Розрізняють 3 стадії гарячки:

І стадія — підвищення температури тіла триває декілька годин, днів, тижнів.

Патогенез характеризується тим, що температура перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується внаслідок звуження периферичних судин, зменшення припливу крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Виникає скорочення непосмугованих м’язових волокон волосяних цибулин, утвориться так звана гусяча шкіра. Теплопродукція збільшується за рахунок активізації обміну речовин у скелетних м’язах (скорочувальнії термогенез) на тлі підвищення м’язового тонусу та виникнення м´язового тремтіння.

Унаслідок зменшення припливу крові до шкіри її температура знижується іноді на декілька градусів. Це призводить до збудження терморецепторів шкіри і виникає озноб. У відповідь на це до центру терморегуляції надходять еферентні імпульси до рухових нейронів і виникає тремтіння скелетних м’язів.

Клінічна картина: хворий скаржиться на озноб, головний біль, слабкіть, розбитість, біль у м’язах, посилене серцебиття, задишку, спрагу.

Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвищенний. Язик обкладений. Іноді виникають закрепи, затримка сечовиділення.

Догляд за хворими.У цей період стежать за пульсом, артеріальні тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, шкірою, хворі зазвичай знаходяться на ліжковому режимі. їх потрібно зігрівати: тепло вкривати, обкласти теплими грілками, давати у великій кількості гарячі напої (відвар шипшини, чай з малини, калини, липи, соки, молоко з медом або натрію гідрокарбонатом, мінеральні лужні води). Багато уваги потрібно приділяти харчуванню таких хворих. Їм треба давати рідку або напіврідку висококалорійну їжу (дієта № 13). Годувати хворих потрібно невеликими порціями 5—6 разів на день. Іноді застосовують парентеральне живлення. Здійснюють догляд за ротовою порожниною, шкірою.

За призначенням лікаря вводять серцеві засоби, застосовують оксигенотерапію.

Заходи, що зменшують гарячку і головний біль: холодні водно-оцтові примочки на голову і обтирання тіла, міхур з льодом підвісити на відстані 5—7 см над головою, вологе обкутування оголеного хворого та включення вентилятора.

При гіпертермії тяжкого перебігу рекомендують обкладання хворого міхурами з льодом, внутрішньовенне краплинне уведення 5 розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, ставлять клізми з водою температури 18—20 °С.

II стадія — збереження сталої температури тіла на високому рівні — триває від декількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.

Патогенез: на початку стадії процеси тепловіддачі і теплопродукції посилені і врівноважені. У подальшому тепловіддача збільшується, переважаючи теплопродукцію. Включення тепловіддачі відбувається за рахунок розширення периферичних судин, тому блідість шкіри поступається місцем її почервонінню. У хворого виникає відчуття жару. У цей період порушуються обмін речовин за рахунок розпаду вуглеводів, жирів, білків, через відсутність апетиту та порушення секреції травних залоз, зменшується всмоктування поживних речовин, посилюється процес автоінтоксикації організму. Чим сильніша й триваліша гарячка, тим більше виснаження організму. Підвищення температури тіла на 1 °С призводить до збільшення обміну речовин приблизно на 11 %. У цей період шкіра хворого гаряча, червона. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабкість, сухість у роті, відсутність апетиту. Пульс і дихання прискорені, артеріальний тиск нормальний або знижений. При значному підвищенні температури у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.

Догляд за хворим такий, як і при І стадії гарячки з певними особливостями. Уживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим. До того ж, якщо хворий вживає сульфаніламідні препарати, які можуть осідати у сечовивідних шляхах у вигляді піску або камінців, потрібно давати йому основне пиття (мінеральну воду боржомі, молоко знатрієм гідрокарбонатом). Обмежити вживання солі. Потреба у віта´ мінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини. Годувати хворого 6—7 разів на добу (навіть у нічний час) висококалорійною, вітамінізованою, рідкою та напіврідкою їжею, яка легко засвоюється (бульйон, картопляне пюре, молоко, вершки, сметана, кефір, фрукти, ягоди, соки,компоти). Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часом спостерігається сухість слизових оболонок ротової порожнини аж утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому потрібно допомогти хворому кілька разів на добу здійснити туалет ротової порожнини.

Тріщини на губах та язику треба змазати обліпиховою або звіробійною олією. Можна використати також 10 % розчин бури в гліцерині.

Потрібно здійснювати часткове оброблення шкіри, своєчасно змінювати білизну, особливо в разі посиленого потовиділення, проводити профілактику пролежнів, запалення легень. Часто провітрювати приміщення, але не робити протягів.

Догляд за хворими, які перебувають у стані марення, галюцинацїі. При появі перших ознак марення, галюцинації необхідно сповістити про це лікаря і пильно стежити за хворим.

Хворого необхідно ізолювати, забезпечити для нього повну тишу, заножливості, встановити індивідуальний пост. Необхідно зафіксувати хворого до ліжка, але стежити, щоб його руки не лежали оголеними на металевих частинах ліжка з метою профілактики запалення серединного нерва. У такому разі під руки підкладають ковдру з підковдрою. За призначенням лікаря уводять внутрішньом’язово 50 % розчин анальгіну 2 мл; 1 % розчин димедролу 1—2 мл; 2,5 % розчин аміназину 2 мл. Потрібно пам’ятати, що в умовах підвищення температури тіла понад 38—38,5 °С фізичні методи охолодження можна застосовувати лише після уведення хіміотерапевтичних засобів, які угають спазм судин шкіри та впливають на центри терморегуляції, інакше охолодження буде посилювати теплопродукцію та збільшувати гіпертермію. У випадку, коли не вдається вивести хворого із стану марення, галюцинацій, потрібно у відділення стаціонару терміново викликати психіатричну бригаду станції швидкої допомоги, лікар якої вирішує індивідуально питання про проведення більш інтенсивної терапії або тимчасове переведення пацієнта в психоневрологічний диспансер.

III стадія — зниження температури тіла. У цій стадії утворення тепла в організмі зменшується, а тепловіддача зростає. Зниження температури тіла може бути літичним та критичним.

Літичне зниження температури тіла з високих до нормальних цифр відбувається протягом 2—3 діб. Стан хворого поступово Поліпшується. У цей час він потребує великої кількості рідини, висококалорійної вітамінізованої їжі, догляду за ротовою порожниною, Пнсірою, частої переміни постільної та натільної білизни, провітрювання приміщення.

Критичне зниження температури тіла. Температура тіла швидко протягом декілька годин знизитися з 41—40 С до 37С. У цей час унаслідок різкої перебудови механізмів регуляції серцево-судинної системи може виникнути гостра судинна недостатність (колапс), що може призвести до смерті хворого. Хворі скаржаться на різку слабкість, відчуття холоду, озноб, похолодання кінцівок, спрагу, головний біль, безсоння, серцебиття, задишку.При об’єктивному дослідженні виявляють блідість шкіри, яка Згодом стає ціанотичною. Шкіра вкрита холодним липким потом. Пульс прискорений, слабкого наповнення (ниткоподібний), артеріальну тиск падає іноді до загрозливих цифр, дихання стає прискорений таповерхневим. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можутьвиникнути судоми.

У разі виникнення колапсу необхідно надати хворому невідкладну допомогу.

  • З-під голови хворого забрати подушку та опустити підголівник ліжка.
  • Підняти ножний кінець ліжка на 30—40 см (для цього під ножний кінець ліжка підставити табурет або стілець).
  • Якщо пацієнт притомний, дати випити йому міцного чаю або кави.
  • Обложити пацієнта грілками.
  • Критичне падіння температури тіла і розвиток колапсу вимагають від медичних працівників прийняття негайних заходів: внутрішньом’язового уведення препаратів, які збуджують дихальний ісудинноруховийцентр: кордіамін 2 мл, 10 % розчинкофеїн-бензоату натрію 1 мл, 10 % розчин сульфокамфокаїну 2 мл; уведення препаратів, які сприяють покращенню серцевих скорочень і підвищенню артеріального тиску (0,2 % розчин норадреналіну 2 мл або 1 % розчин мезатону 1 мл розчинити у 200 мл 5 % розчину глюкозні уводити внутрішньовенно краплинно під контролем артеріального тиску).

У разі поліпшення стану здійснити часткове оброблення шкіри, змінити натільну і, у разі потреби, постільну білизну.

Надалі здійснювати ретельне спостереження за загальним станом хворого, визначати властивості пульсу, артеріальний тиск та здійснювати відповідний догляд.