Автогемотерапію застосовують, щоб підвищити опірність організму при гострих і хронічних гнійно-запальних процесах (фурункульоз, рецидивний гідраденіт, трофічні виразки та ін.). Суть методу полягає в тому, що взяту з вени хворого кров одразу вводять внутрішньом’язово у верхньозовнішній квадрант сідниці. Хворому пропонують звільнити від одягу сідниці. З дотриманням усіх правил асептики здійснюють венопункцію і заповнюють шприц потрібною кількістю крові.

Пропонують хворому лягти на бік або на живіт і отриману кров відразу вводять внутрішньом’язово у верхньозовнішній квадрант сідниці. У перший день уводять 2 мл, а потім через кожні 2—3 дні Підвищують дозу на 2 млі доводять її до 10—12 мл, а потім по низхідній поступово зменшують дозу до 2 мл.

У деяких хворих після внутрішньом’язового уведення крові спостерігається підвищення температури тіла, припухлість і болючість у ділянці ін’єкції. Для профілактики інфільтрату до місця внутрішньом’язової ін’єкції прикладають грілку.