• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

4. Міжнародна правосуб`єктність міжнародних організацій

Поряд із державами дедалі більшу роль у сучасних міжнародних відносинах відіграють міжнародні організації. Сьогодні вони стали інструментом уніфікації та зближення позицій держав-членів, реалізації їх інтересів і механізмом вирішення міждержавних суперечностей.

Оскільки міжнародні організації є вторинними суб´єктами міжнародного права, то їх міжнародна правосуб´єктність є похідною від правосуб´єктності держав.

Зі створенням Ліги Націй виникла потреба у визначенні правосуб´єктності міжнародних організацій, чого так і не булу зроблено до припинення її діяльності. Після Другої світової війни було створено ООН, що знову актуалізувало питання правосуб´єктності міжнародних організацій. Тому коли у 1948 р. у Палестині було вбито службовця ООН, організація звернулася у Міжнародний суд ООН. У своєму консультативному висновку «Про відшкодування шкоди, заподіяної на службі ООН» цей авторитетний судовий орган підтвердив, що ця організація володіє міжнародною правосуб´єктністю. Із цього моменту вже більшість науковців почала вважати, що міжнародні організації все ж таки володіють міжнародною правосуб´єктністю. Це підтверджується в низці міжнародних угод. Наприклад, у Віденській конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. зазначено, що міжнародна організація володіє такою правоздатністю укладати міжнародні договори, необхідною для виконання її функцій і досягнення її цілей. При цьому практика укладення міжнародних договорів з державами або між собою повинна відповідати їх установчим актам.

Оскільки обсяг прав та обов´язків визначається засновниками в момент створення організації і залежить від тих завдань і цілей, які вона повинна виконувати, а також сфери дії, міжнародна правосуб´єктність міжнародних організацій може суттєво відрізнятися. Про зміст цієї правосуб´єктності можна робити висновки на підставі аналізу відповідних міжнародних прав та обов´язків, а саме щодо їх:

- права на привілеї та імунітети;

- права створювати норми міжнародного права, у тому числі права на укладення договорів із державами, міжнародними організаціями й іншими суб´єктами міжнародного права;

- права обміну представництвами з державами та міжнародними організаціями;

- обов´язку щодо несення міжнародно-правової відповідальності за свої дії.

Міжнародна правосуб´єктність міжнародної організації ґрунтується на положеннях, закріплених в установчих документах - статутах та інших актах, які визначають її обсяг, виходячи із завдань та функцій цієї організації.

Установчі акти багатьох міжурядових організацій містять чіткі положення про їх правосуб´єктність. Прикладами наявності таких положень можуть слугувати статути Центрального американського банку економічної інтеграції (ст. 1), Африканського банку розвитку (ст. 50), Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (ст. 10), Міжнародної ради з оливковій олії (ст. 61) тощо. Втім, відсутність в установчому документі міжурядової організації положень про її правосуб´єктність не означає, що ця організація не є суб´єктом міжнародного права. Оскільки будь-яка організація має хоча б один орган і, тим самим ніби дистанціюється від держав-членів, вона «ipso facto» стає учасником міжнародних відносин.

У статуті міжнародних організацій визначаються цілі, певна організаційна структура і компетенція органів організації. Наявність постійних органів організації забезпечує її автономність; міжнародні організації беруть участь у міжнародному спілкуванні від свого власного імені, а не від імені держав-членів. Інакше кажучи, організація володіє своєю власною (щоправда, несуверенною) волею, відмінною від волі держав-учасниць. При цьому правосуб´єктність організації має функціональний характер, тобто обмежується статутними цілями і завданнями. Крім того, всі міжнародні організації зобов´язані виконувати основні принципи міжнародного права, а діяльність регіональних міжнародних організацій повинна бути сумісною з цілями та принципами ООН.

Важливу роль у розвитку міжнародних відносин відіграють також міжнародні неурядові організації. Міжнародні неурядові організації, такі як Всесвітня федерація профспілок (World Federation of Trade Unions, WFTU), Міжнародна асоціація кримінального права (International Criminal Law Society, ICLS), Міжнародна амністія (Amnesty International, AI), Світова організація торгівлі (World Trade Organization, WTO), засновуються, як правило, юридичними та фізичними особами (групами осіб) і є громадськими об´єднаннями «з іноземним елементом». Статути цих організацій, на відміну від статутів міждержавних організацій, не є міжнародними договорами. Щоправда, неурядові організації можуть мати консультативний міжнародно-правовий статус у міжурядових організаціях, наприклад ООН та її спеціалізовані установи - Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund, IMF), Продовольча й сільськогосподарська організація (Food and Agriculture Organization, FAO), Організація міжнародної цивільної авіації (International Civil Aviation Organization, ICAO) тощо.