• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне право

10. Принцип співробітництва

Процес формування стійкого міжнародного правопорядку поки що є далеким від завершення. У світовій політиці постійно виникають нові фактори невизначеності і глибоких змін, що породжують проблеми, вирішити які можна лише шляхом розвитку широкого міжнародного співробітництва, зусиллями всього міжнародного співтовариства. Принцип співробітництва займає в системі принципів міжнародного права особливе місце, що обумовлюється сутністю та соціальною роллю такого явища як співробітництво народів і держав.

Міжнародне співробітництво - це спільні дії суб´єктів у будь-якій сфері їх спільних інтересів, їх взаємопов´язана діяльність із узгодження своїх позицій, координації дій, вирішення проблем, що мають взаємне значення і ухвалення взаємоприйнятних рішень. Принцип співробітництва держав установлює правові основи взаємовідносин у всіх сферах міжнародних відносин. Міжнародне співробітництво є єдиним можливим механізмом досягнення міжнародного миру та безпеки.

Принцип міжнародного співробітництва є одним з основоположних принципів, на основі яких відбувається розвиток міжнародного права. Цей принцип є орієнтиром розвитку міжнародної системи, яка врешті повинна перетворитися на єдину систему однорідних у політичному, економічному та ідеологічному розумінні держав, ключовими факторами в якій будуть партнерство, співробітництво та взаємоповага. Обов´язок держав співпрацювати одна з одною передбачає сумлінне дотримання державами норм міжнародного права. Якщо ж якась держава ігнорує свої зобов´язання, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, то тим самим вона підриває основу співробітництва.

Принцип співробітництва виник як звичай у міжнародних відносинах, його формування відбувалося як наслідок практичної діяльності держав. Найвищою формою послідовності міжнародного права є його основні джерела, а саме - міжнародний договір і міжнародний звичай. Вони формуються внаслідок міжнародного співробітництва. Так, міжнародні договори укладаються внаслідок свідомого цілеспрямованого узгодження воль держав, що є можливим лише за умови тісного співробітництва держав.

Основою міжнародного співробітництва стали міжнародні організації, оскільки вони виникають унаслідок міжнародного співпраці держав та створюються задля поглиблення такого співробітництва. Держави поступаються частиною своїх суверенних прав, як суверенні політичні утворення в результаті усвідомлення взаємопов´язаності та взаємозалежності з іншими державами. Тобто, міжнародні організації є найвищою формою міжнародного співробітництва сьогодення.

На початку ХХІ століття колективними зусиллями міжнародного співтовариства вдалося закласти основи світового ладу, що відповідає вимогам глобального миру. Новий світовий лад повинен реалізувати ідею єдності людства і спиратись на високорозвинену систему співробітництва всіх держав на основі єдиних принципів і цілей із повагою до різноманіття його учасників.

Ідею всебічного співробітництва закріплено в Статуті ООН, в преамбулі і п. 3 ст. 1, що зобов´язують держави-члени ООН «здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру».

У Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р., зазначено, що співробітництво є не стільки правом, скільки обов´язком держав у різних сферах міжнародних відносин. Також визначено основні напрямки такого міжнародного співробітництва: підтримка міжнародного миру та безпеки, загальна повага до прав людини, здійснення міжнародних відносин в економічній, соціальній, культурній, технічній і торговій сферах; співробітництво з ООН і вжиття заходів, передбачених її Статутом; сприяння загальному добробуту народів, звільненню від дискримінації, економічному зростанню в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються.

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. формулює принцип співробітництва як норму, згідно з якою держави зобов´язані «розвивати своє співробітництво одна з одною, як і з усіма державами, в усіх сферах відповідно до цілей і принципів Статуту ООН».

Принцип співробітництва покладає на суб’єктів міжнародного права такі зобов’язання:

- співробітничати у відповідності до цілей і принципів ООН;

- робити свій внесок у співробітництво на умовах рівності;

- сприяти взаєморозумінню, довірі, дружнім і добросусідським відносинам в умовах миру, безпеки і справедливості;

- збільшувати добробут народів;

- поширювати відомості й ознайомлювати інші держави з власними досягненнями в економіці, науці, техніці, культурі тощо.