Серед провідних проблем гігієни лікувально-профілактичних закладів останнім часом усе більшого значення набувають питання гігієни праці медичного персоналу. На трудову діяльність медичних працівників залежно від профілю їхньої діяльності, спеціалізації конкретних умов праці можуть впливати різні професійні шкідливі чинники:

  • значне нервово-емоційне напруження, яке пов’язане з почуттям співпереживання, відповідальності за здоров’я та життя пацієнтів;
  • контакт з інфекційними хворими, небезпека травматизації та зараження під час проведення операцій, маніпуляцій, обстежень;
  • несприятливе за своїми фізичними та хімічними властивостями оточення на робочому місці (забруднення повітря та предметів лікарськими, дезінфекційними та іншими хімічними речовинами, вплив іонізуючого випромінювання, ультразвуку, шуму, вібрації та ін.);
  • вимушене положення тіла, напруження зору, значні фізичні навантаження під час переміщення пацієнтів;
  • відсутність належних умов для короткочасного відпочинку протягом робочої зміни;
  • праця в нічний та понаднормативний час, що призводить до порушення оптимальної структури режиму дня.

З метою зниження нервово-емоційного напруження слід пам’ятати про те, що: не можна взяти весь чужий біль на себе; потрібно вчитися співпрацювати і допомагати, не згораючи; медичні працівники повинні навчитися виконувати прийоми аутогенного тренування та використовувати метод м’язової релаксації. По можливості в лікувально-профілактичних закладах потрібно виділяти кімнати для психологічного розвантаження медичних працівників.

Захисний одяг у разі правильного використання може відігравати важливу роль як захист медичного працівника від пацієнта і пацієнта від медичного працівника, а також як засіб профілактики ВЛІ. Захисний одяг не можна прати в домашніх умовах.

Щоб уникнути зараження інфекцією через руки, слід застосовувати чисті, а у разі потреби — стерильні гумові рукавички.

Маски, навіть закритого хірургічного типу, лише частково ефективні проти інфікованих аерозолів і найдрібніших мікроорганізмів, які є в повітрі. Проте їх потрібно носити і стежити за тим, щоб вони закривали рот і ніс і обов’язково змінювати через кожні 4 год.

Фартух застосовують як бар’єр. Його використання повинно бути обмежене доглядом лише за одним пацієнтом доти, поки він залишатиметься чистим і сухим.

Захисні окуляри або щиток можуть захистити очі від потрапляння інфікованої крові пацієнтів, хворих на вірусний гепатит В, С, СНІД, під час різного типу втручань медичного призначення.

Взуття повинно бути м’яким, зручним, із шкіри або шкірозамінника з тим, щоб у разі потрапляння на нього біологічної рідини пацієнта можна здійснити знезараження.

Перед роботою в асептичних відділеннях медичні працівники повинні приймати душ, обов’язково приймати душ після роботи в інфекційних відділеннях та відділеннях, де лікуються пацієнти зі значним надходженням патогенної мікрофлори в довкілля.