Ефект грілки залежить не стільки від інтенсивності температури, скільки від тривалості процедури.

Механізм дії: при використанні грілки відбувається рефлекторне розширення кровоносних судин органів черевної порожнини та розслаблення непосмугованих м’язових волокон.

Показання: загальне зігрівання хворого, хронічні запальні процеси (холецистит, коліт, гастрит, артрит, неврит), облітеруючий ендартеріїт, підшкірні інфільтрати (без нагноювання), виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (за відсутності схильного до перфорації кровотеч), сечокам’яна хвороба.

Протипоказання: біль у животі невідомого ґенезу, кровотечі різного виду, гострі запальні явища у черевній порожнині (апендицит, гнійний холецистит, перитоніт, панкреатит), злоякісні і доброякісні пухлини, туберкульоз будь-якої локалізації, тромбофлебіт, гнійні та алергійні захворювання шкіри, свіжі травми, забиття, обмороження, інфіковані рани, септичний стан хворого.

. Для накладання водяної грілки її наповнюють водою температури 70 °С до двох третин об’єму.

. Витісняють з грілки повітря, поклавши її на якусь площину горизонтально і піднявши верхній кінець до появи у горловині води або тримають грілку вертикально і натискують її посередині до появи у горловині води. Повітря з грілки слід витискати з метою надання їй плоскої еластичної форми і щоб вона щільно прилягала до тіла. Потім грілку закривають корком і перевіряють її на герметичність. Якщо герметичність грілки порушена, така грілка не придатна для

використання.

• Гумову грілку обгортають сухою серветкою або рушником. Спочатку, коли грілка ще надто гаряча, під неї підкладають прокладку. У міру охолодження грілки кількість шарів зменшується.
• Якщо грілку потрібно прикласти до відповідної анатомічної ділянки на тривалий час (декілька годин), то її періодично змінюють.
• Дуже важливо стежити за правильністю застосування грілки непритомним хворим, а також у разі пониженої або повної відсутності чутливості шкіри у тяжкохворих, щоб уникнути опіків. Перед застосуванням грілки треба перевірити її на ступінь нагрівання, для цього медпрацівник прикладає грілку собі до внутрішньої поверхні передпліччя або до ліктя. У разі гарячого відчуття воду в грілці треба розбавити холодною водою до відповідної температури.
• Внаслідок тривалого застосування грілки може виникнути гіперпігментація шкіри. Щоб запобігти їй, шкіру на місці накладання грілки треба змазувати вазеліновою олією.

Електрична грілка має переваги перед водяною, оскільки вона сприяє поступовому наростанню теплової дії, тривалому застосування тепла, регулюванню необхідного рівня температури та рівномірного постійного тепла. Вона м’яка, пластична. Для кожного хворого електричну грілку слід загортати в чисту наволочку та індивідуально підбирати необхідний рівень температури.

При користуванні електричною грілкою необхідно суворо дотримуватися техніки безпеки. Для цього потрібно перевірити цілість електричного шнура, стежити, щоб грілка не була вологою, не залишати непритомного хворого самого, не накривати електричну грілку ковдрою, бо це загрожує перегріванням та виникненням пожежі.

Застосування сухого тепла. Пісок, сіль, висівки нагрівають в духовці чи на сковорідці, потім пересипають у полотняну торбу, товщина якої залежить від температури нагрівання.