• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

5. Міжнародна правосуб`єктність державоподібних утворень

Державоподібні утворення, як і міжнародні організації, є вторинними суб´єктами міжнародного права. Вони не мають суверенітету і створюються державами, які визначають їх статус та обсяг правосуб´єктності. На відміну від первинних суб´єктів, вони можуть бути учасниками лише тих відносини, які передбачено засновницькими документами.

Державоподібні утворення (особливі політико-територіальні утворення) зовнішньо схожі на держави, вони можуть мати деякі їх ознаки, проте ніколи не володіють державним суверенітетом. Так само як держави та міжнародні організації, державоподібні утворення є особами публічного права. Вони утворюються відповідно до міжнародних договорів, у яких і визначаються межі прав та обов´язків таких суб´єктів. Державоподібні утворення здатні самостійно реалізовувати ці права та обов´язки, однак їх правосуб´єктність визначається виключно відповідним міжнародним договором. Характерною ознакою цих утворень є те, що обсяг їх міжнародної правосуб´єктності визначається іншими державами та/або міжнародними договорами.

Історичними прикладами державоподібних утворень можуть вважатися вільні міста та вільні території (Трієст, Данциг, Краків), особливе політичне утворення Західний Берлін тощо. Вільні міста, як правило, характеризуються економічною та культурною самостійністю, проте перебувають під політичною опікою однієї чи декількох держав. Часто вільними визнавалися такі міста, свої права на які одночасно заявляли декілька держав (Трієст - Італія, Австрія та Югославія; Данциг - Польща і Німеччина; Краків - Польща, Австрія та Німеччина).

Сучасне міжнародне право до державоподібних утворень відносить також Ватикан і Мальтійський Орден. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/181 (II) «Майбутній уряд Палестини» від 26.11.1947 р. правовий статус, подібний до вільного міста, повинен був отримати Єрусалим, проте через агресію Ізраїлю ця резолюція не була виконана.

Місто-держава Ватикан (інша назва - Святий престол) як резиденція Папи має спеціальний міжнародно-правовий статус, що визначається Латеранськими угодами 1929 р. та додатковим конкордатом між Італією та Святим престолом 1984 р. У 1929 р. на продовження Латеранських угод Ватиканом були ухвалені Основний Закон, Закон про право громадянства і право перебування та інші закони. Зовні Ватикан має деякі атрибути держави - невелику (44 га) територію, органи влади й управління, банківську систему тощо. Разом із тим, не можна стверджувати, що Ватикан має власний народ або суспільство, оскільки його населення - це виключно посадові особи, що займаються справами католицької церкви.

Однак за визначенням держава - це політико-територіальна організація суспільства, і наявність її зовнішніх формальних ознак за відсутності суспільства, яке цю державу утворює, не дозволяє розглядати будь-яке утворення як державу. Тому Ватикан вважається не державою, а адміністративним центром католицької церкви. З іншого боку, через глобальний характер католицької церкви Святий престол має офіційні чи дипломатичні відносини з багатьма державами й володіє правосуб´єктністю, подібною до правосуб´єктності суверенних держав. Однак договори Ватикану з іншими державами (конкордати) більшість учених розглядає як угоди, подібні до міжнародних, а не як власне міжнародні угоди; переважна більшість держав установила дипломатичні відносини з Ватиканом саме як зі Святим престолом, а не з містом-державою.

Мальтійський орден (повна назва - Суверенний військовий орден госпітальєрів Св. Івана Єрусалимського, Родосу і Мальти) нині не має ні своєї території, ні свого населення. Обсяг міжнародної правосуб´єктності Ордену повністю визначається Італією. Так, у 1884 р. Італія визнала право Ордену на посольство, в 1929 р. - право називатися суверенним, а в 1935 р. касаційний суд Італії визнав наявність в Ордену міжнародної правосуб´єктності. Функції дипломатичного представництва Мальтійського ордену найчастіше покладаються на Ватикан. За своєю сутністю суверенітет та міжнародна правосуб´єктність Мальтійського ордену є правовою фікцією. Більшість іноземних держав стають учасниками зносин з Орденом лише з поваги до його благодійної діяльності.