Управління змінами

3.3. Детермінанти ефективності менеджера як лідера змін: особистість лідера, загальна ситуація, стиль лідерства і управління

Сила впливу лідерських рис у керівника організації формує певний стиль керівництва. Лідерство - здатність впливати на поведінку окремих осіб або робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи. Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності. Однак, як свідчить досвід, ефективний менеджер не завжди є ефективним лідером, і навпаки. Їхні основні характеристики перебувають «в різних вимірах» (табл. 3.4).

Сучасні керівники часто характеризуються як «толерантні» і «одержимі роботою», вони володіють рішучістю, холоднокровністю і результативним мисленням, прагнуть створювати умови, в яких підлеглі зможуть виділитися. На відміну від керівника, лідер, окрім впевненості в собі, у власній компетентності, повинен володіти цілою низкою необхідних рис. Характерні риси ефективного лідерства наведено у табл. 3.5.

Успішне управління змінами полягає більше в лідерських здібностях, ніж в управлінських навичках. Управління змінами подібне до управління чимось бурхливим, невпорядкованим, хаотичним за своєю природою. Важливо залучити до процесу управління змінами кожного в організації, хто має до цього відношення або ж хто зацікавлений в процесі внесення змін, оскільки ззовні нічого зробити неможливо.

Таблиця 3.5 - Характерні риси ефективного лідерства

Характерні риси

Сутність характерних рис ефективного лідерства

Турботливість

здатність врахувати інтереси, сумніви й успіхи інших людей

Вміння пристосовуватися до невизначених ситуацій

йти тільки на прораховані ризики, вміти керувати конфліктної ситуацією і мати можливість передумати, якщо зміняться обставини

Наполегливість

вміння зосередитися на цілях, незважаючи на обставини

Товариськість

вміння уважно слухати, проводити зустрічі, презентації, вести переговори і публічно виступати

Вміння розумітися в політиці компанії

вміння усвідомлювати своє місце в організаційній структурі влади, вміння вислуховувати особливо уважно сумніви найбільш впливових груп і знати, куди можна звернутися за підтримкою

Почуття гумору

вміння розрядити обстановку

Урівноваженість

вміння успішно управляти в складних ситуаціях

Усвідомлення себе

усвідомлення себе та розуміння того, як приклади поведінки лідера впливають на інших членів команди

Зосередженість на майбутньому

розуміння того, як певні питання вписуються у загальну політику організації, орієнтування на довготривалі пріоритети навіть при виконанні невеликих завдань

Для ефективного управління змінами використовуються різні стилі лідерства. Так, дослідження Р. Лайкерта та його однодумців були спрямовані на виявлення найефективнішого стилю лідерства. Порівнюючи групи з високою та низькою продуктивністю праці, науковці дійшли висновку, що відмінності в результативності роботи зумовлені стилями лідерства. Р. Лайкерт виділив «Систему 4» - чотири стилі лідерства, які назвав експлуататорсько-авторитарним, доброзичливо-авторитарним, консультативно-демократичним та заснованим на участі (табл. 3.6). Р. Лайкерт дійшов висновку, що «Система 4» дає змогу найбільшою мірою використати потенціал працівників, тому керівники повинні впроваджувати її повсюдно, й особливо там, де робота є різноманітною і потребує прийняття нестандартних рішень.

Таблиця 3.6 - Характеристика стилів лідерства Р. Лайкерта

Характеристики

Система 1

Система 2

Система 3

Система 4

Стиль лідерства

Експлуататорсько-авторитарний

Доброзичливо-

авторитарний

Консультативно-демократичний

Заснований на участі

Рівень довіри лідера до своїх підлеглих і його впевненості в них

Не впевнений у підлеглих і не довіряє їм

Поблажлива впевненість і деяка довіра

Значна, але не беззастережна впевненість і довіра, але залишається бажання контролювати прийняття і виконання рішень

Повна впевненість і довіра в усьому

Характер мотивації, що використовується лідером

Страх, погрози і окремі винагороди

Винагороди і в окремих випадках покарання

Винагороди, окремі покарання і деякою мірою залучення до участі в управлінні

Матеріальна винагорода на основі системи стимулювання, розробленої за участю підлеглих

Характер впливу на підлеглих і взаємодії з ними

Слабка взаємодія, заснована на страху і недовірі

Слабка взаємодія з деяким урахуванням позиції підлеглих, страх і обережність у підлеглих

Помірна взаємодія з частим виявом впевненості у працівниках, довіри до них

Дружні стосунки з підлеглими, висока впевненість у них і довіра до них

Управлінська решітка Блейка-Моутона. Науковцями запропоновано п’ять стилів лідерства для забезпечення виконання роботи та створення гармонійних дружніх стосунків в колективі. Управлінська решітка Блейка-Моутон - це своєрідна матриця, утворена перетином двох складових лідерської поведінки: турботою про роботу і турботою про персонал (рис. 3.2).

Встановлення шкали матриці від 1 до 9 дає змогу окреслити зони п´яти основних лідерських стилів.

Стиль 1.1 передбачає мінімальне піклування менеджера як про виробництво, так і про потреби працівників, що свідчить про його невисоку зацікавленість у збереженні свого місця в організації. Такі керівники найчастіше не докладають зусиль для впливу на своїх підлеглих, приховують свої думки, байдужі у стосунках з іншими людьми, не втручаються у конфліктній ситуації, не використовують у комунікаціях зворотний зв’язок тощо.

Стиль 9.1 характеризується поєднанням максимальної турботи про організацію з мінімальним піклуванням про підлеглих. Керівник вважає за необхідне більше уваги приділяти формуванню і контролю за виконанням виробничих завдань, ніж налагодженню стосунків з групою. Він фактично диктує своїм підлеглим умови виконання роботи, нав’язує свої ідеї, в конфліктних умовах змушує прийняти його позицію, фіксує недоліки в роботі та помилки підлеглих і карає за них.

Стиль 1.9 свідчить про мінімальне піклування про виробництво і максимальну турботу про працівників. При цьому основна увага приділяється формуванню та збереженню в групі товариських стосунків. Це важливо для керівника навіть тоді, коли психологічний комфорт може спричинити погіршення результатів роботи. Керівник підтримуватиме ініціативу своїх підлеглих, враховуватиме їхні ідеї, запобігатиме конфліктним ситуаціям у групі, винагороджуватиме працівників за досягнення кращих результатів.

Стиль 5.5 - «золота середина». Керівник намагається підтримувати досягнуті результати діяльності, перевіряє підлеглих тільки у разі появи відхилень, критично сприймає їхні нові ідеї, у конфліктних ситуаціях займає позицію, яка влаштовує всіх, домагається узгодженості при розробленні рішень, віддає перевагу неформальним оцінкам інформації, отриманої за допомогою зворотного зв’язку.

Стиль 9.9 - це ідеальний, практично недосяжний стиль. Для керівника інтереси виробництва та інтереси працівників є рівноцінними. Такий стиль управління часто називають «управлінням командою». Заохочується активність та ініціативність, колективне обговорення проблем і прийняття рішень з урахуванням позицій учасників команди. Керівник користується підтримкою своїх підлеглих, ділиться з ними новими ідеями, разом планує діяльність. При виникненні спірних питань досягає консенсусу, заохочує обопільний зворотний зв’язок з метою підвищення ефективності діяльності організації.

Управлінська решітка Блейка-Моутон здобула популярність у менеджерів сучасних організацій, її використовують для вдосконалення стилю лідерства через участь у програмах навчання і підготовки, спеціально розроблених для оволодіння стилем 9.9. Зокрема, якщо менеджер у своїй діяльності переважно використовує стиль 9.1, то йому слід приділити більше уваги розвитку персоналу, мотивації, комунікації тощо. Переважання стилю 1.9 потребує навчання у сферах прийняття рішень, планування, організування, контролю робочих операцій. Стиль 5.5 вимагає вдосконалення в усіх вказаних напрямах. Стиль 1.1 свідчить про слабкі ділові якості менеджера і викликає сумніви у можливості поліпшення його роботи, в тому числі й через навчання. Отже, розглянуті стилі лідерства є свідченням того, що ефективними лідерами стають, а не народжуються. Лідерська поведінка може бути розвинута і поліпшена через навчання і спеціальну підготовку.