Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка
Внутрішньошкірні ін’єкції. Проведення проб
При внутрішьошкірних ін’єкціях лікарську речовину вводять у товщу шкіри, не доходячи до підшкірної жирової клітковини. Застовують такі ін’єкції при виконанні алергійних проб (виявлення різних природних та штучних алергенів), імунологічних проб на туберкульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), проб на переносність антибіотиків, на (приховані) набряки (Мак-Клюра—Олдрича), для місцевого знеболювання. Використовують найтоншу (діаметром 0,3—0,4 мм) танайкоротшу (завдовжки 1,2—1,5 см) голку із зрізом під кутом 45° та шприц ємністю 1 мл. Ін’єкції виконують на внутрішній (медіальній) поверхні передпліччя, дотримуючись правил асептики. Після гігієнічного миття рук медичний працівник обробляє руки стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом, надягає стерильні гумові рукавички. Уточнює прізвище пацієнта, здійснює психологічну його підготовку, тобто пояснює суть і хід процедури та як належить пацієнтові поводити себе під час процедури. Шкіру на місці ін’єкції протирають двічі стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом (перший раз ділянку розміром 10x10 см, другий — 5x5 см), висушують сухим стерильним тампоном.
Рука пацієнта повинна лежати долонею догори. Шприц беруть у праву руку так, щоб другий палець утримував муфту голки, кінчики решти пальців підтримували циліндр шприца з боків. Лівою рукою обхоплюють передпліччя хворого знизу і злегка розтягують шкіру або зверху розтягують шкіру І і II пальцями лівої кисті. Тримаючи шприц з голкою зрізом догори і майже паралельно до поверхні шкіри. Уколюють голку на незначну глибину в товщу шкіри так, щоб занурився її зріз. Лівою рукою, повільно натискаючи на поршень, вводять вміст шприца. При правильно виконаній ін’єкції утвориться біляве підвищення — так звана лимонна кірочка. Голку витягують, стерильним ватним тампоном злегка протирають місце ін’єкції, щоб не витиснути рідину, що введена близько до поверхні.
Щоб виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до антибіотика, розводять антибіотик ізотонічним розчином натрію хлориду:
1) перше розведення здійснюють у флаконі, в який уводять ізотонічний розчин натрію хлориду із розрахунку в 1 мл розчинника ооо од, або 0,1 г, антибіотика;
2) друге розведення здійснюють у шприці ЄМНІСТЮ 2 МЛ. У шприц набирають 0,1 мл першого розведення і додають 0,9 мл ізотонічногорозчину натрію хлориду. У такому розведенні внутрішньошкірно вводять 0,1 мл, тобто 1000 ОД, або 0,01 г. Результат проби перевіряють через 20 хв. Позитивною вважають пробу, коли на місці уведену розчину антибіотика з’являється почервоніння та набряк. Це означає, що уведення даного антибіотика хворому суворо протипоказане. Ні в якому разі не можна використовувати як розчинник антибіотиків для проведення діагностичної проби на індивідуальну чутливість 0,25—0,5 % розчин новокаїну, тому що новокаїн сам по собі може призвести до розвитку алергійної реакції.
Воду для ін’єкцій у цьому випадку також не можна використовувати, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати помилкову реакцію і тоді результат проби буде невірогідним.
За призначенням лікаря за 20 хв до внутрішньошкірної проби здійснюють скарифікаційну пробу. Для цього із заповненого розчином антибіотика шприца через голку на оброблену шкіру передпліччя наносять кілька крапель і за допомогою стерильної голки роблять навхрест або паралельно 2 подряпини-скарифікації так, щоб не виділилась кров. Реакцію оцінюють через 20 хв.
Більш чутливою вважають внутрішньоиікірну пробу. При цьому вводять 0,1 мл (1000 ОД) другого розведення антибіотика. При від’ємних пробах перший раз антибіотики вводять 1/3 дози внут- рішньом’язово в стегно, при відсутності реакції всі наступні ін’єкції зазвичай здійснюють у сідничний м’яз.
Також виконують сублінгвальну пробу. Зволожений розчином антибіотика ватний тампон чи марлевий тупферок пацієнт тримає під язиком 2—3 хв, потім спльовує і прополіскує ротову порожнину. При наявності дертя, кашлю, гіперемії і набряку вуздечки язика проба вважається позитивною.
Для проведення кон’юнктив альної проби в око закрапують 1—2 краплі розчину антибіотика другого розведення. При позитивнійреакції спостерігається гіперемія кон’юнктиви, світлобоязнь, сльозотеча. Вид алергійних проб визначає завідувач відділення або головний спеціаліст (терапевт, офтальмолог, хірург та ін.).
Щоб виконати пробу Мак-Клюра—Олдрича (на гідрофільність шкіри), внутрішньошкірно вводять 0,2 мл ізотонічного розчину на´ трію хлориду. Стежать за терміном розсмоктування папули. У нор´ мальному стані він становить 50—90 хв. Зменшення цього терміні свідчить про підвищення гідрофільності та схильність до утворенні набряків.
Усе використане оснащення після ін’єкції підлягає дезінфекції.