У справах про злочини, передбачені ст. 175 КК України, відповідно до ст. 112 КПК України досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. Відповідно до ст. 113 КПК України досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому КПК України. Слідчий зобов´язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві.

а) проведення виїмок, обшуків та оглядів

Розслідування злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, передбачає використання пошукових дій, що сприяють виявленню джерел доказової та орієнтуючої інформації. Порядок проведення обшуку та виїмки регламентований главою 16 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України: обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя, який визначається у порядку, встановленому ч. 3 ст. 16-2 КПК України, негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду. У невідкладних випадках, пов´язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

Виїмка – це самостійна слідча дія, що провадиться у випадках необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується статтями 178-184, 186, 1871, 188, 189 КПК України. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та/або документів, що містять банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, виїмка документа виконавчого провадження, а також виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК України. Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо існують підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані.

Виїмка документів спрямована на вилучення установчих, реєстраційних документів, а також документів щодо фінансово-господарської діяльності, податкового обліку та звітності, різноманітних наказів, розпоряджень, локальних нормативних актів, різних чорнових записів, інших документів, що відображають операції з грошовими коштами. У тих випадках, коли є дані про знаходження частини бухгалтерської чи іншої документації у місці проживання працівників підприємства, то за вказаними адресами доцільно провести виїмку, а у разі необхідності – обшук. Обшук може проводитись одночасно у керівника, бухгалтера відразу на робочих місцях, а потім за місцем проживання чи в інших місцях, де за оперативними даними можуть знаходитись документи. Слід зазначити, що мова йде не тільки про офіційні документи, а й різноманітні чорнові записи, що прямо містять певні бухгалтерські розрахунки, цифрові дані. При проведенні обшуку необхідно звертати увагу на виявлення і вилучення не тільки оперативних фінансових документів, а й різноманітних наказів, розпоряджень, нормативних актів, що вилучаються або в оригіналі, або шляхом копіювання їх, оскільки надалі може виникнути необхідність встановлення авторства тих чи інших актів, а також їх виконавців.

Крім цього, необхідно вилучити статутні документи підприємства, накази про призначення та звільнення з посади керівника підприємства (організації) чи протокол зборів колегіального органу, який обрав керівника на посаду чи звільнив з посади (загальні збори акціонерів тощо), функціональні обов´язки (посадові інструкції) керівників підприємства; зареєстрований належним чином колективний договір підприємства, в якому передбачені порядок і строки виплати зарплати, а також положення про оплату праці працівників підприємства, якщо таке затверджено.

Результати обшуку та виїмки фіксуються в протоколі слідчої дій. Від повноти та об´єктивності фіксації перебігу і результатів обшуку (виїмки) залежить доказове значення цієї дії. Протокол обшуку (виїмки) має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст.85 КПК України. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений.

У протокол обшуку або виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні.

У протоколі обшуку також необхідно зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів (найменування вилучених документів, а при необхідності – більш детально описати вилучені документи).

У разі відсутності документів, які мають значення для правильного вирішення справи, необхідно допитати свідків, які їх складали, реєстрували, підписували тощо (виконавець документу, друкарка, секретар, реєстратор та інші). Крім цього, необхідно вилучити статутні документи підприємства, накази про призначення та звільнення з посади керівника підприємства (організації) чи протокол зборів колегіального органу, який обрав керівника на посаду чи звільнив з посади (загальні збори акціонерів тощо), функціональні обов´язки (посадові інструкції) керівників підприємства; зареєстрований належним чином колективний договір підприємства, в якому передбачені порядок і строки виплати зарплати, а також положення про оплату праці працівників підприємства, якщо таке затверджено.

У разі відсутності чи знищення документів виникає необхідність у обстеженні комп’ютерної техніки. Певні труднощі становить обстеження комп’ютерної техніки при обшуку. Під час дослідження комп’ютерної техніки необхідно забезпечити участь фахівців: програміста, системного аналітика, інженера із засобів зв’язку. Участь фахівця у цій слідчий дії є просто необхідною для зламування кодів захисту, відшукання необхідної інформації в пам´яті комп’ютера, відновлення спеціально чи випадково стертої інформації, відшукання слідів роботи комп’ютера в мережі, правильного копіювання інформації з пам´яті комп’ютера на переносні накопичувачі інформації, консультацій з питань можливостей програмного забезпечення, установленого в комп’ютерах. Обстеження комп’ютерної техніки, якщо немає явної загрози знищення інформації, що зберігається в її пам´яті, краще проводити в момент максимального робочого режиму. Після оголошення про початок обшуку необхідно терміново вжити заходів щодо забезпечення збереження комп’ютерної техніки і наявних у ній даних. Для цього треба: 1) відсторонити співробітників підприємства (установи, організації) від комп’ютерних засобів і розмістити їх у приміщенні, де виключено використання будь-яких засобів зв’язку; 2) в процесі обшуку не використовувати допомогу співробітників підприємства (установи, організації); 3) вилучити у персоналу мобільні телефони, ноутбуки, індивідуальні пристрої відключення сигналізації автомобіля, оскільки вони можуть бути використані для передачі на комп’ютер команди знищення інформації, що зберігається; 4) зафіксувати інформацію на екранах працюючих комп’ютерів шляхом фотографування або складання креслення; 5) вимкнути живлення міні-АТС і опечатати; 6) скласти схему підключення зовнішніх кабелів комп’ютерних пристроїв і помітити кабелі для правильного відновлення з´єднання в майбутньому; 7) ізолювати комп’ютери від будь-якого зв’язку ззовні: модемної, комп’ютерної мережі, радіозв’язку; 8) в найбільш ефективний спосіб відключити комп’ютери відключити всі комп’ютерні засоби від джерел живлення (в тому числі від безперебійних джерел). Після виконання зазначених заходів можна починати пошук інформації в комп’ютері. Можливі два варіанти: вилучити системний блок або вивчити його пам´ять за місцем проведення обшуку. В більшості випадків доцільно вилучати системні блоки. Вилучення всіх засобів комп’ютерної техніки прискорює сам процес обшуку, дає можливість спрямувати зусилля на пошук інших матеріальних слідів, які мають відношення до розслідування злочину. До переваг такого підходу можна віднести і можливість у майбутньому більш докладно, залучаючи необхідних фахівців, вивчити всю інформацію, наявну в комп’ютерах. Це практично виключає можливість не виявлення навіть професійно прихованої інформації. В ситуації, коли вилучити комп’ютер і долучити його до справи як речовий доказ неможливо або недоречно, варто надрукувати інформацію на принтері та скопіювати на диск (флеш-карту) дані, які зацікавили слідство. Треба звернути увагу на пошук так званих скритих файлів та архівів (такі файли можуть бути «невидимими» для деяких програм перегляду, що фільтрують інформацію), де може зберігатися важлива інформація.

Наступний після виїмки етап – це детальне вивчення вилучених документів та їх аналіз. Огляд документів – це слідча дія, яка полягає в їх вивченні та дослідженні з метою виявлення і фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів, установленні засвідчення викладених у них обставин і фактів, що мають значення для справи. Провадження огляду документів регламентовано статтями 190, 191, 195 КПК України. Тактично правильно проводити огляд документів безпосередньо на підприємстві, залучивши до участі у ньому спеціалістів, які знайомі з характером документів. Необхідно проаналізувати зміст документу, порівнюючи його з іншими документами, показами свідків, іншими матеріалами справи.

Вивчення документів можливо умовно поділити на дві стадії:

– оцінка діяльності юридичної особи;

–визначення мети керівників юридичної особи при фактичному розпорядженні грошовими коштами за конкретним напрямом фінансово-господарської діяльності.

Основні завдання слідчого огляду документів полягають у: 1) визначенні загальної характеристик документа: який документ оглядається, ким і кому він виданий чи адресований, зміст документа, які має реквізити (дата, номер і т.д.), який його зовнішній вигляд; 2) встановленні ознак і особливостей документів, які можуть свідчити про факти та обставини, що мають важливе значення для розслідування злочину: наявність документа у певному місці або у конкретної особи, його зміст; 3) виконанні документа певною особою, наявність в документі змін, що виникли в результаті підчисток, травлення, дописок, тощо; 4) наявності ознак та особливостей, що вказують на спосіб виготовлення чи використання документа та інші ознаки і особливості; 5) виявленні факті інтелектуального підроблення, коли в правильно оформлений документ вносяться завідомо неправдиві відомості; 6) збиранні, аналізі, використанні отриманої інформації для перевірки; 7) уточненні раніше зібраних даних, висуванні слідчих версій та їх перевірці.

Якщо керівники заперечують свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 175 КК України, посилаючись на об´єктивні причини, то у таких випадках отримання доказів у вчиненні інкримінованих дій (діяльності) можливе в процесі дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проаналізувавши вилучені документи, необхідно невідкладно призначати документальну ревізію на підприємстві щодо додержання вимог законодавства про працю. Ревізія – це обстеження фінансово-господарської діяльності об´єднань, підприємств, організацій та установ. Один із основних методів фінансового контролю. Основними завданнями документальної ревізії є:
1) встановлення і перевірка законності здійснення фінансово-господарських операцій; 2)додержання підприємствами чинного законодавства щодо виробничої та фінансово-господарської діяльності; 3)перевірка правильної організації бухгалтерського обліку, звітності та ревізійної роботи на підприємстві; 4)перевірка надходження грошових та інших коштів до каси підприємства та на банківські рахунки тощо. Необхідно, щоб ревізор конкретно уявляв собі характер операцій, у ході здійснення яких були вчинені зловживання, а також документи, в яких могли відобразитися сліди злочинів. У процесі проведення ревізії взаємодія слідчого з ревізором повинна здійснюватися в напрямках: – забезпечення раптовості проведення окремих ревізійних дій, що дають можливість виявити недоліки, викрити підроблені документи тощо; – визначення і застосування найбільш ефективних методів ревізійної перевірки. При вирішенні цього питання істотне значення мають дані і документи, зібрані слідчим під час розслідування кримінальної справи; забезпечення черговості та строків проведення окремих ревізійних дій.

За результатами ревізії повинен бути складений акт, де зазначається: наявність заборгованості по зарплаті на підприємстві за певний період, її розмір, сума коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок підприємства, як вони використані, скільки з них витрачено на виплату зарплати, обов´язкових платежів та інше, список колишніх працівників підприємства, з якими при звільненні не був проведений повний розрахунок у відповідності до законодавства.

Після одержання матеріалів документальної ревізії слідчий зобов´язаний їх оцінити відповідно до ст. 67 КПК України.

За наявності протиріч у висновках ревізії або наявності кількох суперечливих їх висновків доцільно призначити судово-економічну експертизу. З урахуванням значного часу для проведення ревізій та експертиз необхідно, якщо це можливо, призначати їх за конкретними епізодами.

б) проведення допитів

Тактика допиту при розслідуванні злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, відображається в загальних його положеннях. Особливість цієї слідчої дії полягає, насамперед, у предметі допиту, колі осіб, що можуть бути в справі підозрюваними (обвинуваченими), свідками, у способах їх виявлення, послідовності проведення допиту.

При розслідуванні будь-якого злочину виникає потреба допиту свідків. Свідок – людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; юридично незаінтересована у результаті справи особа... Згідно з кримінально-процесуальним законодавством (ст.ст. 166–170 КПК України) свідок викликається до слідчого повісткою, допитується в місці провадження досудового слідства (у разі необхідності в місці його перебування). Кожен зі свідків має бути допитаний окремо, при цьому слідчий повинен ужити заходів для того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту, оскільки вони можуть обмінятися думками, розповісти про відомі їм обставини, у результаті цього показання свідків можуть стати однотипними.

Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє, в якій справі його викликано, роз´яснює його права і попереджає про обов´язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Допит має відбуватися з дотриманням належної обстановки і відповідної поведінки слідчого, тому що це справляє на хід допиту великий вплив. Кожна людина (в особі свідка по кримінальній справі) має потребу в індивідуальному підході, тому завданням слідчого є створення сприятливої обстановки допиту.

Предметом допиту свідків є коло обставин, що підлягає з’ясуванню при розслідуванні злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати.

До цієї слідчої дії слідчий повинен ретельно підготуватися, тому що ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою отримання повних і достовірних даних. Крім вивчення матеріалів справи, завдяки чому слідчий може визначити предмет допиту і сформулювати запитання допитуваній особі, він повинен мати інформацію, отриману оперативним шляхом, у якій має бути відбита характеристика особи допитуваного, його психологічний стан, особливості характеру, спосіб життя, те, як він ставиться до події, що відбулася. Ці дані можуть бути отримані також шляхом проведення опитувань сусідів, знайомих. Завдяки отриманим даним слідчий може скласти план допиту (планування якого вимагає використання можливостей рефлексивного управління), визначити тактику його проведення, черговість виклику свідків.

При допиті доцільно використовувати наявні у матеріалах кримінальної справи бухгалтерські та інші документи, що дозволить одержати більш детальні і конкретні показання, а також уникнути повторних допитів. Характер питань, які у них з’ясовуються, залежить від того, хто виступає в якості свідка.

В якості свідків по зазначеній категорії справ можуть бути допитані: 1)керівник підприємства; 2)головний бухгалтер; 3)бухгалтер, який безпосередньо нараховує зарплату; 4)касир; 5) працівники органів статистики; 6) службові особи Державної інспекції з питань праці; 7) працівники пенсійного фонду.

При проведенні допиту осіб, відповідальних за організацію й ведення бухгалтерського обліку, які склали документи, що цікавлять слідство, співробітників бухгалтерії, матеріально відповідальних осіб корисною для слідчого може бути консультативна допомога спеціаліста-бухгалтера. Крім консультації з питань бухгалтерського обліку, спеціаліст може надати допомогу щодо аналізу наявної в розпорядженні слідчого бухгалтерської документації, підбору документів, які підлягають пред´явленню в ході допиту. При підготовці до допиту свідків у справах цієї категорії слід звернути увагу на положення цих свідків, зокрема, чи перебувають вони з керівником підприємства у службових стосунках. Слід зазначити, що оперативність проведення допитів свідків сприяє достовірності їх показів.

У ході допитів зазначених осіб необхідно з’ясувати наступні питання:

1)облікова чисельність працівників, яким своєчасно не виплачено заробітну плату;

2)наявність заборгованості із заробітної плати, її сума, коли виникла заборгованість, період її утворення, скільки місячних зарплат заборгувало підприємство своїм працівникам;

3) хто давав вказівки щодо проведення розрахунку по заробітній платі та якого змісту;

4)яким чином витрачені кошти, які повинні були бути виплачені як заробітна плата;

5)яким чином і коли планувалось погасити заборгованість із заробітної плати;

6)чи були випадки використання керівником грошових коштів на особисті потреби;

7)які причини виникнення заборгованості, які заходи вживались до її зменшення, погашення, чому не виплачувалась заробітна плата працівникам;

8)проведення контролюючими органами перевірок та документів реагування, внесених за їх результатами; вжитих на підприємстві, установі, організації заходів до усунення виявлених порушень;

9) суми та види сплачених податків та інших платежів;

10)кредиторська та дебіторська заборгованість, фактичне погашення заборгованості;

11)надання статистичної звітності до органів статистики та підрозділів Пенсійного фонду України.

Особливо ретельно слід допитувати бухгалтерів, пам’ятаючи про те, що вони, можливо, є співучасниками злочинних дій керівника. Саме працівники бухгалтерії відають упорядкуванням бухгалтерських документів, контактують зі співробітниками податкової служби, складають бухгалтерську звітність, нерідко беруть участь у розподілі та витраті коштів.

Серед осіб, яких необхідно допитати в якості свідків на подальшому етапі розслідування, найбільший інтерес представляють особи, які працювали на підприємстві, в установі, організації, але звільнились, не бажаючи ставати співучасниками злочину. Для того, щоб встановити таких свідків, необхідно провести комплекс оперативно-розшукових заходів.

У таких свідків доцільно з’ясувати наступне:

1)чи дотримувались вимоги діючого законодавства України щодо порядку нарахування заробітної плати;

2) за яких причин утворилась заборгованість із заробітної плати;

3) хто давав вказівки щодо проведення розрахунку по заробітній платі;

4) який зміст таких вказівок;

5)яким чином були витрачені грошові кошти, які повинні були бути виплачені як заробітна плата;

6) чи планувалось погасити заборгованість із заробітної плати;

7) якщо так, то коли;

8)яким чином планувалось погасити заборгованість із заробітної плати;

9)чи були випадки використання керівником грошових коштів на особисті потреби;

10) чи зверталися працівники підприємства, установи, організації до керівництва з приводу невиплати заробітної плати, до кого саме;

11) які були результати цих звернень.

При допитах працівників органів статистики, у них з´ясовується розмір заборгованості із виплати заробітної плати у динаміці за певний період, виявлення фактів надання недостовірної звітності та вжитих заходів реагування за ними. Якщо допитуються працівники пенсійного фонду, то з´ясовується інформація щодо сплати збору на обов´язкове державне пенсійне страхування, якщо працівники відповідних підрозділів МВС України – щодо реєстрації керівниками транспортних засобів у період існування заборгованості.

Також необхідно допитати службових осіб Державної інспекції з питань праці щодо проведення на підприємстві (організації) перевірок раніше, з´ясувавши при цьому, чи виявлялась при конкретному керівнику заборгованість із зарплати, які вживались заходи за результатами перевірок та витребувати документи, що ці показання підтверджують. У будь-якому разі слід допитати службових осіб Державної інспекції з питань праці, коли керівництво підприємства відмовилось підписати акт перевірки, що став підставою для порушення справи, або перевірки, проведеної в ході слідства, або подало на цей акт заперечення.

Крім того, необхідно з´ясувати, чи не притягнутий керівник підприємства (організації) до адміністративної відповідальності за статтею 41 КпАП України за тим же самим фактом невиплати зарплати, за яким порушено кримінальну справу, щоб не виникла ситуація, коли особа двічі притягується до юридичної відповідальності за одне правопорушення. У разі, якщо ці порушення за своїм характером тягнуть за собою кримінальну відповідальність, необхідно опротестувати постанову про накладання адміністративного стягнення.

При провадженні досудового слідства у справах вказаної категорії на практиці виникає питання щодо необхідності визнання потерпілими, цивільними позивачами та допитів всіх працівників підприємства, яким не виплачується заробітна плата.

На досудовому слідстві необхідно визнавати всіх працівників підприємства, яким не виплачено заробітну плату, потерпілими та цивільними позивачами та допитувати їх в якості потерпілих, хоча вони, як правило, знають тільки те, що працюють, а зарплата їм не виплачується.

Відповідно до ст. 49 КПК України про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства.

Відповідно до ст. 50 КПК України цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред´явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 28 КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства. Цивільний позивач зобов´язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред´являти всі необхідні документи, зв´язані з заявленим позовом.

При проведенні досудового слідства у справах даної категорії необхідно мати на увазі, що вирішення питання про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди можливе лише в порядку цивільного судочинства, оскільки (враховуючи специфіку об’єкта злочинного посягання – трудові права потерпілих) предметом цивільного позову в кримінальних справах даної категорії не може бути матеріальна вимога. Окрім того, відповідно до вимог статі 32 Закону України «Про оплату праці», трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів регламентовано главою ХV КЗпП України, де передбачено, що трудовий спір вирішується комісією по трудових спорах або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами за заявою працівника. Зважаючи на те, що трудові спори не можуть розглядатися у кримінальному процесі і що об’єктом злочину, склад якого передбачений ст. 175 КК України, є трудові, а не майнові права особи, позови про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації у зв’язку з порушенням строків її виплати мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, тим більше, що відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який притягується до кримінальної відповідальності за статтею 175 КК України.

При розслідуванні будь-якого злочину виникає потреба у допиті потерпілого. При цьому предметом допиту будуть обставини, пов’язані з невиплатою заробітної плати, а саме з розміром невиплати, періодом, за який не виплачено заробітну плату, застосуванням впливу на потерпілого, роллю кожного зі злочинців у вчиненні злочину, стосунками потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) тощо.

Потерпілий – це особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода (ст. 49 КПК України), при цьому злочином були порушені її права й охоронювані законом інтереси. Тактика допиту потерпілого має свої особливості. З огляду на особу потерпілого, його фізичний і психічний стан, обставини вчиненого злочину слід обрати найбільш доцільні прийоми його допиту.

У потерпілих необхідно з’ясувати наступні питання:

1) час, з якого вони працюють на підприємстві;

2) коли отримували заробітну плату востаннє та в якому конкретно розмірі;

3) який розмір їх заробітної плати з урахуванням усіх нарахувань;

4) чи отримують вони заробітну плату виключно у грошових знаках, що мають законний обіг на території України або в будь-якій іншій формі (банківські чеки, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, виплата заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) і т. ін.);

5) в які конкретно дні місяця зазвичай отримували заробітну плату;

6) чи наявні у потерпілих документи, які б свідчили про факти та дати отримання заробітної плати (у разі наявності таких документів їх треба вилучати, оглядати, аналізувати з точки зору необхідності подальшого залучення до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів);

7)який на даному підприємстві існує механізм отримання грошей, нарахованих як заробітна плата;

8) чи всі працівники підприємства певний час не отримували заробітну плату;

9) коли виникла заборгованість по заробітній платі та який її розмір та причини виникнення;

10)чи звертались вони до керівництва за виплатою заборгованості по заробітній платі, до кого саме;

11) які результати такого звернення;

12) за який період їм не виплачено заробітну плату;

13) чи були раніше випадки, коли не виплачувалась заробітна плата.

При проведенні допитів потерпілих слідчому необхідно чітко розуміти встановлений чинним законодавством порядок нарахування та виплати заробітної плати, зокрема, враховувати наступне: заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України; виплата заробітної плати у формі боргових зобов´язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється; заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України; колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів; у разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні; виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи; забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам; за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов´язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості; забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством; забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником власнику або уповноваженому ним органу чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи; відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством; при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п´ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам, при цьому вищезгадані обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків; не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.

Допит підозрюваного є важливою слідчою дією, яка дозволяє не тільки отримати комплекс інформації про діяльність суб’єкта господарювання, але й з’ясувати роль кожного із співучасників даного злочину. Відповідно до ст. 43-1 КПК України підозрюваним визнається: 1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Допит підозрюваного дозволяє визначити подальші напрямки слідства, виявити, уточнити окремі обставини, які не досліджувались слідчим у ході проведення перевірки та при розслідуванні справи. До цієї слідчої дії необхідно ретельно підготуватись на підставі аналізу всього комплексу інформації, яка отримана на час проведення допиту. Слід мати на увазі, що поспішність, поверховість у підготовці не може сприяти отриманню позитивного результату. При підготовці слід врахувати, що підозрюваний по даній категорії справ може мати відповідний рівень освіти, значний досвід роботи, володіти знаннями в галузі економіки та юриспруденції. Доцільно при допиті застосовувати звуко і відеозапис, а у разі необхідності запрошувати до участі у допиті фахівця.

Під час допиту підозрюваних необхідно з´ясувати наступні питання:

1) який фінансовий стан підприємства, установи, організації;

2) хто займався веденням фінансово-бухгалтерської документації;

3) хто проводив нарахування та виплату заробітної плати;

4) хто та які вказівки давав з приводу нарахування та виплати заробітної плати;

5)яким чином на підприємстві, установі, організації виконуються функції контролю за додержанням законодавства про оплату праці;

6) яка сума заборгованості, період її утворення;

7) причини, за яких утворилась заборгованість із заробітної плати;

8)який обсяг виробництва та реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт, одержання прибутку;

9) розмір коштів, які надходили на розрахунковий рахунок підприємства у період утворення заборгованості та яким чином вони використані;

10) яким чином планувалось погасити заборгованість із заробітної плати;

11) кількість осіб, яким не виплачено заробітну плату;

12)яким чином виконуються вимоги закону щодо встановлення та дотримання строків виплати заробітної плати, проведення компенсації втрати доходів працівниками у зв’язку з порушенням строків її виплати;

13)чи виконуються вимоги закону щодо своєчасного проведення індексації заробітної плати.

Залежно від ситуації, що склалася, способу вчинення і приховування злочину під час слідства може виникнути необхідність у допиті керівників підприємств, з якими підозрювані вели фінансово-господарську діяльність, співробітників банків, податкової адміністрації та інших.

Допит службових осіб з приводу їх службового становища, виконуваних функцій, окремих операцій, порушення інструкцій і наказів, причин і характеру бездіяльності, безгосподарності, мотивів поведінки повинен бути вичерпним, детальним і конкретним, з посиланнями на певні документи, накази, обставини, дати, цифри тощо. У цих показаннях повинні бути наведені всі аргументи службових осіб, посилання на конкретні причини невиконання ними норм чинного законодавства, їх неналежної діяльності або бездіяльності. Це дасть слідчому широку та всебічну інформацію про розслідувані події. Маючи на увазі можливість зміни показань винною особою, рекомендується при проведенні допитів застосовувати аудіо- та відеозапис.

Згідно зі ст. 143 КПК України слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення з дотриманням вимог статей 140, 141, 142 КПК України. У разі відмови обвинуваченого від дачі показів, слідчий з´ясовує причини відмови від дачі показань і робить відповідний запис у протоколі допиту. Якщо обвинувачений визнає свою вину, він допитується за всіма відомими йому обставинами справи, незалежно від повноти, обсягу раніше даних з цього приводу показів, але в іншому процесуальному статусі.

Аналогічна схема допиту реалізується і у тому випадку, коли в силу будь-яких причин обвинувачений, заперечуючи свою вину, визнає факт вчинення діяння, не приховуючи факти, пов’язані з обставинами злочину. Обвинуваченому, який не визнає своєї вини, пропонується дати свідчення по суті обвинувачення та зайнятої ним позиції та привести доводи і аргументи, на яких базується вказана позиція, викласти свої версії, дати оцінку пред’явленим йому доказам обвинувачення.

У разі часткового визнання обвинуваченим своєї вини необхідно з´ясувати, у чому конкретно він визнає себе винним, проти якої частини обвинувачення заперечує і чому, а потім надати йому можливість дати змістовні свідчення по суті обвинувачення у всьому обсязі та за всіма питаннями, пов’язаними з фабулою обвинувачення, кваліфікацією вчиненого злочину та зайнятою ним позицією.

Особливістю постанови про притягнення особи в якості обвинуваченого у справах, пов’язаних з невиплатою заробітної плати є те, що при викладенні обставин необґрунтованої невиплати необхідно викладати обставини таких невиплат відносно кожного працівника, з вказівкою кожної суми заборгованості, часу її виникнення, підсумкової суми заборгованості відносно кожного працівника, загальної суми заборгованості по заробітній платі перед всіма працівниками. Внаслідок цього такі постанови, як правило, бувають достатньо об´ємними та громіздкими.

Крім того, викладення кожного факту невиплати заробітної плати у постанові про притягнення в якості обвинуваченого повинно бути не тільки послідовним, а й логічно ув’язаним з наявністю у підприємства, установи чи організації коштів у вказаний період, тобто можливістю обвинуваченого здійснити такі виплати.

Згідно з вимогами ст.172 КПК України якщо в показаннях раніше допитаних осіб є суперечності, то слідчий вправі провести очну ставку між ними. Найбільш складними з очних ставок є ті, які проводяться між керівником юридичної особи та співучасниками злочинної діяльності.

Проте слід пам’ятати, що тактика очної ставки має свою специфіку, яка пов’язана з підвищеним рівнем тактичного ризику, тобто з можливістю настання негативного результату чи негативних наслідків при провадженні слідчої дії. Однак не будь-яке усунення суперечностей бажане з погляду встановлення істини в справі. Мету очної ставки можна вважати досягнутою тільки в тому разі, якщо суперечності усунуті на підставі показань, що відображають справжній стан речей. При цьому необхідно мати на увазі і можливі негативні результати цього допиту, коли один з учасників очної ставки, що раніше давав правдиві показання, змінює свої показання на неправдиві або навмисно, або під впливом іншого учасника очної ставки.

При проведенні очної ставки застосовуються тактичні прийоми, що справляють психологічний вплив на її учасників: використання чинника раптовості, тимчасове маскування її мети, створення в несумлінного учасника перебільшеного уявлення про обсяг і значення зібраних у справі доказів.

Незалежно від того, який процесуальний статус учасників цієї слідчої дії, у всіх випадках очна ставка представляє собою не тільки процес збирання, аналізу, оцінки та використання доказової інформації, але й процедуру використання орієнтовних даних, які передають учасники невербальними методами, тобто за допомогою жестів, міміки, рухами тіла. Така можливість дозволяє слідчому відслідкувати поведінку учасників очної ставки, а також зробити попередні висновки про те, хто з них дає неправдиві свідчення та з чим це пов’язано.

Приймаючи до уваги те, що очна ставка психологічно, організаційно та тактично є складною слідчою дією, часто пов’язана з вирішенням конфліктних ситуацій, ризиком розголошення відомостей, які є таємницею слідства, втрати доказового значення раніше наданих свідчень, до неї необхідно готуватись належним чином, забезпечувати необхідними засобами звуко та відеозапису, іншими способами фіксації інформації та упередження можливих деструктивних акцій з боку допитуваних, інших небажаних наслідків.

в) призначення судових експертиз

Під час розслідування злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати, може бути призначено цілу низку судових експертиз, серед яких: cудово-економічна, судово-бухгалтерська, фінансово-економічна, комп´ютерно-технічна, почеркознавча експертизи, технічна експертиза документів, комплексна комп´ютерно-технічна і технічна експертиза документів, комплексна судово-бухгалтерська і комп´ютерно-технічна тощо.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N 53/5 економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій. Відповідно до Інструкції головними завданнями дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є:

–установлення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;

– установлення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, в тому числі грошових, основних засобів, надання послуг;

– установлення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;

– установлення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;

– установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;

–установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов´язань та податкового кредиту з податку на додану вартість;

– установлення недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, які сприяли або могли сприяти завданню матеріальних збитків або перешкоджали її своєчасному виявленню.

Головними завданнями дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій є:

–установлення документальної обґрунтованості, аналізу показників фінансового стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості та ін.);

–установлення документальної обґрунтованості стану та інтенсивності використання оборотних активів та джерел їх формування;

– установлення документальної обґрунтованості аналізу джерел власних коштів та результатів фінансово-господарчої діяльності;

–установлення документальної обґрунтованості аналізу загальногосподарських і спеціальних фондів;

–установлення документальної обґрунтованості аналізу реальності розрахунків з дебіторами і кредиторами;

–установлення документальної обґрунтованості аналізу економічної доцільності отримання і використання кредитів і позик тощо.

Предметом судово-економічної експертизи є господарські операції, які стали об’єктом розслідування, і щодо яких експерт-економіст проводить економіко-експертне дослідження. Метод судово-економічної експертизи являє собою сукупність способів і прийомів, застосовуваних експертом-економістом при дослідженні господарських операцій. Критерієм класифікації судово-економічних експертиз є галузь економічних знань. Залежно від даного критерію економічні експертизи можна розділити на наступні види: судово-бухгалтерська експертиза, предметом якої є операції фінансово-господарської діяльності, які відображені в документах бухгалтерського обліку й звітності; фінансово-економічна експертиза, що включає: дослідження ознак і способів фальсифікації даних про фінансові показники розрахунків, що впливають на фінансовий результат і, по зобов’язаннях господарюючого суб’єкта; розрахунки участі на паях засновників (акціонерів) у майні, а також розподілу прибутку господарюючого суб’єкта; фінансово-кредитна експертиза, у ході якої проводиться дослідження ознак і способів фальсифікації даних про фінансові показники, що характеризують платоспроможність, кредитоспроможність, використання й повернення кредитів господарюючого суб’єкта; інженерно-економічна експертиза, що включає дослідження показників, що характеризують формування розміру (величини) оплати праці з метою встановлення відхилення від діючих норм.

До кола судово-економічних експертиз також відносять кілька родів (судово-бухгалтерська, планово-економічна, виробничо-економічна, експертиза ціноутворення, економіко-статистична та інші) та видів (фінансово-кредитна, економічна експертиза банківських операцій, економічна експертиза виробничих ресурсів, економіко-технологічна, економіко-технічна тощо). Призначенню судово-економічних експертиз передує слідча робота, яка включає в себе ретельне вивчення матеріалів документальної ревізії, виїмку і вивчення додаткових документів, допити службових і матеріально відповідальних осіб щодо фінансово-господарських операцій та проведення інших слідчих дій. Передчасне призначення експертизи тягне за собою запити експертами додаткових матеріалів для належного проведення дослідження, що значно подовжує строки її проведення. Тому підготовку цих експертиз доцільно проводити за участю відповідного спеціаліста.

Питання, які ставляться для вирішення експертам, повинні формулюватися, виходячи з їх можливостей та обставин конкретної кримінальної справи.

З урахуванням зазначених видів економіко-експертних досліджень, усі питання, що вирішуються експертом-економістом можна розділити на наступні групи: питання, пов’язані з відображенням або не відображенням у бухгалтерському обліку господарських операцій; питання, пов’язані із правильністю відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій; питання, пов’язані з повнотою і правильністю обчислення податків; питання, пов’язані з розрахунками грошових потоків; питання, пов’язані з розрахунками товарних потоків; питання, пов’язані з правильністю витрати отриманих коштів. У якості об’єктів судово-економічної експертизи є надані експертові для проведення дослідження матеріали кримінальної справи, які містять відомості (вихідні дані) про предмет експертизи. у свою чергу, об’єкти дослідження судово-економічної експертизи, з погляду методики проведення експертиз, можна класифікувати по наступних видах: первинні облікові документи; інші первинні документи, використовувані при веденні обліку; регістри бухгалтерського обліку (аналітичного і синтетичного); бухгалтерська звітність; податкова звітність (податкові декларації, розрахунки по податках); інші матеріали, що містять вихідні дані (висновки експертів інших спеціальностей, показання підозрюваних (обвинувачених), показання свідків, акти документальних перевірок, документи неофіційного обліку (чорнові записи й т.п.).

При підготовці питань експерту необхідна участь спеціаліста, тому що повнота експертного дослідження й дотримання строків проведення експертизи багато в чому залежать від правильного визначення кола питань і точності їх формулювання. При відсутності в слідчого чіткого уявлення про предмет призначуваної ним судової експертизи й меж компетенції експерта відповідного профілю, нерідко виникають ситуації, коли перед експертом ставляться питання, які повинні вирішуватись безпосередньо слідчим і судом чи експертами інших спеціальностей. Спеціаліст надасть допомогу у визначенні можливості експерта відповісти на питання, які цікавлять слідчого, достатності зібраних у справі матеріалів, коло й формулювання питань експертові тощо. Безсумнівну допомогу спеціаліст надасть і при відборі матеріалів для експертного дослідження, оскільки нерідко експертові поряд з необхідними надаються матеріали, які не відносяться до предмета експертизи, і навпаки, надані матеріали не завжди дозволяють експертові відповісти на всі поставлені перед ним питання.

За наявності протиріч у висновках ревізії або наявності кількох суперечливих висновків та перевірок доцільно призначити судово-бухгалтерську експертизу. На вирішення експерта ставляться наступні типові питання:

1) чи правильні методи проведення даної документальної ревізії, якщо ні, то в чому саме;

2)чи використані ревізією всі необхідні методи та прийоми дослідження даних бухгалтерського обліку при виконанні поставлених перед нею завдань;

3)чи відповідає організація бухгалтерського обліку встановленому порядку;

4)чи забезпечує діюча в даній організації система документообігу достатній контроль фінансово-господарської діяльності та достовірності звітності;

5)як повинна бути відображена в бухгалтерських документах дана операція і при аналізі яких облікових даних можна перевірити її реальність;

6) чим пояснюються розбіжності в одних і тих же документах;

7)який розмір заборгованості виник за період, який аналізується, з яких причин;

8)чи відповідає фінансово-господарська діяльність чинному законодавству, в якій частині;

9)чи додержуються вимоги закону про виплату мінімального розміру заробітної плати;

10)чи додержуються вимоги закону щодо своєчасного проведення індексації заробітної плати;

11)хто з посадових осіб та які конкретно норми чинного законодавства, яке регламентує оплату праці, порушив;

12) які заходи необхідно вжити для їх усунення.

Досить часто слідчі призначають судово-бухгалтерську експертизу, ставлячи запитання, які фактично відносяться до компетенції експертів у галузі фінансів, кредиту, але не бухгалтерського обліку. Така ситуація обумовлена помилками у визначенні слідчими предмету, об’єктів та методів судово-бухгалтерської експертизи. Судово-бухгалтерська експертиза досліджує господарські та фінансові операції лише з точки зору відповідності їх складання та ведення встановленому нормативними актами порядку, а також виявляє порушення облікового процесу. Вирішення ж завдань, які пов’язані з фінансовою діяльністю установи досягається фінансово-економічним дослідженням змісту документів. Це, в свою чергу, потребує наявності у експерта не загальних економічних, а спеціальних фінансових знань.

Тому, свого поширення набуло призначення фінансово-економічної експертизи, яка може дати відповіді на наступні питання:

1)які в дійсності фінансовий та господарський стан підприємства, установи, організації (розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, належне виконання покладених завдань тощо), чи відповідають вони документам;

2)який розмір коштів отримано даним органом (підприємством, установою, організацією) з державного та (або) місцевого бюджету за певний період, чи за цільовим призначенням використовувалися кошти;

3)який розмір позабюджетних коштів отримано установою за певний період та з яких джерел, чи за призначенням витрачались ці кошти;

4)чи мало місце нецільове використання отриманих з державного (місцевого) бюджету грошових коштів на фінансування певної статті класифікації видатків, яку суму бюджетних коштів було використано не за призначенням;

5)з яких причин виникла заборгованість по заробітній платі, у якій сумі, за який період.

Фінансово-економічна експертиза практично досліджує такі ж самі документи, що і судово-бухгалтерська. Тому правила оформлення і надання цих документів є загальними для обох видів експертиз. Визначення матеріалів, які слід направити експерту для проведення дослідження є важливим аспектом підготовки до призначення судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз. Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли слідчі направляють на експертизу всі матеріали кримінальної справи. При цьому більшість документів не мають ніякого відношення до предмету даної експертизи. На судово-бухгалтерську експертизу слід направляти не усі і не будь-які документи, а лише ті, які слугують експерту джерелом фактів, що підлягають встановленню у справі.

З урахуванням тієї обставини, що податковий і бухгалтерський облік, а також діловодство у значній частині підприємств здійснюється з використанням ЕОМ, під час розслідування цієї категорії справ виникає необхідність у призначенні комп´ютерно-технічної експертизи. Головними завданнями експертизи комп´ютерної техніки і програмних продуктів є:

– установлення технічного стану комп´ютерно-технічних засобів;

–установлення обставин, пов´язаних з використанням комп´ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення;

– виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп´ютерних носіях;

– установлення відповідності програмних продуктів певним параметрам.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

1)чи міститься на даному носії інформація стосовно (зазначити, яка інформація цікавить) і якщо так, то яка саме;

2)чи містить носій досліджуваного комп´ютера інформацію про певні (зазначити які саме) дії користувача;

3) чи здійснювались спроби знищення зазначеної інформації;

4) чи піддавався досліджуваний накопичувач певним процедурам з метою знищення інформації;

5)чи розроблена зазначена інформація на цьому комп´ютері або перенесена з іншого носія;

6)яка технологія та хронологія створення електронного документа (зазначити електронний документ та певний зміст);

7) яка дата та час створення (друку, видалення, занесення тощо) файлів, що містять інформацію стосовно... (зазначити зміст).

Для дослідження інформації, що міститься на комп´ютерних носіях, експертові надається сам комп´ютерний носій, а також комп´ютерний комплекс, до складу якого входить досліджуваний носій. У деяких випадках на дослідження може надаватися тільки комп´ютерний носій. Щоб визначити, які саме об´єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, а також як їх відбирати для дослідження, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп´ютерної техніки.

Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи експерту слід надати документи бухгалтерського та податкового обліку, які містять відомості – вихідні дані для вирішення поставлених питань. Такими документами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності. Якщо ведення бухгалтерського обліку здійснювалось в електронно-обчислювальному вигляді, експертові надаються документи на машинних носіях (роздруківки регістрів бухгалтерського обліку), обов´язково завірені в установленому порядку. Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, у постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються зацікавленими особами, непереконливо обґрунтовані ревізорами та ін.). Якщо слідчий або суд зазнають труднощів у визначенні документів, які необхідні для надання експертного висновку, їм слід звернутися за консультацією до спеціаліста. Документи мають бути систематизованими в хронологічному порядку (за епізодами діяння, періодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.

Але при розслідуванні таких злочинів слідчі іноді стикаються з іншими фаховими питаннями, що потребують дослідження експертами інших спеціальностей. Також може виникнути необхідність у призначенні почеркознавчої та технічної експертиз документів.

Головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

На вирішення даної експертизи можна винести наступні питання:

1) чи виконано рукописний текст (рукописні записи) певною особою;

2)чи виконані декілька рукописних текстів (рукописних записів) однією особою;

3) чи виконано рукописний текст навмисно зміненим почерком;

4)чи виконано рукописний текст у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних) ;

5)чи перебувала особа, яка виконала рукописний текст, у незвичайному стані;

6)чи володіє особа, яка виконала рукопис, навичками написання спеціальними шрифтами.

Аналогічні питання можуть вирішуватись і щодо виконавців підписів.

У виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об´єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу. У таких випадках можуть вирішуватися такі питання:

1) чи виконано певною особою рукописний текст (рукописні записи) у документах, електрофотографічні копії яких надані на дослідження;

2)чи виконано підпис, зображення якого міститься в електрофотографічній копії документа, тією особою, від імені якої він зазначений.

Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів. Головні завдання цих експертиз достатньо повно висвітлено в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р. Залежно від завдань, які необхідно вирішити, на розгляд цієї експертизи виносять наступні питання: 1) чи вносились у текст документа зміни; якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту; 2) чи замінювались у документі (договорі тощо) аркуші, чи є в даному документі (аркуші паперу) невидимий текст і якщо є, то який саме; 3) чи є на документі (аркуші паперу) удавлені штрихи, утворені писальним приладом (знакодрукувальним пристроєм тощо); якщо є, то який зміст тексту, що утворений удавленими штрихами; 4) чи виготовлені (виконані) дані документи (фрагменти документа) у різний час; 5) у якій послідовності виконувались реквізити даного документа (підпис, відтиск печатки тощо); 6) чи становили раніше одне ціле надані на експертизу (дослідження) частини документа; 7)чи належали надані на експертизу частини документа визначеному документу (накладній, видатковому касовому ордеру тощо); 8) чи виготовлено наданий документ шляхом монтажу за допомогою комп´ютерної або копіювально-розмножувальної техніки; 9) чи використані для створення змонтованого документа документи, вилучені у гр. Н.; 10) чи виготовлено наданий документ (відбиток) на даному копіювально-розмножувальному апараті, зразки відбитків якого надані для порівняльного дослідження; 11) чи виготовлено надані документи (відбитки) на одному й тому самому копіювально-розмножувальному апараті; 12)який тип принтера, на якому виготовлений текст; 13) чи виготовлено наданий документ на принтері, зразки роздрукованих текстів якого надані для порівняльного дослідження; 14)чи виготовлено надані документи на одному чи на різних принтерах.

Для розв´язання ідентифікаційних завдань щодо документів, виготовлених за допомогою комп´ютерної техніки, надається ця техніка в комплекті (системний блок комп´ютера, інсталяційний диск з драйвером принтера або багатофункціонального пристрою, з´єднувальні та мережеві кабелі, принтер). До направлення комп´ютерної техніки на експертизу будь-яка робота на ній не дозволяється. Вирішення ідентифікаційних питань проводиться в рамках комплексної комп´ютерно-технічної експертизи та технічної експертизи документів при наявності електронного оригіналу документа (файла). Вилучення комп´ютерної техніки, її огляд має проводитися за участю спеціаліста у галузі комп´ютерно-технічних досліджень.

Принтери (особливо струминні) слід направляти на експертизу у найкоротший термін, оскільки застигання барвника може призвести до змін у вигляді та характері нанесення барвника на папір. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою комп´ютерної техніки, необхідно з´ясувати, чи змінювались знімні частини (картриджі) або чи піддавались ремонту які-небудь вузли принтерів. Якщо картриджі лазерних принтерів змінювались, необхідно вжити заходів щодо розшуку відпрацьованих картриджів та подати їх на дослідження. Для проведення експертизи необхідно також вилучити вільні зразки, які були виготовлені на вилученому принтері в період, що відповідає періоду виготовлення досліджувальних документів.

З метою виявлення прихованої комп’ютерної інформації при веденні бухгалтерського обліку за допомогою інформаційних технологій може бути призначена комплексна судово-бухгалтерська і комп´ютерно-технічна експертиза.

Використання спеціальних знань у кримінальному процесі, а саме призначення та проведення вищезазначених судових експертиз, сприяє отриманню доказової інформації при розслідуванні злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати. Важливим моментом, що визначає ефективне проведення експертиз, є якісна підготовка та оформлення матеріалів, а також ретельний огляд речових доказів. Він дозволяє чітко визначити об’єкт дослідження, встановити його особливості і в остаточному підсумку правильно сформулювати завдання перед експертом[1]. Приведений перелік судових експертиз не є вичерпним і може розширюватися, залежно від слідчої ситуації, що склалася.


[1] Россинская Е. Р. Настольная книга судьи: судебная экспертиза / Е. Р. Россинская, Е. И. Галяшина. - М. : Проспект, 2010. – С. 238.