Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Зовнішнє застосування лікарських речовин

Цей шлях застосування лікарських речовин зазвичай вц. користовується з метою лікування різних уражень шкіри та слиз₀. вих оболонок. При цьому слід пам’ятати, що шкіра, слизові оболоц. ки добре васкуляризовані, тому певні речовини, особливо на жиро, розчинній основі, можуть всмоктуватися та справляти загальну дію.

ЗОВНІШНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ УРАЖЕНЬ ШКІРИ

• Утирання лікарських речовин — це спосіб активного уведення лікарських препаратів через шкіру без порушення її цілості. Під впливом тертя та розминання шкіра розігрівається, у ній посилюється крово- та лімфообіг, розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз, через які речовина легко всмоктується.

Показання: місцеві розлади крово- та лімфообігу, розлад функції периферичних нервових розгалужень у шкірі, порушення трофічних процесів, паразитарні захворювання шкіри (короста), гніздове облисіння (алопеція).

Дія впливу на прилеглі тканини: гострі та хронічні ураження м’язів, периферичних нервових стовбурів, лімфаденіти, затяжні та хронічні запалення суглобів.

Лікарські форми: рідини, мазі. Втирання звичайно проводять у тих ділянках, де шкіра є найбільш тонкою і де відсутній волосяний покрив (якщо він є, то його збривають). Це згинальна поверхня передпліччя, задня поверхня стегон, бічні поверхні грудної клітки, живіт, скроні.

Цю процедуру звичайно виконують на ніч. Шкіру перед утиранням лікарської речовини ретельно миють теплою водою з милом.

Для кращого всмоктування лікарського препарату необхідно попередньо зробити масаж шкіри (для покращення крово- та лімфообігу); з цією метою можна накласти попередньо гарячий компрес. На шкіру наносять потрібну кількість лікарської речовини, рівномірно розподіляють її по поверхні; коловими рухами пальців речовину втирають у шкіру, поки вона не стане сухою. Потім на це місце накладають нетугу бинтову пов’язку.

Протипоказання: тяжкі ураження шкіри (мацерації, пролежні, екзема, фурункули, карбункули, гноячкова висипка).

Змазування — це нанесення різних мазей, паст на уражені ділянки тіла.

Мазь або пасту накладають на шкіру за допомогою шпателя або марлевого тампона, розподіляючи її рівномірним шаром. Якщо застосовують суспензію, перед вживанням її слід збовтати.

Якщо треба змазати волосисту частину тіла, волосся можна вистригти. Якщо цього зробити не можна, то змазують шкіру та волос напрямку росту волосся. При гноячкових висипках змазують навколо вогнищ ураження в напрямку від периферії до центру.

. Мазеві пов´язки.

Показання: якщо необхідний тривалий вплив лікарської речовинна шкіру. Невелику кількість мазі накладають на марлеву серветку або безпосередньо на уражену ділянку. Марлеву серветку покривають компресним папером, а потім ватою. Пов’язку фіксують за допомогою бинта або лейкопластиря. Таку пов’язку можна тримати 12—24 год.

Волого-висихаючі пов´язки.

Показання: гострі запальні ураження шкіри, які супроводжують- сямацерацією, екзема. Стерильну марлеву серветку, що складається з 8—10 шарів, змочують лікарською речовиною, віджимають і накладають на уражену ділянку шкіри. Зверху кладуть компресний папір та забинтовують. Якщо пов’язка висохла і самостійно не відходить, її треба повторно змочити тією самою лікарською речовиною.

Припудрювання та присипання.

Показання: для зменшення подразнення при попрілостях, надмірному потінні, особливо у закритих місцях.

Застосовують різні індиферентні присипки та пудри: рисова пудра, тальк, дитяча присипка тощо.

При надмірному потінні потрібно промити шкіру теплою водою, попрілості — краще блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушити шкіру промоканням, а потім присипати уражене місце.

ЗОВНІШНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК

Уведення крапель у кон´юнктивальний мішок.

Краплі вводять у кон’юнктивальний мішок при різних захворюннях кон’юнктиви, рогівки, кришталика, сітківки ока.

Чисто вимитими руками набирають очні краплі у піпетку. Пальцями лівої руки відтягують нижню або верхню повіку або обидві вовіки одночасно. Заповнену піпетку тримають вертикально до ока і, не торкаючись вій, уводять до кон’юнктивального мішка 1—2 краплі лікарської речовини, після чого прикладають стерильний ватний тампон. Хворий повинен сидіти із заплющеними очима декілька хвилин.

Якщо хворому в збудженому стані це зробити не вдається, то краплі крапають у ямку біля кутика очної щілини (пацієнт лежить на спині) і рідина при цьому самостійно потрапляє до кон’юнктивального мішка.

Пацієнтові пропонують звільнити ніс від слизу. У разі потреби ніс хворого звільняють від слизу та кірочок за допомогою ватної абомарлевої турунди. Хворому пропонують лягти на спину або сісти стілець і відхилити назад голову. Лівою рукою піднімають трохи кінчик носа хворого, голову нахиляють у бік, протилежний тому, куди будуть крапати краплі. Не торкаючись слизової оболонки носа, уводять у кожну ніздрю по 5—8 крапель лікарської речовини.

Уведення крапель у ніс.

Потім пропонують пацієнтові злегка стиснути крила носа і зробити легенький масаж з тим, щоб ліки рівномірно розподілились на слизовій оболонці носа.

Закладання мазі в кон´юнктивальний мішок.

Сплющеним кінцем стерильної скляної палички набирають невелику кількість мазі. Вказівним пальцем лівої руки відтягують нижню повіку донизу, мазь накладають за повіку. Хворому рекоменду. ють заплющити око, накладають зверху стерильний ватний тампон, після чого повіки злегка масажують.

Уведення крапель у зовнішній слуховий хід.

Цей метод застосовують при запаленні середнього вуха. При наявності виділень вухо прочищають. Лікарську речовину у вигляді водного або олійного розчину підігрівають до температури тіла. Голову хворого нахиляють у бік здорового вуха так, щоб хворе вухо опинилося зверху. Лівою рукою відтягують вушну раковину вгору і назад. При цьому зовнішній слуховий хід випростується і краплі потрапляють у його глибину. Уводять 5—8 крапель. Краплі пацієнт тримає у вусі 10—15 хв. Після цього нахиляє голову, щоб залишок крапель витік, і прикладає стерильний ватний тампон.