Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка
Харчування вагітних із захворюваннями нирок і сечових органів
У харчовий раціон вагітних, хворих на гломерулонефрит, включають продукти, які багаті речовинами, що справляють протизапальну, антианемічну, десенсибілізувальну, сечогінну і гіпотензивну дію. Кількість білків у харчовому раціоні повинна бути не менша 1 г на 1 кг маси тіла. Призначається дієта, бідна на солі нагрію, яка сприяє зменшенню затримки води в організмі і зниженню артеріального тиску. Зазвичай у добовому раціоні гіпонатрієвої дієти вміщується 5—6 г кухонної солі. Більш значне зменшення кухонної солі протягом тривалого часу небезпечне, тому що у вагітної можуть виникнути ознаки хлоропенії і гіпонатріємії (блювання, судоми). При нормальному або незначному підвищенні артеріального тис- і відсутності набряків кількість рідини в дієті не треба обмежувати. При вираженій гіпертензії і набряках кількість рідини признаються індивідуально залежно від стану видільної функції нирок.
У харчовий раціон хворих на хронічний гломерулонефрит як джерело білків доцільно включати яєчний білок, що містить усі необхідні незамінні амінокислоти і має меншу кількість азоту та солей натрію порівняно з іншими продуктами, які багаті на білки (м’ясо,риба, сир). Із жирів рекомендують масло, але перевагу надають їжу готують без солі, м’ясо споживають відвареним, овочі — сирі, варені, тушені.
Протягом усієї вагітності регулярно, 1 раз на тиждень, призначають розвантажувальний день. Кількість спожитої рідини залежну від форми пієлонефриту і коригується обліком даних про добову діурез.
У період загострення процесу і в період ремісії корисний морс із журавлини, який у печінці під впливом амінооцтової кислоти перетворюється в гіпурову кислоту, яка має бактерицидну дію в нирках і сечових органах.
Вагітним із латентним перебігом захворювання дозволяють вживати до 5—6 г кухонної солі.
При хронічній нирковій недостатності дієту призначають з урахуванням ступеня і вираженості захворювання.