Міжнародне право

11. Принцип добросовісного виконання зобов`язань за міжнародним правом

Принцип добросовісного виконання зобов´язань за міжнародним правом є найдавнішим серед принципів сучасного міжнародного права. Він виник у формі міжнародно-правового звичаю «pacta sunt servanda» (угоди повинні виконуватися) на ранніх стадіях розвитку державності.

У сучасному міжнародному праві цей принцип закріплено в пункті 2 ст. 2 Статуту ООН: «всі члени Організації Об´єднаних Націй добросовісно виконують взяті на себе за цим Статутом зобов´язання, щоб забезпечити їм всім у сукупності права і переваги, які випливають із належності до складу членів Організації».

Незважаючи на те, що зазначене положення Статуту ООН буквально поширюється лише на членів ООН і на зобов´язання за Статутом цієї організації, в міжнародному праві узвичаєно тлумачити його розширено й застосовувати до всіх суб´єктів міжнародного права, а також до всіх видів міжнародних зобов´язань.

Визначені зобов´язання можуть випливати із загальних і спеціальних міжнародних договорів і міжнародного звичаю чи з обов´язкових рішень міжнародних органів та організацій (наприклад, Міжнародного Суду ООН, Ради Безпеки ООН тощо).

Концепцію добросовісного виконання міжнародних зобов´язань закріплено в багатьох міжнародно-правових актах, резолюціях Г енеральної Асамблеї ООН, рішеннях Міжнародного Суду ООН і деклараціях держав. Проте, з юридичного погляду, найважливішими міжнародними документами, крім Статуту ООН, у якому закріплено цей принцип, є Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. і Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. Стаття 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. передбачає, що «Кожний чинний міжнародний договір є обов´язковим для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватися». Конвенцією встановлюється, що «Учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору» (ст. 27). Це правило спрямовано на заборону односторонньої довільної відмови від виконання зобов´язань за договором. Конвенція також підкреслює, що міжнародний договір повинен добросовісно тлумачитися (ст. 31) з метою його добросовісного виконання, оскільки без належного розуміння змісту договору навряд чи можна розраховувати на його добросовісне застосування.

Держави як основні суб´єкти міжнародного права мають безліч зобов´язань, що випливають для них із різних міжнародних угод. Відповідно до статті 103 Статуту ООН для держав переважними є зобов´язання за цим Статутом, тобто якщо існують суперечності між статутними зобов´язаннями та зобов´язаннями за іншими міжнародними договорами, виконуватися повинні перші. Сьогодні є широко визнаною та обставина, що держави й інші суб´єкти міжнародного права не повинні укладати між собою угод, що суперечать Статуту ООН.

Для сучасного етапу розвитку міжнародного права у реалізації принципу сумлінності виконання зобов´язань за міжнародним правом важливу роль відіграє також внутрішній аспект цього процесу. Це означає, що держави повинні докладати всіх зусиль для гармонізації внутрішнього законодавства і практики його застосування відповідно до міжнародних зобов´язань. Така необхідність підкреслюється в багатьох актах, ухвалених ОБСЄ і Радою Європи.

Принцип добросовісного виконання зобов´язань за міжнародним правом також знайшов своє закріплення в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р. і Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

Виходячи зі змісту принципу добросовісного виконання зобов´язань за міжнародним правом, можемо визначити такі зобов’язання суб’єктів міжнародного права:

1) Кожна держава зобов´язана добросовісно виконувати свої зобов´язання:

- за Статутом ООН;

- відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

- за міжнародними договорами, які дійсні відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

2) у разі суперечностей між зобов´язаннями за міжнародними договорами і зобов´язаннями як членів ООН за його Статутом, перевага надається статутним зобов´язанням;

3) кожна держава, здійснюючи свої суверенні права, в тому числі і такі, як установлення власних законів і адміністративних правил, повинна забезпечити, щоб такі закони і адміністративні правила, так само, як і практика і політика їх застосування, відповідали її зобов´язанням за міжнародним правом.

Питання для самоконтролю

  1. Дайте визначення терміна «основні принципи міжнародного права».
  2. Визначте функції та юридичну природу основних принципів міжнародного права.
  3. Розкрийте зміст принципу суверенної рівності держав.
  4. Розкрийте зміст принципу невтручання у внутрішні справи.
  5. Розкрийте зміст принципу рівноправ´я та самовизначення народів.
  6. Розкрийте зміст принципу незастосування сили або погрози силою.
  7. Назвіть дії, що належать до актів агресії.
  8. Викладіть основні положення принципу мирного вирішення міжнародних спорів.
  9. Назвіть засоби мирного врегулювання міжнародних спорів.
  10. Розкрийте зміст принципу непорушності кордонів.
  11. Розкрийте зміст принципу територіальної цілісності.
  12. Визначте роль принципу поваги до прав людини й основних свобод у сучасних умовах розвитку міжнародних відносин.
  13. Розкрийте зміст принципу співробітництва.
  14. Розкрийте зміст принципу добросовісного виконання зобов´язань за міжнародним правом.