Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Техніка виконання внутрішньовенних уливань

Внутрішньовенні інфузії зазвичай здійснюються Крапельним шляхом, щоб не перевантажувати рідиною серцево-судИіІЇІ, систему та мати змогу забезпечити тривале або на деякий час постій не уведення ліків. Цю процедуру виконують дуже часто: при тяжких серцево-судинних захворюваннях (гостра серцева недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, колапс, шок), тяжких нападах бронхіаль. ної астми, тяжких захворюваннях нирок з нирковою недостатністю захворюваннях печінки з печінковою недостатністю, при інтоксика- ціях, септичних станах, значних втратах рідини, наприклад, нестримному блюванні, проносах, надмірних крововтратах, при пору, шенні водно-сольового балансу, у разі потреби парентерального живлення хворих.

Розчини, що вливають, повинні мати такий самий осмотичний тиск, що й кров, бути повністю стерильними та апірогенними, мати оптимальну температуру від 20 до 25 °С. Розчини, в яких розводяться лікарські речовини, повинні бути індиферентними. Такими є ізотонічний розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

Уливання інфузійних розчинів виконують за допомогою системи одноразового використання.

  • Перед підключенням системи проводять психологічну підготовку хворого, пропонують йому спорожнити сечовий міхур, при потребі здійснити акт деферакації, поправляють постіль, надають пацієнтові зручного положення, тому що вливання може тривати протягом кількох годин.
  • Підготовку рук, флаконів, заповнення системи здійснюють відповідно до вимог правил асептики та техніки заповнення систем.
  • Доправляють у палату заповнену систему.
  • Підготовлені, підписані флакони ставлять на продезінфіковану тумбочку біля ліжка хворого і накривають стерильною серветкою.
  • Накладають джгут, визначають вену, обробляють ділянку шкіри та здійснюють пункцію вени голкою, що розміщена на канюлі системи.
  • При потраплянні голки у вену в муфті голки або в канюлі системи з’являється кров, після чого знімають джгут, відкривають гвинтовий затискач і регулюють частоту крапель. Оптимальна частота крапель 40—60 за 1 хв, але в деяких випадках частота крапель мо>не бути меншою. Іноді при погано вираженій вені доцільно спочатку ввести голку, утримуючи її за муфту стерильною серветкою, а потімпідключити систему.
  • Фіксують муфту голки на шкірі за допомогою лейкопластир- Другою смужкою фіксують трубку системи.
  • Обережно виймають джгут, подушечку, зручно кладуть руку.
  • Місце венопункції та голку прикривають зверху стерильною серветкою.
  • Попереджають хворого, щоб він у разі потреби за допомогою сигналізації викликав маніпуляційну медичну сестру.
  • Час від часу навідуються до хворого і спостерігають за його станом та процесом інфузії.
  • Доцільніше інфузію виконувати в маніпуляційному кабінеті, де є усі засоби для надання невідкладної допомоги в разі погіршання стану пацієнта.

Приєднання системи до катетера, уведеного в підключичну вену

  • Набирають у шприц ємністю 2 мл 1 % розчин гепарину.
  • Пропонують пацієнтові припинити дихання, коли відкритий катетер; у цей момент знімають заглушку від катетера, кладуть її на дорильну серветку, приєднують шприц і промивають катетер розчинам гепарину 1 мл.
  • Від’єднують шприц і швидко приєднують канюлю системи до катетера.
  • . • Відкривають затискач і регулюють кількість крапель.
  • До закінчення інфузії заглушку зберігають у стерильній серветці зверху на штативі в упаковці від системи.
  • Якщо інфузію здійснюють тонкою голкою, то можна заглушку катетера не знімати, а протирають її спиртом зверху і проколюють обережно голкою, щоб не пошкодити цілість бічних стінок катетера.

Заміна флаконів під час інфузії.

  • Заміну флакона здійснюють до того, як крапельниця спорожніє від розчину.
  • У друге гніздо штатива розміщують підготовлений флакон з інфузійним розчином.
  • Перекривають затискачем систему. Із попереднього флакона виймають верхню голку системи і уводять її у підготовлений флакон.
  • Потім за допомогою стерильного ватного тампона уводять голку-повітровід.
  • Регулюють частоту крапель.

Додаткове внутрішньовенне уведення лікарського препарату час інфузії.

  • Набирають у шприц необхідний для уведення лікарський прелат.
  • Перекривають течію рідини за допомогою гвинтового затискача.
  • Біля канюлі системи обробляють гумову трубку стерильним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом.
  • Проколюють голкою трубку і уводять за допомогою шприца лікарський препарат.
  • Виймають голку з гумової трубки, відкривають гвинтовий тискач і регулюють течію рідини.
  • Якщо під час інфузії потрібно періодично декілька разів увести додатково лікарський препарат, то в гумовій трубці системи залщца ють голку і як заглушку використовують шприц ємністю 2 мл.
  • Якщо потрібно додатково ввести лікарський препарат у фл кон, то можна це зробити або через голку-повітровід, або голкою відшприца проколюють корок флакона і уводять препарат безпосередньо у флакон із розчином. При введенні малої за об’ємом кількості препарату промивають розчином шприц, а потім видаляють голку
  • Поліетиленові трубки проколювати не можна, тому що одразу порушиться герметичність системи.

Заповнення звільненої від рідини крапельниці.

  • Набирають у шприц ємністю 20 мл ізотонічний розчин натрію хлориду.
  • Від’єднують систему вгорі від флакона з розчином і фіксують за допомогою розправленої стерильної серветки верхню голку системи до гачка штатива.
  • Відкривають гвинтовий затискач системи.
  • Гумову трубку ближче до системи обробляють спиртом, проколюють голкою від шприца.
  • І і II пальцями лівої руки перекривають течію рідини у вену і уводять у систему під тиском ізотонічний розчин натрію хлориду із шприца, заповнюючи таким чином крапельницю розчином до потрібного рівня.
  • Виймають голку шприца із системи, регулюють течію рідинну вену, вводять верхню голку системи у флакон з рідиною і регулюють частоту крапель.

Якщо подібний варіант з якоїсь причини неможливий, тоді під муфту голки, що знаходиться у вені, обережно підстеляють стерильну серветку, від’єднують систему від голки.

  • Знову заповнюють систему розчином і приєднують її до голки;
  • Регулюють течію рідини, обережно виймають з-під голки серветку.
  • Фіксують систему до руки хворого.
  • Потрібно завжди пам’ятати, що наявність повітря в нижній частині системи є небезпечною для життя хворого, томущо під тиском розчину повітря може потрапити в загальну течію крові та спричини ти повітряну емболію.

Звільнення переповненої крапельниці.

  • Витягують із флакона верхню голку системи і запускають необхідну кількість повітря у верхню частину системи.
  • Потім голку системи знову вводять через корок у флакон.

Від’єднання системи.

  • Перекривають течію рідини затискачем.
  • Знімають зі шкіри смужки лейкопластиру.
  • До місця пункції прикладають стерильний ватний тампон і швидким рухом витягують голку.
  • Пропонують хворому фіксувати місце пункції протягом 5 хв.
  • Після відключення системи від підключичного катетера промивають катетер 1 % розчином гепарину в кількості 1—1,5 мл за допомогою шприца, від’єднують шприц і закривають заглушку.
  • Все використане оснащення дезінфікують.