Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка

Пролежні: причини виникнення їх, заходи щодо профілактики

Пролежні (змертвіння, некроз) — це дистрофічні, виразкові, некротичні зміни шкіри, підшкірної жирової клітковини і навіть окістя, що розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та іннервації. Встановлено три основні чинники, які призводять до утворення пролежнів: тиск, зміщувальна сила і тертя.

Тиск. Під дією власної маси тіла відбуваються здавлення тканин, розвивається ішемія і як наслідок — загибель тканин.

Зміщувальна сила. Непрямий тиск також може призвести до механічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тканин може відбуватися тоді, коли пацієнт “з’їжджає” на постелі вниз або підтягується до узголів’я. Мікроциркуляція в таких тканинах порушується і тканина гине від кисневого голоду. У більш серйозних випадках можливе розривання лімфатичних судин і м’язових волокон, внаслідок чого через 1—2 тиж утворюються глибокі пролежні.

Тертя. Спричинює відшарування рогового шару шкіри і призводить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Впливають на розвиток пролежнів глибокі порушення обмінних процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі порушення мозкового кровообігу, тяжкі травми головного, спинного мозку).

Але в багатьох випадках до утворення пролежнів призводить поганий догляд за тяжкохворим, зокрема за шкірними покривами, а також несвоєчасна зміна білизни, недостатня активність пацієнта.

Ділянки найчастішого виникнення про лежнів. Коли тяжкохворий лежить на спині, пролежні утворюються переважно в ділянці потилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п’яток. Якщо він лежить на боці чи на животі, некротизуються ділянки великих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілки.

Може розвинутись змертвіння не тільки м’яких тканин, але й Хрящів і кісток. Потім приєднується інфекція, яка може призвести До сепсису і смерті хворого. Важливо відразу виявити хворих, в яких є схильність до утворення пролежнів, і своєчасно вжити заходів до запобігання розвитку пролежнів.

За чотирибальною шкалою Когіоп оцінюють стан пацієнта за В’ятьма критеріями (табл. 5).

Оцінювання дає можливість визначати схильність хворого до розвитку пролежнів.

Пацієнтів з оцінкою 4 бали і нижче відносять до категорії підвищеного ризику і до них слід здійснювати комплексні профілактичні заходи.

Таблиця 5. Оцінка стану хворого за шкалою Norton

Фізичний стан	Бали	Пси хічний стан	Бали	Актив ність	Бали	Рухо мість	Бали	Нетримання сечі, калу	Бали
Добрий	4	Ак тив ний	4	Ходя чий	4	Повна	4	Немає	4
Задовільний	3	Апа тич ний	3	Ходить із допомогою	3	Непов на	3	Іноді	3
Поганий	2	Сплу та ність	2	Сидить	2	Дуже обме жена	2	Сечі	2
Дуже пога ний	1	Сту пор	1	Лежить	1	Не рухо мість	1	Сечі, калу	1

Пролежні класифікуються залежно від ступеня пошкодження тканин.

I ступінь. Шкірний покрив не порушений. Спостерігається стійка гіперемія, яка не минає після закінчення впливу тиску.

II ступінь. Неглибокі поверхневі порушення цілості шкірних покривів, які поширюються на підшкірну жирову клітковину. Зберігається стійка гіперемія. Відбувається відшарування епідермісу.

III ступінь. Повне руйнування шкірного покриву аж до м’язового шару з проникненням у м’язи.

IVступінь. Пошкодження всіх м’язів, тканин, утворення порожнин з проникненням у них прилеглих тканин (сухожилки, кістки).

Лікування. Пролежні І ступеня лікують консервативно. Процес реепітелізації відбувається, якщо некротизується тільки епідерміс. У разі почервоніння шкіри періодично розтирають її сухим рушником для поліпшення кровообігу та обробляють 5 % розчином калію перманганату. Початкові пролежні в стадії мацерації обливають холодною перевареною водою з милом, висушують, протирають 70 % етиловим спиртом і припудрюють тальком. Пухирі змащують 1 % розчином брильянтового зеленого, потім накладають суху асептичну пов’язку.

У разі пролежнів II ступеня видаляють змертвілий шар, III і ІІ ступенів вдаються до хірургічного втручання з наступною дезінфекцією і видаленням змертвілих тканин. Як правило, пролежні інфікуються мікроорганізмами, які присутні в нормі на шкірі і в кишках.

Найефективнішим методом зменшення кількості бактерій в рані є зрошення її великою кількістю ізотонічного розчину натрію хлориду.

За наявністю неприємного запаху рекомендують накладати на рани пов’язки з порошком активованого вугілля або дезодоранта до складу яких входить хлорофіл. Після видалення відшарованої некротизованої маси застосовують ліки для ферментативного очищення ран (іруксол).

ПРОФІЛАКТИКА ПРОЛЕЖНІВ

Змінюють положення хворого кожні 2 год, щоразу перевіряючи стан ділянки шкіри, на яку діє тиск.
Двічі на день здійснюють часткове оброблення шкіри.
Стежать за білизною хворого. Білизна повинна бути чистою, сухою, без складок і крихт.
Надають хворому такого положення, щоб маса тіла була рівномірно розподілена, тобто, щоб на кожну частину тіла діяв рівномірний тиск. Для цього слід використати спеціальні пристосування і ліжка з надувними матрацами, протипролежневі установки або звичайні подушки. Під головний кінець кладуть одну плоску подушку, другу подушку під кутом 45° кладуть на першу. З боків під лікті кладуть також подушки. Під кисті рук і під ноги кладуть маленькі подушечки.
Під ділянки можливого утворення пролежнів підкладають бавовняний круг, наповнений просом.
Стежать за регулярністю випорожнень хворого, запобігають і лікують нетримання сечі і калу.
Забезпечують збалансоване харчування хворого. їжа повинна містити вітаміни групи В, С, азот, сірку, фосфор і кальцій, які позитивно впливають на кровообіг.
Розвивають у хворого навички самодопомоги, заохочують його До самостійних дій, використовуючи перекладини над ліжком або Поручні, щоб хворий міг самостійно змінювати положення в ліжку, а можливості підніматись і вставати.
Навчають родичів і людей, які доглядають за хворим, елементам правильного догляду.
Місце можливого утворення пролежнів інтенсивно протирають Тампоном або серветкою, змоченою одним із наведених розчинів: 10 % розчином камфорного спирту, 1 % розчином саліцилового спирту, слабким розчином оцтової кислоти (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку води).
При нетриманні сечі у чоловіків використовують сечоприймачі або на статевий член частково надягають презерватив чи закріплюють гумову рукавичку; відрізають кінці напальників або вирізають отвір у презервативі; ставлять між ногами скляний сечоприймач і опускають у нього кінець презерватива або напальники гумової рукавички.
При нетриманні сечі і калу в жінки або калу в чоловіка веере, дину бавовняного кола, заповненого просом, ставлять круглу плоску посудину. Для цього згинають ноги хворого у колінних і кульшових суглобах і розводять їх у боки, розв’язують краї тасьми, краї кола трохи відводять у сторону і ставлять пусту або забирають заповнену плоску посудину.

Слід пам’ятати, що виникнення пролежнів у хворих є незаперечним свідченням поганого догляду.