Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка
Історія розвитку і становлення акушерства в Україні
У давні часи жінки народжували без сторонньої допомоги або з допомогою лише однієї із старших жінок у родині. З розвитком суспільства акушерська допомога перебувала в руках жінок-акушерок (повитух). Медичні знання у них були примітивними, проте деонтологічні принципи — досить високими.
Донька князя Мстислава Володимировича Євпраксія-Добродія (1108— 1172) у першій на Русі медичній книзі “Алімма” виклала і систематизувала медичні знання, зокрема, з акушерства та гінекології.
Син полтавського священика Н.М. Максимович-Амбодик (1744— 1812) закінчив Страсбурзький університет, став засновником наукового акушерства і автором першого підручника російською мовою “Мистецтво сповивання”. У Львові в 1773 р. був відкритий медичний колегіум із трьохрічним курсом навчання, який також випускав акушерок із медичною освітою. У середині XIX ст. при клініці Київського університету святого Володимира А.П. Матвєєв організував школу акушерок і написав для них спеціальний посібник.
Велику роботу щодо організації пологових будинків в Україні провів професор Г.Ф. Писемський (1862—1937). З його ініціативи було відкрито перший колгоспний пологовий будинок, першу жіночу консультацію в Києві, створено перші палати патології вагітних.
Позитивну роль відіграло об’єднання консультацій для жінок з пологовими будинками і гінекологічними стаціонарами в єдиний лікувально-профілактичний заклад.
Зараз акушерок навчають у медичних коледжах, училищах. Практичну родопоміч здійснює до 40 тис. медичних працівників середньої ланки.