Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка
Парентеральне уведення лікарських препаратів
Парентерально можна ввести ліки шляхом ін’єкції. Ін’єкції — уведення лікарських препаратів поза травним шляхом за допомогою шприца і голки. Ін’єкції бувають внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом’язові, внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні. Шляхом ін’єкції ліки можна вводити в плевральну або черевну порожнину, у серце, у порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий канал.
Переваги: миттєва дія, що є дуже важливим чинником при невіданих станах. Точність дозування та підтримання певної концентрі ліків у крові. Ліки потрапляють у кров і надходять до органів і тканин у незміненому вигляді.
Застосування ін’єкцій потрібне в тих випадках, коли вживання ліків через рот неможливе (внаслідок непрохідності стравоходу, стенозу воротаря шлунка).
Недоліки: існують певні хворобливі стани, коли парентеральне уведення ліків стає утрудненим або неможливим, наприклад, при загостренні хвороб, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю і при опіковій хворобі тяжкого перебігу, коли охоплена опіком значна площа; при значних змінах у шкірі в ділянці ін’єкції (екзема, псоріаз); при різних психічних станах (психічне збудження, судоми, правець).
Для виконання ін’єкцій застосовують шприци одноразового використання та ін’єкційні голки.
Шприц — це найпростіший насос, придатний для нагнітання та відсмоктування рідини. Шприц складається з порожнистого циліндра з нанесеними поділками і поршня. Один кінець у циліндра закінчується конусом для насадки муфти голки, другий відкритий для уведення поршня. Поршень вільно рухається в циліндрі, щільно прилягаючи до його стінок.
За ємністю шприци бувають від 1 до 20 мл (1, 2, 5, 10, 20 мл). Крім того, шприци бувають для уведення інсуліну, з градуюванням відповідним 1 мл 40 ОД інсуліну і 100 ОД.
Шприц Жане — це скляний циліндр, на вихідному кінці якого є металева трубка, на протилежному кінці — металевий обідок, а також вигнута скоба, всередині якої є кільце з бічним прорізом, куди вставляється стержень поршня. Поршень — це короткий металевий Циліндр, на стержні якого знаходиться кільце.
Щоб набрати в шприц потрібну кількість лікувального препараті Необхідно визначити “ціну” поділки шприца, тобто кількість розчину, що знаходиться між двома найближчими поділками. Для цього на циліндрі шприца знаходять найближчу до конуса для насадки голки цифру і ділять її на кількість поділок між конусом для насадки голки і цією цифрою. Наприклад, на циліндрі шприца ємністю 5 мл. Найближча до конуса для насадки голки цифра 1, кількість поділок між конусом для насадки голки і цією цифрою — 5. Отже, “ціна” поділки шприца об’ємом 5 мл дорівнює 0,2 мл. Ціну поділки шприца кількістю 20 мл визначимо, поділивши 5 мл на 5 поділок, вона дорівнює - 1 мл.
При введенні сильнодіючих лікарських препаратів, сироваток вакцин, які потрібно більш точно дозувати, користуються шприцом ємністю 1,2 мл. Для внутрішньошкірного уведення туберкуліну використовують шприц ємністю 1 мл, “ціна” поділки якого дорівню 0,01 мл.
Крім шприців для ін’єкцій у медицині використовують гортаи ний шприц, шприци Жане ємністю від 50 до 200 мл для промивання порожнин і відсмоктування із них вмісту.
Шприци одноразового використання виготовлені із пластмаси, у комплект шприца входить ін’єкційна голка. І шприц, і голка знаходяться в стерильній апірогенній упаковці. Вони придатні для вико- ристання в будь-яких умовах, якщо не закінчився їхній термін при- датності.
При відтягуванні поршня шприца, уведеного до циліндра, у циліндрі утворюється негативний тиск, внаслідок чого через наконечник або насаджену на нього голку шприц заповнюється рідиною. При натисканні на поршень рідина витискується зі шприца.
Шприц має бути абсолютно герметичним, тобто не пропускати ні повітря, ні рідини, оскільки інакше він стає непридатним для використання.