При деяких захворюваннях добрі результати дають електрофізичні лікувальні процедури. Теплову процедуру можна одержати за допомогою ламп-солюкс, ламп-інфраруж і лампи Мініна. Основним чинником у них є інфрачервоні промені, які мають здатність проникати в тканини на глибину 3—4 мм. Поглинаючись тканинами організму, квантова енергія інфрачервоного випромінювання перетворюється в теплову енергію і спричиняє судинну реакцію — короткочасний спазм з наступним стійким розширенням кровоносних судин, активною гіперемією і підвищенням місцевого кровопостачання, Під час такого опромінення виникає теплова еритема, яка через 30—60 хв зникає.

Під впливом інфрачервоного опромінення (ІЧ-опромінення) Поліпшуються обмінні процеси, знижується больова чутливість, знімається спазм судин, виводяться продукти метаболізму, розсмоктуються вогнища запалення. Використовують ІЧ-опромінення при хронічних і підгострих запальних процесах.

Лампа-солюкс — переносна або пересувна лампа з рефлектором, який відбиває інфрачервоні промені, що утворюються в лампі з вольфрамовою ниткою розжарювання. Потужність лампи 200 Вт. Лампою-солюкс опромінюють відповідну анатомічну ділянку тіла протягом 10—30 хв, щодня або через день.

Лампа-інфраруж дає переважно інфрачервоні промені. Спіраль, що розташована на внутрішній поверхні лампи, нагрівається електричним струмом до температури 500 °С. Опромінюють місцево певні ділянки тіла. Прогріваються при цьому не лише поверхневі, а й глибокі тканини. Опромінюють щодня або через день по 15—20 хв.

Лампа Мініна складається з рефлектора і синьої лампочки. Крім теплових променів вона випромінює й ультрафіолетові промені. Лампою Мініна опромінюють окремі ділянки тіла протягом 10—15 хв.

Відстань ламп-солюкс, ламп-інфраруж, лампи Мініна від тілавизначають за відчуттям тепла.

Серед відомих методів світлолікування важливе значення мас ультрафіолетове опромінення (УФ-опромінення). При його проведен, ні потрібно пам’ятати про необхідність індивідуального підходу, оскільки світлова чутливість різних людей і навіть різних ділянок шкіри має індивідуальні коливання. Найчутливіша до УФ-опромінення шкіра тулуба, найменш чутлива — шкіра кінцівок.

Найпоширенішими джерелами УФ-випромінювання є газорозрядні лампи. Лампа є кварцевою трубкою, наприкінці якої впаяні вольфрамові електроди. Повітря з трубки викачане, а її порожнина заповнена парами ртуті і невеликою кількістю газу аргону. Нормальний режим лампи встановлюється через 5—10 хв після вмикання.

Механізм дії УФ-випромінювання складний і різноманітний. Проникаючи на глибину 0,1 — 1 мм, УФ-випромінювання активізує в організмі біохімічні процеси, змінює структуру клітин і ДНК. Прикладом фотохімічної дії УФ-випромінювання є утворення вітаміну Б. У медицині широко використовують також бактерицидні властивості УФ-променів. УФ-промені дають високий терапевтичний ефект при багатьох захворюваннях (бронхіт, пневмонія, плеврит, гіпертонічна хвороба, ревматизм, артрит, виразкова хвороба, холецистит, міозит, невралгія, екзема, трофічні виразки, бешиха та ін.). Крім того, проводять УФ-опромінення і вагітним для профілактики рахіту в дітей, недоношеним дітям; для загартовування, оздоровлення, підвищення опірності організму до інфекційних захворювань; особам, які працюють на Півночі, у шахтах для компенсації природної УФ-недостатності.

Головними протипоказаннями до УФ-опромінення є злоякісні пухлини, схильність до кровотеч, гіпертиреоз, гіпертонічна хвороба III ступеня.

При проведенні процедури опромінення необхідно захищати очі хворого і медперсоналу захисними окулярами. Недостатній захист очей може призвести до розвитку гострого кон’юнктивіту внаслідок опіку ультрафіолетовими променями кон’юнктиви і рогівки очей (біль, світлобоязнь, сльозотеча, гіперемія кон’юнктиви). Симптомиутримуються протягом кількох діб, при цьому рекомендуються холодні примочки і очні краплі з дикаїном. При грубих порушеннях техніки безпеки можливі опіки шкіри у хворих, які лікують так само, як термічні опіки.

Перед опроміненням хворих УФ-променями визначають мінімальну інтенсивність опромінення (біодозу), здатного призвести до утворення еритеми. Для цього користуються біодозиметром БД-2. Це металева пластина з шістьма прямокутними отворами, площею 25*7 мм кожен. Дозиметр фіксують до тіла хворого тасьмами. Надають біодозиметр на ділянку, яку будуть опромінювати, або на нижню ділянку живота, якщо проводитимуть загальне опромінення.

Інші частини тіла закривають простирадлом. Хворий надягає захисні окуляри. Опромінювач з увімкненою і прогрітою ртутно-кварцевою лампою встановлюють перпендикулярно до поверхні місця опромінення на відстані 50 см. Медична сестра відчиняє перший отвір біодозиметра і опромінює шкіру над ним протягом 30 с. Потім через кожні 30 с відчиняє наступні отвори, продовжуючи опромінювати ділянки над раніше відчиненими отворами, поки не будуть опромінені всі 6 отворів. Через 24 год визначають час, який необхідний для утворення мінімально вираженої смуги. Якщо, наприклад, у хворого після опромінення з’явилося 4 смуги, то очевидно, що мінімально виражена з них відповідає 4 отвору. Вона утворилася при опроміненні протягом 1 хв 30 с, що і є біодозою для даного хворого. У повсякденній практиці опромінення проводять, як правило, з відстані 35, 50, 70 та 100 см.

При виборі дози для групового опромінення можна орієнтуватися за середніми біодозами, які одержали 10 осіб при користуванні певного лампою. Ці дані наведені в паспорті кожної лампи.

Застосовують дві основні методики УФ-опромінення: загальну (опромінення всього тіла) і місцеву (опромінення певної частини тіла). Загальне УФ-опромінення може бути індивідуальним та груповим. Індивідуальне опромінення проводять для лікування, загальне — для профілактики.

При індивідуальному загальному опроміненні послідовно діють На передню і задню поверхні оголеного тіла дозами, які поступово Наростають. Починають курс опромінення з 1/4—1/2 індивідуально назначеної біодози. Через кожні 2—3 процедури дозу удвічі збільшують і доводять до кінця курсу лікування до 2—3 біодоз. Процедуру Пального опромінення проводять через день. Під час лікування гідремії шкіри не спостерігається, оскільки інтенсивність опромінення збільшується поступово.

Для місцевого опромінення застосовують еритемні дози УФ-променів. Проводять опромінення з відстані 50 см. Площа опромінення не повинна перевищувати 600—800 см2, в один день опромінюють тільки одне поле. Повторно одне й те саме поле опромінюють у міру зменшення еритеми, через 2—3 дні, а іноді пізніше, але не більше ніж 5 разів.

Масові профілактичні опромінення проводять у спеціальних приміщеннях (фотаріях).