Для біологічних і серологічних досліджень беруть кров з вени із розрахунку 5 мл на одне дослідження, ураховуючи, що необхідної для аналізу сироватки крові отримують у три рази менше, ніж взято крові. Кров на дослідження беруть натще.

  • Медична сестра (акушерка) здійснює взяття крові з вени в масці, гумових рукавичках, захисних окулярах та фартусі. Забороняється вставлять у пробірки і прикріплювати до них направлення на аналіз. На пробірці та направленні проставляють відповідний однаковий номер. Пробірки закривають гумовими корками.
  • Доставляти в лабораторію біоматеріал треба в спеціальному ящику-контейнері або промаркованому біксі, на дно ящика кладуть бавовняну серветку, згорнуту в чотири шари.
  • Використані пробірки, гумові корки та контейнер (усередині) Дезінфікують відповідно до чинного наказу МОЗ України.

Взяття крові з вени за допомогою шприца та голки.

  • Попереджують пацієнта, що кров на аналіз він має здати натще. Обороняється пити, палити, вживати ліки перед процедурою.
  • Психологічно готують пацієнта, уточняють прізвище, ініціали хворого та вид дослідження, які звіряють із заготовленою етикеткою, ставлять на пробірці (склографом) і на направленні відповідний номер.
  • Пропонують пацієнтові сісти, покласти руку долонею догори, Ліктьовий суглоб підкладають пружну подушечку і максимально розгинають руку.

Оброблення рук, накладання джгута, підготовку вени, оброблення шкіри, венопункцію здійснюють так само, як при внутрішньо-венній ін’єкції. Але джгут необхідно накласти слабою перетяжкою не більше 50 мл рт. ст.

  • Під час узяття крові джгут із руки не знімають.
  • Заповнивши шприц потрібною кількістю крові, знімають джгут, фіксують місце пункції стерильним ватним тампоном і витягують голку з вени.
  • За допомогою стерильного ватного тампона знімають голку шприца, кров із шприца виливають одразу в пробірку по її стінщ щоб не зруйнувались еритроцити та інші формені елементи.
  • Закривають пробірку гумовим корком.
  • Пробірки з кров’ю до лабораторії відправляють не пізніше 2 год.

Узяття крові з вени за допомогою голки.

  • Психологічну підготовку хворого, оброблення рук, накладання джгута, підготовку вени, оброблення ділянки шкіри здійснюють так само, як це роблять при виконанні внутрішньовенної ін’єкції.
  • Муфту голки фіксують І—II пальцями правої руки за допомогою стерильної серветки і виконують венопункцію.
  • Знімають з муфти серветку і підставляють пробірку так, щоб краплі крові стікали стінкою пробірки. Хворому в цей момент пропонують легенько стискати й розтискати кулак.
  • Після одержання достатньої кількості крові знімають джгут, до місця пункції прикладають стерильний ватний тампон і видаляють голку з вени.
  • Закривають пробірку гумовим корком і відправляють матеріал до лабораторії.

Взяття крові з вени для бактеріологічного дослідження.

  • Забір крові для бактеріологічного дослідження під час гарячки необхідно здійснювати до початку хіміотерапевтичного лікування або через 12—24 год після останнього уведення антибактеріального препарату.
  • Флакони з поживним середовищем надають бактеріологічні лабораторії і їх можна зберігати у відділенні до потрібного моменту в холодильнику за температури +4—6 °С. Перед узяттям крові флакон з поживним середовищем зігрівають до кімнатної температури.
  • Під час узяття крові з вени дотримуються більш суворих правил асептики.
  • Готують спиртівку або зволожений 96 % етиловим спиртом тампон, який кладуть у металевий лоток, і сірники.
  • Психологічну підготовку хворого, накладання джгута, підготовку вени, знезараження ділянки шкіри, венопункцію здійснюють так, як при внутрішньовенній ін’єкції. Але ні в якому разі не перевіряють прохідність голки, щоб уникнути попадання в шприц мікроорганізмів із повітря.
  • Набирають у шприц 5 мл крові. Підпалюють спиртівку або спиртований тампон, виймають обережно корок з флакона з рідким стерильним поживним середовищем, обпалюють горловину флакона на полум’ї і, не торкаючись його стінок, вливають у нього кров.
  • Ще раз обпалюють горловину флакона, потім стерильну частину корка і закривають ним флакон. Ці дії проводять якомога швидше й обережніше, щоб з навколишнього середовища у флакон не потрапляли мікроби.
  • Якщо хворому введено підключичний катетер, можна його зпкористати для отримання крові, але спочатку одним шприцом відбирають декілька мілілітрів крові, а потім другим набирають кров для дослідження. Потім катетер промивають 1 % розчином гепарину і закривають заглушкою.
  • Кров на білірубін, трансаміназу беруть у суху чисту пробірку в кількості 3—5 мл. Перед узяттям крові рекомендується одноденне голодування, не варто вживати аскорбінову кислоту.
  • Кров на RW беруть у кількості 3—5 мл у суху чисту пробірку.

Особливості взяття крові з вени на коагулограму.

  • У конусоподібну пробірку наливають 1 мл 3,8 % розчину цитрату натрію (антикоагулянт).
  • 3 вени беруть 10 мл крові. По стінці пробірки зі шприца випускають 9 мл узятої з вени крові.
  • Кров обережно перемішують з антикоагулянтом легким поколихуванням або струшуванням пробірки без утворення піни.

Особливості взяття крові з вени на наявність алкоголю.

  • Ділянку шкіри обробляють 3 % розчином пероксиду водню або розчином фурациліну 1:5000. Для знезараження шкіри не використовують спирт і спиртові розчини.
  • Узяту з вени кров (5 мл) у присутності лікаря виливають у чистий сухий стерильний флакон з-під антибіотиків, закривають корком.
  • Горловину флакона з корком навхрест заклеюють двома смужками лейкопластиру і його краями фіксують до флакона етикетку- направлення.
  • Лікар засвідчує особисті дані хворого в направленні своїм підйом, на коркові — особистою печаткою.

Узяття крові на ВІЛ-інфекцію.

  • Потрібно працювати обережно, щоб виключити поранення гол- пробіркою. Категорично забороняється використовувати пробірки з відбитими краями. Необхідно використовувати засоби особистого захисту: маску, гумові рукавички, захисний екран, клейончастий фартух. Усі пошкодження шкіри на руках закривають лейкопластиром або напальником.

У кожному пацієнтові треба вбачати можливого носія тієї чи інфекції, тому такі застережливі заходи повинні використовувати медичні працівники щодо крові пацієнтів та її препаратів. Ці заходи також є дієвими щодо: сперми, піхвових виділень, спинно-мозкової рідини, плевральної, перикардіальної та перитонеальц рідин, синовіальної рідини, амніотичної рідини та слини.

  • Кров у холодильнику може зберігатися не більше доби. Не підлягає доправленню в лабораторію гемолізована кров.
  • Узяту кров доправляють у контейнері з ущільнювачем (вата,поролон) або промаркованому біксі.
  • Окремо доправляють направлення, де зазначені дані про осіб, вяких взято кров.

Таким чином, відповідна підготовка пацієнта, дотримування правильної техніки взяття крові на аналіз, оформлення медичної документації є основними передумовами достовірно правильного лабораторного дослідження біоматеріалу (крові).