• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Техніка виконання внутрішньовенних ін’єкцій

Внутрішньовенні ін’єкції здійснюють для екстреного введення лікарських препаратів при загрозливих для життя станах - також для уведення препаратів, які неможливо увести внутрішньо м’язово або підшкірно через їхню значну подразнювальну дію.

Для внутрішньовенних ін’єкцій найчастіше використовують ^вени ліктьового згину, рідше — вени передпліччя, кисті, нижніх кінцівок.

У новонароджених і немовлят використовують вени голови, що вони більш виражені, ніж інші.

Внутрішньовенне уведення препаратів вимагає надзвичайної уважності. Готуючи будь-який препарат для внутрішньовенного уведення, медична сестра (фельдшер, акушер) повинні знати назву препарату, його концентрацію, термін придатності, призначену лікарем дозу, при уведенні в одному шприці двох або більше препаратів — їхню сумісність, швидкість уведення.

Підготовку рук, набирання ліків у шприц ємністю 10 чи 20 мл, психологічну підготовку пацієнта здійснюють за загальновизначе- даси правилами.

Накладання джгута і підготовка вени до пункції. Пацієнтові пропонують сісти або лягти на спину. Кладуть його руку внутрішньою поверхнею догори. Під лікоть підкладають тверду подушечку, Якщо ін’єкцію роблять у ліжку, то підстеляють під подушечку клейонку, щоб не забруднити білизну.

Накладають вище ліктьового згину на плече джгут на рукав сорочки або полотняну прокладку таким чином, щоб вільні кінці не заважали під час венопункції і його було зручно розв’язати однією рукою. Джгут має стискувати лише вени, в основному поверхневі і ні в «кому разі не порушувати течію крові по артеріях.

Для посилення венозного застою пропонують пацієнтові декілька разів стиснути й розтиснути кулак, при недостатньо виражених верах перед накладанням джгута опустити руку вниз. Також можна злегка погладжувати руку, ніби підкачуючи кров у венах у напрямку від кисті до ліктьового згину. У разі задовільного наповнення вени чітко пальпуються під шкірою у вигляді еластичних тяжів.

Кінчиком вказівного пальця правої руки пальпують вени ліктьового згину і вибирають з них найбільш об’ємну та найменш рухому вену.

Венопункція та уведення піків у вену. Обробляють гумові рудники 70 % етиловим спиртом. Поверхню ліктьового згину двічі знезаражують стерильними ватними тампонами, зволоженими 70 % етиловим спиртом. Краще це робити знизу вверх від периферії до центру, тобто за течією крові та лімфи.

І Пальцем лівої руки поряд із венозним стовбуром зміщують трохи вниз Шкіру і фіксують вену (кулак хворого при цьому стиснутий).

Правою рукою тримають шприц з ліками так, щоб II палець фіксував муфту голки, а решта утримували циліндр шприца. Зріз голки повинен бути зверху.

Голку встановлюють під гострим кутом до поверхні шкіри у напрямеу течії крові, обережним рухом проколюють шкіру й верхню або бічну стінку фіксованої вени. При цьому може з’явитися таке чуття, ніби голка потрапила в порожнечу.

Опускають шприц і проводять голку ще на 0,5—1 см за ходомвени. Злегка відтягують поршень. У разі правильного положення голки у вені в шприці з’являється темна венозна кров.

Обережно лівою рукою розв’язують та знімають джгут і просять пацієнта розтиснути кулак.

Ще раз відтягують поршень циліндра на себе, щоб упевнитись, що під час зняття джгута голка не вийшла з вени. При цьому в шнрцц вільно надходить кров.

Уводять лікарський препарат повільно, щоб він змішався з кров’ю і не подразнював внутрішню стінку вени, а також не спричинив небажаної реакції організму.

Після закінчення уведення лікарської речовини до місця ін’єкції прикладають стерильний ватний тампон і швидким рухом виводять голку з вени.

Пропонують хворому зігнути руку в ліктьовому суглобі і затисну, ти тампон на 3—5 хв. Якщо хворий непритомний, то медична сестра фіксує сама місце венепункції або накладає стерильний тампон і фіксує його бинтом, обмотавши його навколо руки.

• Сильнодіючі препарати (строфантин, корглікон, новокаїнамід та ін.) уводять розведеними. При цьому у шприц ємністю 20 мл спочатку набирають потрібну кількість сильнодіючого препарату, потім розчинник (ізотонічний розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози) до 20 мл. При цьому турбулентні завихрення у шприці рівномірно розподіляють і розміщують ліки і розчинник. У такому разі внутрішньовенно ліки уводять протягом 5—10 хв.
• Якщо у вену потрібно уводити послідовно декілька шприців одного або кількох препаратів, то спочатку ліки вводять з першого шприца, попередньо підстеливши під муфту стерильну серветку. Потім обережно шприц від’єднують від голки. Швидким рухом інший шприц знабраним розчином з’єднують з муфтою голки, відтягують поршень на себе, перевіряють, щоб голка не вийшла із вени, потім уводять розчин з другого шприца. У разі потреби в такій самій послідовності ув°* дять лікарські речовини у вену із декількох шприців.
• Перед пункцією вени треба переконатися, що в шприці відсутнєповітря.
• При неадекватній реакції хворого на уведення препарату треба негайно припинити ін’єкцію, з’ясувати причину такої реакції,викликати лікаря, але із вени не виходити. У маніпуляційному кабінеті повинна бути заповнена ізотонічним розчином натрію хлорці інфузійна система, щоб в екстремальній ситуації миттєво підключити її пацієнтові.

Усунення можливих ускладнень при внутрішньовенних ін´єкціях:

• Якщо після венепункції кров не аспірується, це означає, що голка не потрапила у вену. У такому разі голку злегка підтягують на себе і не витягуючи з-під шкіри, повторюють венопункцію.
• Іноді вену проколюють наскрізь. У цьому випадку голку злегка утягують, одночасно створюючи поршнем від’ємний тиск у циліндрі шприца. Якщо у шприц вільно поступає кров, зверху натискують іавіпоном на місце ін’єкції і, легко просуваючи поршень, уводять вільно препарат. Але в такому випадку не можна уводити гіпертонічні розчини, тому ін’єкцію слід повторити в іншому місці.
• Якщо під час уведення ліків поршень важко просувається вперед, а навколо вени з’являється випинання, це свідчить про те, що розчин потрапив у прилеглі тканини. У таких випадках ін’єкцію припиняють і, не витягаючи голку з-під шкіри, відтягують поршень, наскільки це можливо, відсмоктують уведену рідину. Потім стерильним ватним тампоном притискують місце пункції, видаляють голку, венопункцію повторюють в іншому місці.