виконуються.

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення терміна «суб´єкти міжнародного права».
  2. Розкрийте зміст міжнародної правосуб´єктності.
  3. Назвіть елементи міжнародної правосуб´єктності.
  4. Визначте групи суб´єктів міжнародного права.
  5. Охарактеризуйте державу як основний суб´єкт міжнародного права.
  6. Розкрийте міжнародну правосуб´єктність народів і націй, що борються за незалежність.
  7. Дайте характеристику міжнародних організацій як вторинних суб´єктів міжнародного права.
  8. Визначте особливості міжнародної правосуб´єктності державоподібних утворень (Ватикану і Мальтійського ордену).
  9. Розкрийте міжнародну правосуб´єктність фізичних осіб.
  10. Укажіть на особливості міжнародної правосуб´єктності транснаціональних корпорацій.