Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Техніка виконання внутрішньом’язових ін’єкцій

Метод внутрішньом’язових ін’єкцій дуже поширений. Його застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін’єкції, оскільки м’язи краще, ніж підшкірна жирова клітковина, постачаються кров’ю та лімфою. Деякі препарати при підшкірному введенні спричиняють біль, подразнення та погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів. У таких випадках застосовують внутрішньом’язовий метод ін’єкцій. Це дає змогу ввести більшу, ніж при підшкірному введенні, кількість препарату — до 10 мл. Використовують одноразові шприци ємністю 5—10 мл із голками до них.

Для внутрішньом’язових ін’єкцій використовують такі анатомічні ділянки: верхньозовнішній квадрант сідниць, передньозовнішню поверхню стегон, підлопаткові ділянки, рідше триголовий м’яз плеча,

Перед внутрішньом’язовою ін’єкцією в сідницю хворому пропонують лягти на живіт.

Для визначення місця ін’єкції ділянку сідниці умовно розділяють на чотири квадранти: проводять вертикальну лінію через сідничнии горб, а горизонтальну — через великий вертлюг стегнової кістки- Ін’єкцію здійснюють у верхньозовнішній квадрант сідниці, де немає великих судинних і нервових стовбурів. Шкіру при цьому розтягують. Кут уведення голки 90°.

При виконанні внутрішньом’язової ін’єкції в стегно хворий лежить на спині. Місцем ін’єкції є передньозовнішня поверхня середньої третини стегна. Шкіру та підшкірну жирову клітковину захоплюють у складку. Кут уведення голки 70°.

При виконанні ін’єкції в підлопаткову ділянку хворий сидить на стільці з випрямленою спиною та притиснутим до спинки стільця правим або лівим боком. Руку на боці ін’єкції слід опустити та трохи відвести назад. В утворену складку уводять голку під кутом 70°.

Щоб визначити місце для внутрішньом’язової ін’єкції в зовнішній ділянці плеча, потрібно однією рукою знайти нижній край надплечового відростка, другою взятись за латеральну частину руки на пахвової ямки. Перевернутий умовно вниз гострим кінцем трикутник є місцем ін’єкції. Кут уведення голки 70°. Ділянку плеча для внутрішньом’язових ін’єкцій використовують у тому разі, коли немає можливості використати інші ділянки.

Підготовку рук медсестри (фельдшера, акушерки), психологічну підготовку пацієнта, набирання ліків у шприц, знезараження шкіри відповідної анатомічної ділянки здійснюють згідно із загальноприйнятими правилами.

Шкіру сідниці розтягують і фіксують між І та II пальцями лівої руки. Пропонують пацієнтові зробити глибокий вдих. Перпендикулярно до поверхні шкіри помірно різким рухом уводять голку на глибину 3—4 см, проколюючи при цьому шкіру, підшкірну жирову клітковину (фасцію), великий сідничний м’яз, але голку всю не уводив, залишають зовні не менше 1/4 довжини голки.

Дещо відтягують поршень і переконуються в тому, що голка не потрапила в судину (у шприці не з’являється кров). Якщо препарат темного кольору і кров у шприці побачити неможливо, від голки від’єднують шприц, і, переконавшись у відсутності крові в муфті, знову їх з’єднують. Ліки уводять повільно, щоб звести до мінімуму больові відчуття і рівномірно розподілити препарат у тканині. Притискають стерильним ватним тампоном шкіру в місці уколу і швидким рухом видаляють голку, а місце ін’єкції масажують 1—2 хв.

Не треба виконувати ін’єкцію в напружений м’яз, оскільки це може призвести до утрудненого уведення голки і навіть до її ламання.
Не слід виконувати ін’єкцію хворому у положенні стоячи, тому що він може знепритомніти.
Якщо голка зайшла дуже глибоко в тканини, негайно треба її витягнути на 1/3 довжини.
Якщо при видаленні з тканини шприц від’єднався від голки, то захвачують муфту голки І і II пальцями правої руки і швидко видаляють її.
При неправильному виборі місця ін’єкції в ділянці сідниці голка може потрапити в нервовий стовбур, що може призвести до парезу та паралічу.
При уведенні ліків в окістя (у виснажених хворих) у місці ін’єкції спостерігається стійкий біль.
Ті препарати, які справляють подразнювальну дію на тканини, рекомендується вводити Z-мeтoдoм. Для цього відтягують шкіру та підшкірну жирову клітковину в бік на 1,5—2 см від місця ін’єкції.
Уводять голку, все ще відтягуючи шкіру і підшкірну жирову клітковину. Препарат уводять зі швидкістю 1 мл за 10 с. При такому метоі препарат ніби запечатується в м’язі і не витікає в тканини.
• При розведенні антибіотиків голку у флаконі потрібно уводити так, щоб лише проколоти корок, оскільки при глибокому введеднні голки у зв’язку із підвищенням тиску у флаконі за рахунок уведенего розчинника через голку буде самовільно виходити розчин антибіотика, потрапляти в повітря і на шкіру рук медпрацівника, що з часом може спричинювати дерматит та інші алергійні прояви. Крім цього не забезпечується точність дозування.