• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Ентеральне уведення лікарських препаратів

Уведення лікарських препаратів через рот (перорально, per os) є найпоширенішим способом, оскільки має значні переваги, а саме:

• є найбільш фізіологічним;
• зручним у користуванні;
• дає змогу застосовувати різні лікарські форми;
• у деяких випадках, коли треба безпосередньо впливати на травний канал, він стає незамінним (наприклад, уведення травних ферментів).

Але метод уведення лікарських препаратів через рот має й певні недоліки:

• уведений препарат протягом тривалого часу не всмоктується;
• виникають труднощі у створенні та підтримці певної концентрації лікарського препарату в крові;
• деякі лікарські препарати руйнуються в травному каналі або печінці;
• певні групи препаратів викликають значне подразнення травного каналу;
• пероральним шляхом важко вводити лікарські препарати дітям, психічно хворим.

Пероральним шляхом вводять тверді (таблетки, драже, капсулі та рідкі (мікстури, відвари, настоянки, настої, емульсії) лікарськіпрепарати.

При пероральному призначенні лікарських препаратів потрібно врахувати такі чинники:

• якщо лікарський препарат подразнює травний канал (саліцилати, препарати заліза), слід вживати його після їди;
• препарати, що стимулюють травлення (жовчогінні, ферментні, шлунковий сік), вживають під час їди;
• антацидні препарати, що зменшують кислотність шлункового соку вживають перед їдою.

Уводити лікарські препарати можна під язик — сублінгвально (gob. linguae).

Переваги методу:

• оскільки слизова оболонка ротової порожнини, особливо її дна, добре васкуляризована, це забезпечує досить швидке та повне всмоктування лікарських речовин;
• при цьому способі уведення лікарська речовина не руйнується у травному каналі травними ферментами і не інактивусться печінкою, оскільки обминає її.

За допомогою такого методу можна вводити нітрогліцерин, сус- так, валідол у таблетках, які кладуть під язик до повного їх розсмоктування, у вигляді спиртових крапель (2—3 краплі нітрогліцерину або 5—6 крапель валідолу крапають на шматочок цукру і кладуть під язик до повного розсмоктування).

Уводити лікарські препарати можна через пряму кишку.

Показання: захворювання прямої кишки (геморой, запалення слизової оболонки), нестримне блювання, непрохідність стравоходу, порушення акту ковтання, психічне збудження.

Переваги методу: дає можливість безпосередньо впливати на Уражену слизову оболонку прямої кишки.

Через наявність анастомозів між гемороїдальними та клубовими венами ліки, що всмоктуються у прямій кишці, обминають ворітну вену та печінку, а тому не руйнуються в печінці.

Недоліки методу: більшість лікарських препаратів не всмокчеться у прямій кишці і це обмежує кількість препаратів, які можна вводити цим шляхом.

Ректальне уведення лікарських препаратів можна виконувати двома методами:

1) застосування лікарського препарату резорбтивної, тобто загальної дії на організм у цілому. При цьому застосовують лікувальні мікроклізми, лікувальні свічки;

2) застосування лікарського препарату місцевої дії, наприклад, геморої, запаленні слизової оболонки прямої кишки.

Іноді вводять лікарські препарати через фістулу — гастростому після операцій на стравоході. При цьому всі лікарські речовини вводяться у рідкому стані або у вигляді суспензій до годування чи після годування хворого.