Міжнародне право

5. Допоміжні джерела міжнародного права

Допоміжними джерелами міжнародного права є рішення міжнародних органів та організацій, рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів і доктрина міжнародного права.

Рішення міжнародних органів та організацій, як уже зазначалося, часто називають міжнародним «м´яким правом» («soft law»). Поява міжнародного «м´якого права» була пов´язана із прагненням як держав, так і міжнародних організацій визначити місце таких міжнародних документів, які первинно не належать до міжнародних угод, але значення яких виходить за межі морально- політичних зобов´язань.

На початковому етапі віднесення рішень міжнародних органів і організацій до джерел міжнародного права зустріло нищівну критику, проте згодом, аналізуючи міжнародно-правову практику, коли таких рішень ставало дедалі більше, і вони безумовно або переважно виконувалися, науковці почали схилятися до думки, що за дотримання певних умов (наприклад, якщо рішення було ухвалено одноголосно або трьома четвертими голосів) їх можна визнати джерелами міжнародного права. Американська Комісія з питань вивчення організації миру (Commission to Study the Organization of Peace, CSOP) в 1966 р. дійшла висновку, що резолюції Генеральної Асамблеї ООН у кінцевому підсумку визнаються обов´язковими для держав-членів. Згодом резолюції Генеральної Асамблеї ООН були визнані «третьою категорією джерел міжнародного права, обов´язкових для дотримання державами». Той факт, що вони не укладаються й не ратифікуються, не позбавляє їх такої властивості.

Проте із часом таких категоричних заяв висловлювалося менше, і сьогодні в науці міжнародного права склалася дещо поміркованіша думка про те, що рішення міжнародних органів та організацій є допоміжними, неосновними джерелами сучасного міжнародного права. Щоправда, одні вчені обмежують такі рішення резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та рішеннями Ради Безпеки ООН, інші ж розглядають їх у значно ширшому розумінні. Як джерела міжнародного права розглядаються акти спеціалізованих установ ООН (конвенції, рішення, рекомендації, постанови, регламенти, міжнародні санітарні правила, стандарти тощо), міжнародних конференцій і регіональних міжнародних організацій.

У науці міжнародного права особливого значення як допоміжні джерела міжнародного права набувають рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів. На відміну від основних джерел, судові та арбітражні рішення не є результатом узгодженого волевиявлення держав, тому вони й не створюють норми права, але виступають у ролі тлумачення та застосування основних джерел міжнародного права.

У Статуті Міжнародного Суду ООН передбачено можливість застосування судових рішень як допоміжного джерела, але виключно за умови їх обов´язковості лише у конкретній справі та для сторін цієї справи. Судові рішення використовуються лише за згодою обох сторін «ex aequo et buno», тобто відповідно до добра і справедливості. Однак і в такому випадку рішення Суду повинні ґрунтуватись на чинних міжнародно-правових нормах.

Міжнародна судова та арбітражна практика може підтвердити існуючі міжнародно-правові норми або сприяти появі нових норм міжнародного права.

Особливе місце серед міжнародних судових установ посідає Європейський суд з прав людини. На переконання вчених у тому, що рішення міжнародних судів можуть бути джерелами міжнародного права, багато в чому вплинула його діяльність (точніше, її результати). Саме завдяки їй у науці міжнародного права утвердилася думка, що європейське право у галузі прав людини пропонує не лише норми прецедентного права, що висвітлюють сутність міжнародного права у цій галузі, а й один з найбільш наочних і цікавих прикладів ефективної системи міжнародних юридичних процедур.

У своїх судових рішеннях Європейський суд з прав людини поставив на головне місце свої попередні рішення (прецеденти). Мотивуючи свої судові рішення власними прецедентами, він фактично зобов´язав держави їх поважати й виходити з них під час аргументації їх позицій у власних справах.

Значний внесок у розвиток міжнародного права зробили міжнародні арбітражні трибунали (Постійний Третейський суд, Англо-американський змішаний суд з претензій, Алабамський суд з претензій тощо), але визнати їх рішення джерелами міжнародного права, крім окремих учених (наприклад, Дж. Старк), сьогодні мало хто наважується, оскільки правовий матеріал арбітражних трибуналів має дуже мало підстав, щоб його визнали допоміжним джерелом міжнародного права.

Думки провідних фахівців, або доктрини міжнародного права, суттєво вплинули на процес формування сучасної системи міжнародного права. Погляди вчених завжди високо цінувалися як засіб установлення наявності чи відсутності норм міжнародного права. У своїх наукових працях (статті, монографії, підручники тощо) вчені тлумачать з позиції науки й аналізують звичаєві та договірні норми міжнародного права, висвітлюють позиції держав з тих або інших міжнародно-правових питань. Держави, що передають спір на розгляд міжнародних судових і арбітражних органів, інколи посилаються на думку авторитетних фахівців у сфері міжнародного права з метою підтримки своєї позиції у спорі.

Сьогодні зменшується тенденція звернення до науковців з метою отримання їх тлумачення норм міжнародного права. Цю функцію досить успішно виконують міжнародні судові установи, відповідні комітети міжнародних організацій тощо.

Досвід провідних фахівців широко використовується в діяльності Комісії міжнародного права ООН. Саме через неї вчені мають можливість впливати на правосвідомість і практику держав, а через них і на формування і розвиток міжнародного права.

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення поняття «джерела міжнародного права».
  2. Укажіть на відмінності між джерелами міжнародного та національного права.Назвіть джерела міжнародного права.
  3. Визначте роль міжнародного договору в системі джерел міжнародного права.
  4. Розкрийте сутність міжнародного звичаю як джерела міжнародного права.
  5. Дайте характеристику загальних принципів права як джерелам міжнародного права.
  6. Розкрийте роль рішень міжнародних органів та організацій як допоміжних джерел міжнародного права.
  7. Розкрийте роль рішень міжнародних судів та арбітражних трибуналів як допоміжних джерел міжнародного права.
  8. Розкрийте роль і місце доктрин міжнародного права в системі допоміжних джерел міжнародного права.