Первинна медико-санітарна допомога — основна ланка в організації охорони здоров’я людини. Вона передбачає консультацію лікаря, діагностику та лікування основних найпоширеніших захворювань, травм; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококваліфікованої допомоги.

Основними представниками первинної медико-санітар- ної допомоги населенню повинні стати сімейні лікарі. Сімейний лікар уособлює всю відповідальність за здоров’я кожної людини. Разом із медичною сестрою високої кваліфікації він зосереджує у своїх руках до 90 % всієї необхідної медичної допомоги.

Фельдшерсько-акушерський пункт — найважливіший підрозділ у системі охорони здоров’я, перший етап надання первинної медичної допомоги жителям сільської місцевості. ФАП на сьогодні має унікальну можливість стати підґрунтям для розвитку та реалізації принципів сімейної медицини, оскільки для цього існують організаційно-правові, нормативні та історичні передумови. Саме діяльність ФАПу узагальнила у цьому напрямі величезний досвід вітчизняної медичної практики з надання первинної лікувально-профілактичної допомоги сільський мешканцям, а саме: спостереження і догляд за вагітними, породілями, новонародженими, дітьми дошкільного та шкільного віку, дорослими, людьми похилого віку.

Тому вже сьогодні на базі ФАПу реалізуються заходи щодо впро. вадження в систему охорони здоров’я принципів сімейної медицини.

У містах України первинну медико-санітарну допомогу дорослим надають у поліклініках. Територію, яку обслуговує поліклініка, поділяють на терапевтичні дільниці. За кожною дільницею, де проживає 1700 мешканців, закріплені дільничний лікар-терапевт і медична сестра.

Спеціалізовані поліклінічні відділення диспансерів надають первину медичну допомогу пацієнтам з відповідними групами захворювань (туберкульоз, шкірно-венеричні, онкологічні захворювання та ін.).

Первинну медико-санітарну допомогу робітникам і службовцям промислових підприємств надає мережа медичних закладів, розміщених на території самих підприємств або поблизу них. До цих закладів належать фельдшерські здоровпункти (з кількістю робітників понад 1000), лікарські здоровпункти (з кількістю робітників понад 1000), медико-санітарні частини (з кількістю робітників понад 2000 і більше).

Основне завдання здоровпунктів — надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, травмах, раптових захворюваннях, а також проведення профілактичної роботи. У разі потреби здоровпункт організовує направлення потерпілого в поліклініку чи стаціонар.

Медико-санітарна частина — комплексний лікувально-профілактичний заклад, до складу якого входять поліклініки, стаціонари, профілакторії, дієтичні їдальні, дитячі здоровпункти, дошкільні заклади. Медико-санітарна частина може бути представлена тільки поліклінікою.

Організацію і забезпечення медичної допомоги дітям у містах здійсняють дитячі поліклініки. Провідним методом роботи дільничної педіатричної служби є диспансерний метод — активне динамічне спостереження за хворими та здоровими дітьми, починаючи з допологового патронажу вагітних, потім спостереження за новонародженою дитиною протягом 1 року життя, за дитиною віком від 1 до 7 років, школярем, підлітком.

Первинна медико-санітарна допомога включає також службу швидкої медичної допомоги. Мешканцям міста її надають медичні працівники швидкої медичної допомоги, мешканцям сільської місцевості — аналогічні відділення центральних районних лікарень, служба швидкої медичної допомоги працює цілодобово і надає невідкладну допомогу в разі нещасних випадків, травм, отруєнь, раптових захворювань та загрозливих для життя станів. Бригади швидкої медичної допомоги бувають загальнолінійні, спеціалізовані (кардіологічна, психіатрична, акушерська, педіатрична, бригади інтенсивної терапії). У великих містах для створення цілісного лікувально-профілактичного закладу з надання догоспітальної і госпітальної швидкої ведичної допомоги станція швидкої медичної допомоги об’єднана з лікарнею швидкої медичної допомоги.