Діяльність прокурора з протидії правопорушенням у сфері оплати праці
4.1. Організаційні заходи щодо проведення дослідчої перевірки
Виявлення ознак злочинів, як відомо, відбувається насамперед у процесі дослідчої перевірки. Саме перевірка слідчими у взаємодії з органами дізнання, спеціалістами, представниками різних контролюючих органів первинної інформації про подію злочину, про осіб, причетних до нього, забезпечує повноту і всебічність дослідчої перевірки, об’єктивність в оцінці її результатів і правильність прийняття процесуального рішення. Методику дослідчої перевірки варто розглядати як складову частину методики розслідування злочинів, пов’язаних з невиплатою заробітної плати і розуміти під нею систему наукових положень і розроблених на їхній основі методів перевірки криміналістично-значущої інформації про ознаки злочину, передбаченого ст. 175 КК України в тій чи іншій дослідчій ситуації, процесуально-криміналістичної оцінки отриманої інформації і прийняття законного і обґрунтованого рішення про порушення кримінальної справи. Дослідча перевірка охоплює: отримання первинної, збір додаткової інформації, її накопичення, аналіз і оцінку.
Якщо інформація, що надійшла до органів прокуратури про діяння, які мають ознаки злочину, передбаченого статтею 175 КК України, не містить конкретних фактів, які свідчать про безумовне порушення вимог кримінального закону та не потребує негайного порушення кримінальної справи, працівником прокуратури проводиться дослідча перевірка у порядку і строки, передбачені статтею 97 КПК України.
У кримінальних справах про невиплату заробітної плати дослідча перевірка повинна проводитись у повному обсязі, її повнота визначає подальші можливості з отримання та закріплення доказів вини керівника підприємства, установи, організації та в цілому впливає на оперативність і результативність слідства.
У ході проведення дослідчої перевірки при необхідності з’ясування тих або інших питань доцільно залучати спеціалістів, зокрема, територіальної державної інспекції з питань праці, Пенсійного фонду, ДПІ, фахівців бухгалтерського обліку тощо. Для цього працівникам прокуратури необхідно досконально знати їх права та обов’язки, у першу чергу державних інспекцій праці.
Під час дослідчої перевірки у справах про злочини, передбачені ст. 175 КК України необхідно визначити такі обставини:
– чи справді відбулася невиплата заробітної плати, про яку стало відомо з певного джерела;
– чи має вона злочинний характер, оскільки відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати чи виплата не у повному обсязі встановлена і у ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
– де і коли вчинено злочин, тобто на якому підприємстві, установі, організації виникла заборгованість і скільки часу пройшло від моменту її виникнення, оскільки відповідальність встановлена за невиплату саме більш ніж на один місяць;
– хто винен у невиплаті заробітної плати, чи є у цьому вина керівника (чи громадянина-суб´єкта підприємницької діяльності) у формі умислу і чи є певна особа керівником, оскільки суб’єктивна сторона цього злочину характеризується саме умислом керівника (чи громадянина-суб´єкта підприємницької діяльності);
– на підставі яких юридичних фактів (документів) певна особа уповноважена вирішувати питання виплати заробітної плати, з якого часу і чи на даний момент вона обіймає посаду. На цю обставину варто звернути особливу увагу, оскільки, якщо на час порушення кримінальної справи особа звільнена (не з власної ініціативи) з посади керівника, то вона позбавлена можливості виплатити заробітну плату до притягнення її до кримінальної відповідальності й використати передбачену ч. 3 ст. 175 КК України можливість бути звільненою від кримінальної відповідальності – отже таких осіб складніше притягнути до кримінальної відповідальності. Це не стосується тих випадків, коли керівники, які допустили невиплату заробітної плати, з метою уникнення відповідальності, звільняються з власної ініціативи із керівних посад. У таких випадках потрібно ретельно все перевірити, звернувши особливу увагу на тривалість перебування на посаді, час виникнення заборгованості, причини її виникнення тощо;
– які причини й умови невиплати заробітної плати, яка сума коштів надходила на розрахунковий рахунок підприємства, як витрачалися ці кошти і чи вживалися, і які саме заходи до зменшення сум заборгованості;
– яким працівникам, у яких сумах та за який період заробітна плата не була виплачена.
До порушення кримінальної справи про безпідставну невиплату заробітної плати за ознаками злочину, передбаченого ст. 175 КК України, необхідно витребувати:
–довідки з бухгалтерії підприємства, установи, організації, завірені підписом головного бухгалтера, про наявність та розмір заборгованості по зарплаті, період часу, протягом якого утворилась заборгованість, список працівників, яким підприємство заборгувало зарплату, в тому числі звільнених;
–довідки з бухгалтерії підприємства, установи, організації, завірені підписом керівника чи головного бухгалтера, про надходження грошових та інших коштів до каси підприємства та на банківські рахунки за період роботи керівника, стосовно якого вирішується питання про порушення кримінальної справи, або якщо він працює на займаній посаді тривалий час, то починаючи з 01.09.01 р., тобто з того часу, коли встановлено кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати. У довідці повинно бути вказано, в яких конкретно регістрах та первинних документах бухгалтерського обліку відображено надходження коштів та їх витрачання (накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, касова книга, головна книга і т.п.);
–довідку щодо розміру місячного фонду оплати праці на підприємстві, установі, організації, завірену підписом головного бухгалтера;
–статистичну звітність юридичної особи про стан заборгованості із заробітної плати. Це пов’язано з тим, що мають місце випадки, коли керівники підприємств, установ, організацій, які не виплачують заробітну плату, вносять до звітності, яка надається до державних статистичних органів неправдиві відомості щодо відсутності заборгованості по зарплаті, тобто вчиняють ще й злочин, передбачений ст. 366 КК України;
– інші документи, що мають суттєве значення для справи.
Крім вищевказаного, до порушення кримінальної справи про злочини цієї категорії матеріали перевірки мають містити наступне:
–заяви працівників підприємства, установи, організації, яким не виплачують заробітну плату;
–акт Державної інспекції України з питань праці про результати перевірки додержання на підприємстві, установі, організації вимог законодавства про працю;
– довідку про результати прокурорської перевірки;
–список працівників, яким підприємство, установа, організація заборгувало зарплату, в тому числі звільнених;
–статутні документи підприємства, установи, організації, накази про призначення та звільнення з посади керівника підприємства або протокол зборів колегіального органу, який обрав керівника на посаду чи звільнив з посади, функціональні обов’язки, посадові інструкції керівників підприємства;
–зареєстрований належним чином колективний договір підприємства, установи, організації, в якому передбачені порядок і строки виплати заробітної плати на підприємстві, а також положення про оплату праці працівників підприємства, якщо таке розроблено.
Вищевказані документи повинні бути ретельно вивчені, а після порушення кримінальної справи протокольно оглянуті.
В акті перевірки територіального підрозділу Державної інспекції України з питань праці має бути зазначено:
– наявність заборгованості по заробітній платі на підприємстві, установі, організації за весь період і в цілому та за окремі періоди залежно від зміни керівників, її розміри;
– сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі окремо за період роботи кожного керівника, які змінювали один одного;
–яка частина з цих коштів витрачена на виплату заробітної плати та сплату обов’язкових платежів;
– список звільнених працівників підприємства, яким при звільненні не був проведений розрахунок.
У разі необхідності призначається також документальна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства, для встановлення суми коштів, яка надійшла до каси та на банківський рахунок підприємства за період, що перевіряється, та яким чином і на які цілі були витрачені зазначені кошти. Одночасно з використанням витребуваних документів необхідно ретельно опитати керівника підприємства, головного бухгалтера, бухгалтера по нарахуванню заробітної плати, касира.
Під час їх опитів необхідно з’ясувати наступні питання:
– наявність заборгованості з виплати заробітної плати, її сума, за який період вона виникла, скільки місячних заробітних плат заборгувало підприємство працівникам;
– які причини виникнення заборгованості та які заходи вживались до її зменшення;
– чи правдиві відомості внесено у державну статистичну звітність форми 1 ПВ. У разі фальсифікації статистичної звітності необхідно з’ясувати, з якої причини це зроблено.
Крім того, в ході зазначеної перевірки необхідно опитати службових осіб Державної інспекції України з питань праці щодо проведення на підприємстві, установі, організації перевірок дотримання законодавства про виплату заробітної плати раніше, і за наявності її заборгованості з’ясувати, які вживались заходи за результатами перевірок, у тому числі накладення та стягнення штрафів.
Залежно від їх пояснень про стягнення штрафів слід витребувати відповідні документи. Необхідно мати на увазі, що невиплата громадянам заробітної плати утворює склад злочину, коли вона є безпідставною і має місце за період більше ніж один місяць.
Ознайомлення слідчого з документами, їх вивчення під час проведення дослідчої перевірки дасть йому змогу своєчасно виявити сліди підробок в документах, сліди нецільового використання коштів та інші ознаки, що знайде своє відображення в характеристиці підстав для порушення кримінальної справи. Однією з поширених форм використання спеціальних знань під час проведення дослідчої перевірки у цій категорії справ є консультативна допомога спеціаліста. Її надають в письмовій або в усній формі щодо обставин, пов’язаних з виявленням ознак конкретного злочину, а також для отримання спеціальних довідкових даних. Консультативна допомога слідчому необхідна у зв’язку з: ознайомленням з умовами роботи суб’єкта господарської діяльності, виробничим процесом, станом бухгалтерського обліку, визначенням джерел формування фонду заробітної плати підприємств, організацій різних форм власності, витребуванням документів, безпосередньо пов’язаних із вчиненим злочином, ознайомленням з іншими питаннями, пов’язаними з невиплатою заробітної плати. Участь спеціаліста на етапі порушення кримінальної справи дасть змогу слідчому своєчасно виявляти ознаки злочину, передбаченого ст. 175 КК України, визначати коло обставин, які необхідно встановити на цьому етапі, правильно оцінити значення зібраних матеріалів тощо.
Так, наприклад, спеціаліст-бухгалтер може надати слідчому консультативну допомогу з досить широкого кола питань, зокрема:
1)особливостей організації й порядку ведення бухгалтерського обліку, документообігу в організації;
2)нормативно встановленого порядку оформлення тих або інших господарських операцій, відображення їх у первинних, зведених облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку, а також прав і обов’язків осіб, відповідальних за організацію й ведення бухгалтерського обліку, працівників бухгалтерії й матеріально відповідальних осіб;
3) обставин фінансово-господарської діяльності організації;
4) підготовки завдань ревізорові й оцінки акту ревізії (перевірки) щодо його повноти й обґрунтованості.
З урахуванням зібраних матеріалів дослідчої перевірки та наявності достатніх даних, які вказують на умисну і безпідставну невиплату заробітної плати більше одного місяця, необхідно виносити постанову про порушення кримінальної справи.
Як свідчить узагальнення практики розгляду судами кримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат, суттєвими недоліками по окремих кримінальних справах є неправильність та неповнота досудового слідства. Порушувалися справи вказаної категорії за матеріалами перевірок, здійснених територіальними державними інспекціями з питань праці, контрольно-ревізійними управліннями, а також органами прокуратури, щодо дотримання законодавства про працю. При цьому нерідко прокурори та слідчі виявляли поспішність, порушуючи кримінальні справи лише за наявності самого факту заборгованості із виплати заробітної плати, не з’ясовували, зокрема, чи мали підприємство, установа, організація кошти для її виплати. З’ясування цієї обставини має важливе значення для встановлення в діях службової особи складу злочину, оскільки суб’єктивна його сторона характеризується прямим умислом.
Слідчі у справах зазначеної категорії не завжди встановлюють причини (об’єктивні й суб’єктивні) невиплати протягом певного часу працівникам заробітної плати, допускають неточності і помилки у визначенні розміру заборгованості, строків її утворення. У переважній більшості справ органи досудового слідства не досліджують питання щодо безпідставності та умисності невиплати заробітної плати і не наводять доказів на підтвердження цих обставин. Тому є необхідним проведення в кожній такій справі судово-бухгалтерської експертизи, за допомогою якої, вивчивши й проаналізувавши відповідні документи, можна дати відповідь на поставлені питання однозначно, що полегшило б органам досудового слідства і судам прийняття правильного рішення. Необхідно також розробити і впровадити у практику органів досудового слідства методику розслідування кримінальних справ вказаної категорії, де передбачити коло питань, які потрібно з’ясовувати при розслідуванні, та джерела доказів, за допомогою яких мають встановлюватись обставини справи.
У практиці органів досудового слідства трапляються випадки порушення справ «за фактом невиплати заробітної плати», а не щодо конкретної особи, що є порушенням вимог частини 2 статті 98 КПК, зважаючи на те, що суб’єкт зазначеного злочину спеціальний, тобто ним може бути лише керівник підприємства, установи, організації.
Типовим явищем при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії є те, що працівників підприємств, установ, організацій, яким не виплачували заробітної плати, після порушення кримінальної справи не визнають потерпілими. Відповідно до вимог статті 49 КПК потерпілими у справах вказаної категорії мають визнаватись конкретні особи, яким таким злочином заподіяно шкоду. На практиці в одних випадках таких осіб допитують як свідків, в інших – їхні інтереси представляють представники профспілкових органів. Така ситуація склалась унаслідок того, що керівників підприємств притягують до кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати всьому трудовому колективу або значній його частині, а визнання потерпілими великої кількості осіб ускладнює розслідування справи, і цього свідомо намагаються уникнути слідчі, не визнаючи потерпілими осіб, яким не виплачено заробітну плату, хоча в таких випадках порушуються їхні права.
Така ситуація виникає, зазвичай, у двох випадках: 1) частина працівників, яким було не виплачено заробітну плату, звільнились з підприємства і встановити місцезнаходження таких осіб важко або неможливо; 2) заробітну плату не виплачено великому трудовому колективу. При цьому частину працівників визнають потерпілими, частину – допитують як свідків, а частина взагалі не бере участі у справі.
Під час досудового слідства та розгляду справи в суді є допустимою участь представників потерпілих, повноваження яких підтверджено відповідними документами, наприклад рішенням зборів трудового колективу, членам якого не виплачено заробітну плату, про надання певній особі (особам) права представляти їхні інтереси як потерпілих у конкретній кримінальній справі.
Причинами зазначених недоліків та порушень нерідко буває неякісна дослідча перевірка, а в окремих випадках ігнорування слідчим вимог ст. 22 КПК України про всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи.