Туристичне країнознавство
2.4 Туристична привабливість Піренейського півострова
«Лас Еспаньяс» ( Іспанія ) – саме так називають свою батьківщину іспанці, підкреслюючи тим самим її багатогранність. Територія країни охоплює 80% Піренейського півострова.
Першість за розвитком гірськолижних курортів належить Каталонським Піренеям: Валь-де-Нурія, Ла-Моліна, Вальє-де-Нурія, Вальтер-2000 тощо.
Найбільш сприятливими для орієнтованої для використання моря рекреації впродовж усього року є кліматичні умови курортів, розташованих на Канарських островах: о. Ґран-Канарія (Лас-Пальмас, Агумейс). Континентальні середземноморські курорти Іспанії знаходяться переважно на вузькій прибережній рівнині Коста-Бланка, що лежить між Валенсією і затокою Мар-Менор. На північному сході Іспанії, в Каталонії, від містечка Бланес до кордону з Францією сформувався курортний регіон Коста-Брава з численними затишними бухтами і піщаними пляжами. Узбережжя південніше Барселони отримало назву Коста-Дорада.
Іспанія популяризує власні бальнеологічні курорти. Серед них варто зазначити наступні: Алама-де-Арагон, Арчена, Верін, Кальдас-де-Малавелья.
Дуже привабливими є архітектурні ансамблі історичних центрів міст і містечок Іспанії. Чільне місце серед туристичних центрів посідає «місто вечірньої зорі» – Мадрид. Особливо цікавими для туристів є Королівський палац Орієнте (використовується лише для офіційних прийомів); будівлі Академії витончених мистецтв, музею Прадо, «Театро Реаль», Кортесів; архітектурні ансамблі площ Пласа-Майор, Санта-Ана і Анхель у Старому місті; ворота Пуерта-де-Алькала (Тріумфальна арка Карла III); ратуша, вежа Луханес, будинок Сіснерос (яскравий зразок стилю платереско) на Пласа-де-ла-Вілья; пам´ятники Дон-Кіхоту та Санчо Пансі на площі Іспанії, і Колумбу на площі його імені; Ворота Європи (два похилених під кутом 150 будинки Кувейтської інвестиційної організації). Серед храмів столиці заслуговують на увагу собор Санта Марія ла Реаль де ла Альмудена, базиліка Сан Франсиско ель Ґранде. Поблизу столиці знаходиться комплекс монастиря Сан Лоренсо дель Ескоріал (XVI ст.) – резиденція та усипальня королів і символ могутності Іспанської імперії. Ця велична будівля, яку іспанці називають «восьмим дивом світу» є поєднанням монастиря, палацу та музею і витвором архітекторів Хуана Баутісти де Толедо та Хуана де Еррере. В плані комплекс (208 м х162 м) нагадує перекинуту решітку, на якій живим засмажили св. Лоренсо. Неподалік від Ескоріалу знаходиться Долина загиблих.
Толедо – одне з найдавніших міст Іспанії і давня столиця Кастилії. Міські мури та палац Алькасар, побудовані ще в римську епоху. Місто пов´язане з іменами М. де Сервантеса, Ель Ґреко, відоме галереєю живопису. Серед громадських будівель заслуговують на увагу єврейський квартал, лікарня Тавера з картинами Ель Ґреко, Караваджо, Тіциана та Тінторетто. Місто приваблює мистецьку богему з усього світу і зачаровує своїми вуличками.
Неповторна атмосфера властива Леону: Кафедральний собор, церква Сан Ісідоро, Пантеон королів, Каса-де-лос-Ботінес, квартали і площі Старого міста. Собор у Бурґосі є домінантою Старого міста і шедевром, який поєднує в собі багато стилів та легенд. Важливими туристичними об´єктами міста є монастирі Мірафлорес, Сан Педро де Карденья, Уельґас; середньовічні ворота і міські мури; руїни в Атапуерці. Колись потужна єврейська присутність в Іспанії чи не найбільшою мірою збереглася в архітектурі Ерваса. Дуже цікавими об´єктами архітектури володіють Сеґовія, Чінчон та Куенка (знамениті «висячі будинки» та природна пам´ятка – «Зачароване місто»).
Столицею Каталонії є Барселона, славу якої збільшили А. Ґауді, П. Пікассо, X. Каррерас, X. Міро, М. Кабальє. В своєму рідному місті А. Ґауді побудував декілька будинків, архітектура яких свого часу викликала дискусії про доцільність їх збереження, а нині приваблює тисячі туристів. Серед них – творіння в каталонському юґендстилі – Каса Міла. церква Саґрада Фаміліа (будується з 1883 року), парк і палац Ґуель, Каса-Вісенс, Каса-Батло.
Каталонія – це середземноморське узбережжя та високогір´я Піренеїв з популярними курортами, гамірні міста та патріархальні села, пам´ятки римської доби та унікальні творіння сучасників. На території Каталонії нараховується понад 1000 церков у романському стилі (особливо слід відмітити храми в Боссості, Саларду, Мольйо, Бехеті, долині Де-Боі).
Валенсія займає чільне місце в історії і вигідне положення на березі Середземного моря. Останнім часом все більшої ваги набирає валенсійська мова, яка вважається діалектом іспанської. Найвідоміші об´єкти Валенсії знаходяться на площах Аюнтам´єнто, Меркадо, Сараґоси (Кафедральний собор), Вірхен (палац Генералідад) та вулиці Кабальєрос; заслуговують на окрему увагу також університет (в його бібліотеці зберігається перша друкована книга Іспанії), Королівські сади та палац Маркес-де-Дос-Аґуас.
Мурсія та Аліканте в першу чергу відомі своїми приморськими курортами, однак в Аліканте можна познайомитися із замком Санта-Барбара, монастирем Санта Фас, собором, церквою Санта Марія, а в Мурсії – численними пам´ятками в стилі бароко, рококо, чуррігереско.
Справжньою перлиною півдня і, за словами Д. Барроу, «найцікавішим містом Іспанії» є Севілья. Іспанці говорять: «Хто не бачив Севільї, той не бачив дива». Це диво поєднує в собі мавритансько-цигансько-іспанський дух із чудовими зразками архітектури: Кафедральний собор (3-й за розмірами у світі і найбільший в готичному стилі; тут, як стверджують, похований X. Колумб), Пральда, монастир Санта Марія де лас Кеувас (саме тут спочатку був похований X. Колумб).
Прийнято вважати, що початок туристичного освоєння Балеарських островів пов´язаний з перебуванням тут наприкінці XIX ст. Аврори Дюпен (Жорж Санд) та Фредеріка Шопена. Вони проживали в картезіанському монастирі поблизу Вальдемосси. Нині острови є одним з найбільш розвинутих середземноморських центрів туризму, де відпочивають як королівські родини, так і заощадливі німецькі пенсіонери та студенти. Цікаві архітектурні ансамблі мають старовинні центри Памплони, Естельї, Оліти, Тудели, Сараґоси, Уески, Альбаррасіна, Сан-Себастьяна, Більбао, Віторії, Сантандеру, Ов´єдо, Ла-Коруньї (в т.ч. найстаріший з діючих маяків), Сантьяґо-де-Компостели, Оренсе, Понтеведри, Камбадоса, Сан-Вісента-де-ла-Баркери тощо.
Канарські острови більшою мірою асоціюються з відпочинком на березі моря та величними вулканами, однак їм властива і багата історико-архітектурна спадщина. Лас-Пальмас зачаровує архітектурою і атмосферою старовинного Вегета;цікавими є архітектурні пам´ятки Санта-Крус-де-Тенеріфе, Ла-Лаґуни, Ла-Оротави, Вальверде. Важливу роль у місцевому культурному житті відіграють містечка Аґаете та Ґальдар, відомі як центри проведення фестивалів та місця проживання аборигенів (ґуанчі), і печерні поселення Артенара і Аталайя. Приваблюють туристів печерні ресторани Ґуайадеке на о. Ґран-Канарія та ресторан «Ель Діабло» в гирлі вулкана на о. Лансероте.
Нерозривними з іспанцем є корида де торос та фламенко. Корида – це єдиний захід в Іспанії, який розпочинається вчасно. Більшість іспанців захищають аристократичну природу цього видовища та його тисячолітні традиції.
Португалія займає південно-західну частину Піренейського півострова та Азорські острови і о. Мадейра в Атлантичному океані. Минуле і нинішнє життя країни визначається прибережним положенням: довжина берегової лінії становить –1793 км. Безперечно, найкращі європейські курорти на Атлантиці знаходяться в Португалії. Основна курортна зона країни сформувалася на півдні. Це курорти Албуфейра, Лагуш, Сагріщ, Фару.
Країна багата на мінеральні, часто термальні води, на основі яких функціонують курорти Калдаж-да-Раїнья, Лузу, Калдаж-даш-Танпаш, Калдаж-ді-Агеруш, Калдаж-ді-Моншікі, Калделаш, Педраш-Салгадаш Фурнаш (Азорські о-ви), Шавіш.
Надзвичайно великий монументальний, художній та археологічний спадок – це поєднання надбань давніх народів (кельтів, вестготів, римлян, арабів) та 850-річних контактів португальців з навколишнім світом.
Лісабон ("улюблена бухта") – одне з красивих міст світу, що розкинулося на горбистих схилах долини річки Тежу в районі її впадання в океан. Місто має добре впізнанне "лице", сформоване великою кількістю старих будівель, крутих сходів, фунікулерів, вимощених брущаткою вулиць старих кварталів. Центром міста вважається вимощена мозаїкою площа Росиу з бронзовими фонтанами, строкатими клумбами, статуєю короля Педро IV і будівлею Національного театру Дону Маріа II. На північ від площі Росиу лежить площа Рештаурадореш з рожевим палацом Паласио-фош, від якого починається центральна магістраль столиці, обрамлена каштановими алеями і забудована багатими особняками, ресторанами, готелями і шикарними магазинами Авеніда-да-лібердаде (проспект Свободи). Вона закінчується на круглій площі Маркіза де Помбаль (або Ротунда) з пам´ятником самому маркізові-реформаторові в центрі. На північ від Ротунди по схилах горба розкинувся зелений масив Парку Едуарда VII.
Один з символів Лісабона – прикрашена барельєфами і статуями відомих людей Арка, що сполучає площу Комерції з вулицею Аугуста. Площа перед Ратушею (1865 р.) прикрашає витаючи кам´яна колона Пелорінью, символ міського правосуддя, яку в колишні часи використовували як ганебний стовп.
У старовинному західному районі Блекоти височіє сама вражаюча архітектурна споруда Лісабона – монастир Жеронімуш (1502 р.) в стилі "мануеліно", заснований на честь відкриття Васко та Гамой морського шляху до Індії.
Район Алфама є найстарішою частиною міста, звідси і починався спочатку римський, а пізніше і мавританський Лісабон. Невисокі кам´яні будинки з черепичними дахами обрамляють круті живописні вулиці Алфами, замощені булижником. Цікавий романський Кафедральний собор.
В околицях Лісабона знаходяться гірська гряда Аррабіда і прекрасне узбережжя "Блакитного берега" і Кошта-ду-Сол, аристократичні садиби Азейтау, а також безліч неприступних середньовічних фортець і замків, перетворених на готелі, – "поузади", затишні ресторанчики і кафе.
У30 км. на захід від Лісабона знаходиться Синтра – перлина португальської Рів´єри і всієї країни. Це літня резиденція португальських королів з XIV по ХХ ст., місто королівських палаців, екзотичних парків, неприступних фортець і замків, оголошений ЮНЕСКО "надбанням людства". Саме у Синтре знаходиться еклектичний королівський Паласіо-да-піна (палац Піни, XIX ст.) з розкішним парком в270 гектар, палац Каштеллу-душ-моруш (палац Маврів), королівський палац Пако-реал (XIV ст.), палац Кльош (1747 р.) та інші унікальні зразки архітектури.
Порту – одне з якнайдавніших міст і колишня столиця країни, виник в VI ст. до н.е. на правом бережу річки Дору. Тут цікаво відвідати перебудований із старої фортеці Кафедральний собор (XII-XVIII вв.), гранітну башту Клерігош (XVIII ст., висота75 м. – найвища церковна башта Португалії). У передмісті Вила-Нова-де-Гая ось вже 300 років знаходяться головні підвали для зберігання портвейну і розміщується єдиний у своєму роді Музей портвейну.
На північ від Порту лежить відомий ще з II ст. до н.е. місто Брага – важливий промисловий, культурний і релігійний центр країни, резиденція єпископа.
Південніше Порту лежить одне з найстародавніших і красивіших міст Португалії – Авейру, оголошений ЮНЕСКО "надбанням людства". Тут знаходяться єдиний римський храм, що зберігся, в країні – храм Діани з 14 колонами Корінфа, церква Сан-франсишку з "каплицею з кісток", церква Санту-антан (XVI ст.), церква Божої Матері Да-граса, Кафедральний собор. Це (1186 р.), романо-готичний Музей церковного мистецтва і безліч інших унікальних споруд.
Старовинне університетське місто Коїмбра лежить в середньому перебігу річки Мондегу. Його знаменитий Університет – один із старих в Європі (заснований в 1290 р.).
У16 км. на північний захід від Коїмбри розташована Фатіма – всесвітньо відоме місце паломництва, в двох кілометрах від якої 13 травня 1917 р. відбулося диво явища Діви Марії дітям.
Азорські острови. Найбільший (759 кв. км.) в архіпелазі, Сан-мігел був другим з островів Азор, заселених португальцями (1427 р.). Особливий колорит цьому клаптику землі додає велику кількість вулканічних форм рельєфу, серед яких особливо виділяються стародавній кратер Сете-сидадеш з його різноколірними озерами (характерний зелений і синій колір цим водоймищам додають мінеральні речовини, що рясно виносяться з глибин численними гарячими джерелами), кальдеры Агуа-де-по і Фурнаш, знамените Лагу-ду-фогу (Вогненне озеро), 270 базальтових конусів стародавніх вулканів між Сете-сидадеш і Фугою, а також вулканічна долина Вале-душ-фурнаш, багата термальними джерелами.
Острів Терсейра (396,7 кв. км.) був відкритий третім серед Азор, звідси і його ім´я. Острів, по суті, складається з чотирьох вулканічних масивів, що перекривають один одного, наймолодший з яких – Санта-Барбара (1023 м) – останній раз вивергався в 1761 році, тому рельєф Терсейри також дуже різноманітний. Але головна визначна пам´ятка острова – його столиця Ангра-ду-ероїжму, майже цілком внесена до Списку Усесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1983 році. Багата Терсейра і на природні пам´ятники: знаменита лавова печера Алгар-ду-карву завдовжки близько100 метрівз підземним озером, реліктові ліси навколо Кальдейру-ду-Санта-Барбара, Жунсал, Піку-Альту і Серра-до-лабакал, а також численні вулканічні скелі всіх кольорів і форм. Особливу гордість остров´ян виявляє знамените вино верделью (verdelho), чиєю батьківщиною вважається Терсейра.
Острів Флореш (143 кв. км.) – найзахідніша точка Азорського архіпелагу і один з красивих островів в групі. До визначних пам´яток Флореша відносяться найвища точка острова – гора Морру-альт (914 м), печера Грута-ді-еншареуш, кальдерное озеро Лагоа-фунда (вважається найкрасивішим на острові), гарячі джерела Агуаш-куентеш, скеля Роча-душ-бордоеш, лісовий заповідник Фазенда-ді-санта-крус з величезною різноманітністю живих істот зі всіх континентів, каскад водопадів Рибейра-гранде (близько 20), що спадають з висоти300 метрівпрямо в океан, живописне село Фарзінья (Фажазінья), село Фар-гранді – найзахідніший населений пункт Європи, а також столиця острова – місто Санта-крус-даз-флореш з його особняками, церквями Сан-Буенавентура і Носса-сеньора-ді-коншейсан (XIX ст.) і відмінним етнографічним музеєм.
Острів Фаял (173 кв. км.), або Ілья-азул (Блакитний острів – унаслідок величезної кількості гортензій, які красиво квітнуть в літні місяці), лежить в центральній частині Азорського архіпелагу – його центральна частина представляє масив активного вулкана Кабечо-гордо (1043 м), в кальдере якого розкинулося величезне (2 на0,5 км.) озеро, звідки гірські схили уступами збігають до океану, утворюючи уздовж берегової межі цілу низку красивих круч і скельних масивів. Прикрасою міста також вважаються стара фортеця Порту-пім, церкви Сан-салвадор (XVIII ст.) з її знаменитими кахлями, Носса-сеньора-даз-ангуштьяш, Носса-Сеньора-ду-карму (XVIII ст.) і Сан-франсишку (XVII ст.), каплиця Hocca-Ceньора-ду-Пилар, Музей церковного мистецтва і знаменита Льовада – обсаджена деревами тіниста дорога, що огинається після виходу з меж міста практично весь острів.
Острів Піку (447 кв. км.) – один з найвідоміших островів архіпелагу, що і недивне. Що дала йому ім´я гора Пунта-де-пику (Піку-альто,2351 м) підноситься з вод океану подібно до маяка, чому немало сприяє часто покрита снігом її вершина.
Острів Санта-Марія (97,1 кв. км.) розташований в південно-східній частині Азорських островів, будучи найпівденнішим в архіпелазі. Він був першим островом Азор, виявленим європейцями (у 1427 році острів відкритий португальським мореплавцем Дієго Сильвешем в ході його експедиції до берегів Мадейри). Відповідно, і його столиця - місто Вила-ду-порту - є найстарішим поселенням архіпелагу. Тут варто побачити численні невеликі особняки, а також знамениту церкву Носса-сеньора-душ-анжуш з каплицею, в якій молилася вся команда Колумба перед своєю першою подорожжю до берегів Нового світла.
Острів Сан-жоржі (237,5 кв. км.) лежить в центрі архіпелагу. Столицею острова є старий рибальський порт Велаш, в якому можна побачити численні дворянські садиби XVII-XVIII століть, церкви Сан-жоржі (XVII ст.) і Носса-сеньора-да-коншейсан (обидві XVII-XVIII вв.), барочну ратушу і кріпосні стіни XVIII ст.
Острів Грасьоза (60,8 кв. км.), або Білий острів, отримав ім´я із-за своїх ландшафтів – велику його частину займають гори Серра-бранка (Білі гори), утворені характерними світло-сірими гірськими породами. У столиці острова – місті Санта-крус-да-грасьоза - збереглися старовинні вулиці і особняки XVIII ст., красивий міський собор Санта-крішту (XVII ст.) і хрест Крус-да-Барра в стилі мануеліно, Міський музей і печера Фурна-ду-енсофре з підземним озером, а також барочна церква в Гуадалупе і вітряні млини в Луше і Прайе.
Острів Корву (Острів ворона, 17,4 кв. км.) – найменший і найпівнічніший в архіпелазі.
Андорра – дуже стародавня країна – перша згадка про Андорру виявлена в латинських хроніках II століття до н.е. Столиця країни – Андорра-ла-велья лежить в оточеній високими горами улоговині. У цьому, заснованому ще в початку IX століття місті особливу цікавість у туристів викликають церква Св. Арменола (XI ст.), резиденція уряду "Будинок Долин" (XVI ст.), безліч будівель в середньовічному стилі і кустарні майстерні. Серце міста – район Баррі Антік (Старий квартал), лежачий на тому самому місці, де раніше знаходилося стародавнє село, з якого і виросла Андорра-ла-велья. Гордість району – колоритна будівля Каса-де-ла-валь ("Будинок Долин"), зведена як парламентський палац країни ще в 1702 році (три нижні поверхи побудовано в 1580 році як приватний будинок багатого сімейства, потім будівля неодноразово перебудовувалася і в 1761 році почала виконувати урядові функції).
Навколо палацу розташовані Сала-де-ла-джустісіа – єдина судова будівля у всій країні, споруда парламенту - Сала-дель-конселл, у верхніх поверхах якого знаходиться прекрасний музей філателії, а також схожий на замок будинок Сет Паніс ("Скриня на семи замках"), де колись містилися найбільш важливі державні документи Андорри.
Головна визначна пам´ятка столиці - оздоровчий комплекс Кальдеа в східному передмісті столиці – Еськальдес, що є найбільшим термальним комплексом Західної Європи. Під скляним куполом на площі близько600 кв. метрів розташовані десятки басейнів з термальною водою (+30-52°С), з течією і без, джакузі і каскади, гроти і водопади, ультрасучасні бальнеологічні здравниці, десятки лазень і саун всіх видів і самої екзотичної архітектури, що використовують місцеві термальні сильно мінеральні води, солярії і гейзери. У комплекс входить також безліч масажних кабінетів, VIP-клуб, бари і ресторани, спортмайданчики, тенісні корти і торговий центр.
У Енкампе (5 км. від столиці) цікава ще одна з небагатьох визначних пам´яток Андорри – Національний автомобільний музей, що виставляє більше ста найрідкісніших автомобілів і безліч старовинних (починаючи з 1898 року) мотоциклів, велосипедів і інших транспортних засобів.
З культурних визначних пам´яток в місті Ордіно цікаві оригінальний етнографічний музей д´Арени і Пландоліт, що є спадковим будинком династії Арені Пландоліт (1633 р.), - одного з найбільш прославлених сімейств країни, з експозицією, цілком присвяченою найвідомішим і авторитетнішим людям Андорри. Також варто відвідати Музей православних ікон з обширною колекцією творів слов´янських майстрів, Музей мікромініатюр з шедеврами українського майстра Миколи Сядрістого, які видно тільки під мікроскопом, а також Музей архітектурних мініатюр з макетами найзначніших споруд Андорри.
Крім гірських лиж, в Андоррі можна займатися і багатьма іншими видами спорту, зокрема дуже популярні піший туризм, тури на їздових собаках, верхова їзда і стендова стрілянина, в якій Андорра вважається великими фахівцями.
Іспанське місто Сео-де-уржель, хоч і лежить далеко за межами Андорри, називається місцевими жителями "Іспанські ворота до Андорри" і часто, з відомою часткою гумору, вважається одним з андоррських міст. Починаючи з IX століття "Ла-сео", як його називають місцеві жителі, був резиденцією єпископів і графів Уржельських - іспанських принців-співправителів Андорри. Місто славне своїми старовинними будівлями, собором XII сторіччя Катедраль-де-Санта-Мария на південній стороні центральної Пласа-дель-омс - це одна з найбільш видатних споруд романського стилю в Каталонії.