Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Можливі ускладнення при ін’єкціях, надання допомоги

До можливих ускладнень при ін’єкціях належать інфільтрат, медикаментозна емболія, непритомність, алергійна реакція потрапляння відламаної голки в тканини, некроз тканини, пошкодження нервового стовбура, повітряна емболія, тромбофлебіт, пірогенна реакція, віддалені ускладнення (гепатити В, С, СНІД, сифіліс, малярія), гематома, помилкове уведення лікарських засобів.

1. Інфільтрат — це найчастіше ускладнення підшкірних і внутрішньом’язових ін’єкцій. Характеризується утворенням ущільнення в місці ін’єкції, яке легко визначають під час пальпації.

Причини виникнення: постійне уведення ліків у одну і ту саму ділянку; уведення не підігрітих олійних розчинів; грубе порушення правил асептики на етапі підготовки та під час виконання ін’єкцій.

Ознаки: місцева гіперемія, гіпертермія, набряк, відчуття болю. При своєчасному лікуванні інфільтрат може розсмоктатись, у гіршому випадку — ускладнитись розвитком абсцесу.

Лікування: на ранній стадії розвитку інфільтрату накладають двошаровий зігрівальний компрес із розчином фурациліну 1:5000 і маззю Вишневського. Можна застосовувати водно-спиртовий, олійно-спиртовий компреси. Призначають також фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, УФ-опромінення). Якщо інфільтрат виник після уведення антибіотика, то на шкіру наносять йодну сітку. У випадку розвитку абсцесу проводять хірургічне розкриття його з наступним дренуванням.

Профілактика: треба постійно змінювати ділянку тіла для ін’єкцій, не уводити одночасно великий об’єм ліків, підігрівати олійгі розчини, суворо дотримуватись виконання правил асептики.

2. Медикаментозна емболія можлива у випадках, коли здійснюють ін’єкцію олійного розчину в інфільтрат, який виник на місці попередньої ін’єкції. Проявляється вона раптовим болем у ділянці і, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної клітки. Це небезпечне ускладнення, яке може призвести до загибелі хворого. Тому олійні розчини необхідно уводити лише тоді, коли переконалися, що не попали в кровоносну судину.

3. Непритомність — раптове короткочасне потьмарення свідомості, яке зумовлене гострою ішемією головного мозку.

Тактика медичного працівника в разі виникнення непритомності: пацієнтові надати положення лежачи з піднятими ногами і трохи опущеною головою (щоб збільшити прилив крові до головного мозку), побризкати обличчя холодною водою, дати понюхати на ватному тампоні розчин аміаку (нашатирного спирту), звільнити від тісного одягу грудну клітку (розстебнути комірець, пояс). У більш тяжких випадках внутрішньом’язово ввести кордіамін 2 мл або 1—2 мл 10% розчину кофеїн-бензоату натрію.

Профілактика: не виконувати ін’єкції пацієнтам у положенні стоячи.

4. Алергійна реакція — це підвищена чутливість організму до уведення того чи іншого препарату. Проявляється висипанням, набряками, свербежем, підвищенням температури тіла. Може виникнути нежить, кон’юнктивіт, дертя в горлі. Найбільш грізним проявом алергійної реакції є анафілактичний шок, який найчастіше розвивається в перші 20 хв після ін’єкції (вливання), а іноді й одразу— ще “на голці”. При цьому пацієнт раптово відчуває різку слабкість, може знепритомніти, порушується серцева діяльність, можуть виникнути на шкірі різні висипки, набряки, а також диспепсичні розладти (блювання, пронос). У тяжких випадках виникають судоми, параліч дихального та серцево-судинного центрів. Це загрозливий вжиття хворого стан, який потребу є невідкладної допомоги!

У такому випадку потрібно негайно: за можливості вище місця ін’екції накласти джгут так, щоб перекрити і вени, і артерії.

Внутрішньом’язово ввести 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну.
При можливості обколоти місце ін’єкції 0,5 мл 0,1 % розчином адреналіну, розчинивши його у 10—20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, після чого слід зняти джгут. У разі потреби внутрішньом’язово можна повторити уведення адреналіну через 20 хв, але в загальній кількості не більше 2 мл.При зниженні артеріального тиску внутрішньовенно ввести 1% розчин мезатону, розчинивши його в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (уводити під контролем артеріального тиску). При неможливості стабілізувати артеріальний тиск — увести внутри ньовенно протишоковий плазмозамінник — поліглюкін (400 мл).
При нормалізації показників артеріального тиску ввести внутрішньом’язово 1 мл 1 % розчину димедролу.
У разі виникнення та збільшення вираженості ядухи внутри ньом’язово ввести 1 мл 24 % розчину еуфіліну або внутрішньовенно повільно протягом 5—10 хв увести 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну ₃10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
Потрібно, щоб у кожному маніпуляційному кабінеті були набори медикаментів для надання негайної допомоги при загрозливих для життя станах, у тому числі і при виникненні анафілактичного шоку,
При виникненні алергійних реакцій унаслідок внутрішньовенного уведення лікарських засобів не завжди на шкірі можуть виникати свербіж, висипання, набряки, а може розвинутись набряк Квінке та набряк внутрішніх органів.
Найчастіше до розвитку анафілактичного шоку призводять: пе ніциліни, стрептоміцини, сульфаніламідні препарати, вітаміни групи В (особливо В1) вакцини, сироватки, йодумісні препарати, анальгетики, препарати ацетилсаліцилової кислоти та ін.

Профілактика: перед першою ін’єкцією будь-якого препарату треба зібрати алергологічний анамнез, виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до призначеного препарату (за вказівкою лікаря). Зробити першу ін’єкцію в кінцівку в кількості 1/3 призна ченої дози і спостерігати за пацієнтом протягом 20 хв. За відсутності будь-яких симптомів алергії (сенсибілізації) наступну ін’єкцію можна робити в об’ємі всієї дози.

5. Потрапляння відламаної голки в тканини. Унаслідок дефекту виготовлення ін’єкційна голка під час її уведення у м’які тканини може раптово відділитися від муфти.

Тактика: уламок голки швидко видалити із тканин пальцями руки. Якщо сталося так, що голка повністю знаходиться в тканинах то потрібно з двох сторін затиснути рукою місцезнаходження голки- щоб вона не перемістилась глибше внаслідок скорочення м’язів, і негайно викликати лікаря, бажано хірурга, тому що при такому усклад ненні потрібне термінове хірургічне втручання.

Профілактика: при виконанні внутрішньом’язових ін’єкцій голку потрібно уводити в тканини на 2/3 її довжини. При більш глибокому введенні голки треба негайно її видалити на потрібну довжину.

6. Некроз тканини може виникнути в результаті помилковогоуведення в тканини гіпертонічних розчинів (10 % розчину кальцію чи натрію хлориду). Змертвіння тканин також може настати при паравенозному потраплянні в тканини цих розчинів при виході голки із вени, а також попаданні концентрованих йодумісних рентгеноконтрасних препаратів (білігност, урографін та ін.). При цьому виникає пекучий біль у ділянці ін’єкції.

У таких випадках треба терміново обколоти місце ін´єкції 20 мл 0,25 % або 0,5 % розчину новокаїну (перед уведенням зібрати алергологісний анамнез) або ізотонічного розчину натрію хлориду і закласти зігрівальний компрес.

Профілактика: перед уведенням лікарського препарату необхідно уважно читати етикетку і бути впевненим у тому, що гіпертонічний розчин того чи іншого препарату ви вводите в вену.

7. Пошкодження нервового стовбура може бути при неправильному визначенні верхньозовнішнього квадранта сідниці. Це небезпечне ускладнення може призвести до парезів та паралічів.

Профілактика: правильно вибрати анатомічну ділянку для ін’єкції. При введенні ліків в окістя визначається стійкий біль у місці ін’єкції. У такому випадку необхідно голку відтягнути назад.

8. Повітряна емболія може виникнути при попаданні пухирців повітря в судину із шприца або системи. Клінічно повітряна емболія проявляється раптовою непритомністю, судомами, падінням артеріального тиску. У такому разі потрібно опустити головний кінець, а ножний підняти, негайно викликати лікаря.

Профілактика: своєчасно видалити із шприца або із нижньої частини системи пухирці повітря.

9. Тромбофлебіт — запалення стінок вен з утворенням у них тромбів унаслідок хімічного подразнення стінки вени лікарською речовиною. За ходом вени виникає гіперемія, гіпертермія, набряк, відчуття болю.

Необхідно припинити венопункцію цієї ділянки, накласти зігрівальний компрес із маззю Вишневського, повідомити лікаря.

Профілактика: постійно змінювати місце ін’єкції, розчини високих концентрацій уводити повільно.

10. Пірогенна реакція може виникнути при внутрішньовенному використанні препаратів із закінченим терміном придатності. Проявляється головним болем, ознобом, підвищенням температури тіла.

Потрібно негайно відключити уведення лікарського препарату, пацієнта обкласти грілками, викликати лікаря.

Профілактика: не вводити препарати із закінченим терміном видатності.

11. Віддалені ускладнення (гепатити В, С, СНІД, сифіліс, малярія) можуть виникнути внаслідок грубого порушення правил асептики та санітарно-протиепідемічного режиму. Для кожного пацієнта необхідно використовувати індивідуальні шприци, голки, системи, особливо треба бути уважним при набиранні будь-якого препарату із одного флакона різним пацієнтам.

12. Гематома — кров’яна пухлина, яка утворюється при виході голки із вени або при проколюванні обох стінок вени.

Необхідно припинити уведення розчину, накласти на місцеін’єкції стерильний ватний тампон, видалити голку із вени, місцеін’єкції притиснути на 5 хв. Призначену пацієнтові внутрішньовец ну ін’єкцію в такому випадку зробити в іншу вену. На ділянку гематоми накласти напівспиртовий зігрівальний компрес.

13. Помилкове уведення лікарських засобів може бути внаслідок недосвіченості або неуважності медичної сестри. У такому разі потрібнонегайно повідомити лікаря і ввести пацієнтові антагоніст або антидот.

Щоб звести до мінімуму ризик допущення помилки при застосу. ванні лікарських препаратів, необхідно:

1) уточнити прізвище, ім’я та по батькові пацієнта, якому призначено лікарський препарат;

2) порівняти етикетку препарату із листком лікарських призначень, перевірити термін придатності препарату та правильність обчисленої дози;

3) застосувати препарат у призначений час та акуратно зробити запис. Усі препарати потрібно вводити в межах 30 хв від зазначеного часу;

4) правильно підібрати шлях уведення препарату;

5) застосувати відповідну методику уведення препарату;

6) не змішувати несумісні препарати;

7) при виконанні ін’єкцій дотримуватись правил асептики та санітарно-протиепідемічного режиму;

8) використовувати правильний підхід до пацієнта. Міжособове спілкування знижує рівень емоційного стресу пацієнта.