Міжнародне право

2. Система міжнародного права

Система міжнародного права являє собою взаємопов´язану і взаємозалежну сукупність таких структурних елементів (компонентів): загальновизнаних принципів міжнародного права, галузей міжнародного права, інститутів міжнародного права та міжнародно-правових норм.

Як елемент системи міжнародного права загальновизнані принципи мають певні особливості, які дозволяють виділити їх в окрему категорію. Так, ці принципи є обов´язковими для всіх без винятку суб´єктів міжнародного права та не є персоніфікованими, що закріплено в пункті 6 ст. 2 Статуту ООН. Вони превалюють над усіма іншими нормами системи міжнародного права і застосовуються з метою заповнення прогалин, тобто для регламентації відносин у разі відсутності прямого регулювання. Порушення цих принципів суб´єктами міжнародного права кваліфікується серйозніше, ніж порушення звичайних норм. Основні принципи міжнародного права мають комплексний характер, тобто максимальний ефект досягається лише у взаємодії всіх принципів.

Галузь міжнародного права - це сукупність норм і принципів, які регулюють якісно однорідну сферу міжнародних відносин. До традиційних галузей міжнародного права відносять право міжнародних договорів, право міжнародних організацій, право зовнішніх зносин, міжнародне морське право, міжнародне гуманітарне право, міжнародне кримінальне право, міжнародне право прав людини тощо.

Інститут міжнародного права - це система відносно відокремлених норм у межах певної галузі міжнародного права, що регулюють окрему групу взаємозалежних міжнародних відносин, наприклад інститут правонаступництва, інститут міжнародно-правової відповідальності, інститут договірного права тощо.

Основою міжнародного права є його норма. Норма міжнародного права - це правила поведінки суб´єктів міжнародного права, створені ними на основі їх добровільного волевиявлення з метою урегулювання міжнародних міждержавних відносин у різних сферах міжнародного співробітництва. Завдяки компромісам, поступкам і узгодженню держави приходять до взаємно погодженого рішення про певні правила взаємовідносин.

За своєю структурою міжнародно-правові норми складаються з двох елементів - гіпотези та диспозиції.

Як правило, створення міжнародно-правових норм відбувається шляхом узгодження волі суб´єктів міжнародного права щодо змісту правила поведінки і надання суб´єктами міжнародного права згоди на юридичну обов´язковість цього правила.

Міжнародно-правові норми можна класифікувати за такими критеріями:

- за сферою дії (колом учасників): універсальні (встановлюються всією міжнародною спільнотою та адресуються всім суб´єктам міжнародного права) та локальні, або регіональні (адресовані обмеженій кількості суб´єктів міжнародного права, за згодою між якими вони встановлюються);

- за юридичною силою (способом правового регулювання): імперативні (суб´єкти міжнародного права не можуть за власним бажанням змінювати обсяг і зміст прав та обов´язків, передбачених нормою) і диспозитивні (суб´єкти можуть відхилятись від норм за взаємною згодою);

- за способом утворення і формою існування: звичаєві (стійкі правила поведінки держав, що склалися в практиці й за якими держави визнають юридичну силу, тобто виражають свою злагоджену волю), договірні (правила, які містяться у міжнародно-правовому договорі, що надає їм юридичної сили для учасників договору), норми, що містяться у рішеннях міжнародних організацій (правила, які є обов´язковими для держав-учасниць міжнародних організацій);

- за функціями: матеріальні (містять права й обов´язки сторін - як суб´єктів міжнародного права - у досягнутих угодах), процесуальні (покликані створити найсприятливіші умови для реалізації розпоряджень матеріальних норм у різних умовах правової діяльності суб´єктів міжнародного права) тощо.

У межах цього питання доцільно приділити окрему увагу нормам «jus cogens» і нормам «м’якого права» («soft law»). Так, норми «jus cogens» є імперативними нормами, які встановлюють чіткі, конкретні межі певної поведінки. Норма «jus cogens» «приймається та визнається світовою спільнотою держав у цілому як норма, відхилення від якої є недопустимими і яка може бути змінена лише такою нормою загального міжнародного права, що має такий самий характер» (ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.).

Норми «jus cogens» мають більшу порівняно з іншими міжнародно- правовими нормами юридичну силу. Якщо, наприклад, виникає нова імперативна норма «jus cogens», то будь-який існуючий договір, що суперечить цій нормі, стає недійсним та припиняється. Загальновизнано, що нормами «jus cogens» є основні принципи міжнародного права, деякі положення Статуту ООН та інші норми, відхилення від яких є недопустимим.

Під нормами «м´якого права» («soft law») розуміють інституційні, рекомендаційні норми, які містяться у відповідних джерелах - перш за все, в актах міжнародних міжурядових організацій (резолюції, декларації тощо). Визначальною ознакою актів «м´якого права» з-поміж інших джерел права є те, що вони у будь- якому випадку складаються винятково із рекомендаційних норм і не містять жодних обов´язкових до виконання положень і санкцій за їх невиконання. Норми «м´якого права», на відміну від норм «жорсткого права» («hard law»), не породжують чітких прав та обов´язків, а дають лише загальну установку, якої повинні дотримуватися суб´єкти міжнародного права. У них використовуються формулювання «намагатися досягти», «докласти зусиль» тощо.

Норми «м´якого права» мають низку переваг. Вони дозволяють державам брати участь у створенні нових правил поведінки без необхідності їх імплементації у національне право. Норми «м´якого права» виконують завдання, з якими не може впоратися «жорстке право» в таких сферах, як, наприклад, охорона навколишнього середовища, коли держави, з одного боку, ще не готові брати на себе зобов´язання, а, з іншого - згодні дотримуватися певних міжнародних стандартів у цій галузі.

Ураховуючи вищезазначене, можна виділити такі основні особливості сучасної системи міжнародного права.

  1. Усі елементи (компоненти) системи міжнародного права (загальновизнані принципи міжнародного права, галузі, інститути й норми міжнародного права) утворюють логічну, цілісну структуру. Вони є фундаментом усієї системи сучасного міжнародного права, їм не може суперечити жодна норма міжнародного права, а навпаки, всі інші норми мають ґрунтуватися на них.
  2. Сучасна система міжнародного права є досить динамічною категорією, оскільки всі зміни, які відбуваються в межах сучасних міжнародних відносин, безумовно, впливають на створення нових норм міжнародного права.
  3. Ступінь реалізації всіх елементів (компонентів) системи міжнародного права залежить не лише від сумлінного виконання міжнародних зобов´язань суб´єктів міжнародного права, а й від забезпечення застосування принципів міжнародного права та рівня міжнародно-правової культури суб´єктів міжнародного права. Лише в цьому випадку можна досягти глобальної мети міжнародного права - забезпечення всеосяжного миру і міжнародної безпеки.