Управління змінами
3.3. Детермінанти ефективності менеджера як лідера змін: особистість лідера, загальна ситуація, стиль лідерства і управління
Сила впливу лідерських рис у керівника організації формує певний стиль керівництва. Лідерство - здатність впливати на поведінку окремих осіб або робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи. Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності. Однак, як свідчить досвід, ефективний менеджер не завжди є ефективним лідером, і навпаки. Їхні основні характеристики перебувають «в різних вимірах» (табл. 3.4).
Сучасні керівники часто характеризуються як «толерантні» і «одержимі роботою», вони володіють рішучістю, холоднокровністю і результативним мисленням, прагнуть створювати умови, в яких підлеглі зможуть виділитися. На відміну від керівника, лідер, окрім впевненості в собі, у власній компетентності, повинен володіти цілою низкою необхідних рис. Характерні риси ефективного лідерства наведено у табл. 3.5.
Успішне управління змінами полягає більше в лідерських здібностях, ніж в управлінських навичках. Управління змінами подібне до управління чимось бурхливим, невпорядкованим, хаотичним за своєю природою. Важливо залучити до процесу управління змінами кожного в організації, хто має до цього відношення або ж хто зацікавлений в процесі внесення змін, оскільки ззовні нічого зробити неможливо.
Таблиця 3.5 - Характерні риси ефективного лідерства
Характерні риси |
Сутність характерних рис ефективного лідерства |
Турботливість |
здатність врахувати інтереси, сумніви й успіхи інших людей |
Вміння пристосовуватися до невизначених ситуацій |
йти тільки на прораховані ризики, вміти керувати конфліктної ситуацією і мати можливість передумати, якщо зміняться обставини |
Наполегливість |
вміння зосередитися на цілях, незважаючи на обставини |
Товариськість |
вміння уважно слухати, проводити зустрічі, презентації, вести переговори і публічно виступати |
Вміння розумітися в політиці компанії |
вміння усвідомлювати своє місце в організаційній структурі влади, вміння вислуховувати особливо уважно сумніви найбільш впливових груп і знати, куди можна звернутися за підтримкою |
Почуття гумору |
вміння розрядити обстановку |
Урівноваженість |
вміння успішно управляти в складних ситуаціях |
Усвідомлення себе |
усвідомлення себе та розуміння того, як приклади поведінки лідера впливають на інших членів команди |
Зосередженість на майбутньому |
розуміння того, як певні питання вписуються у загальну політику організації, орієнтування на довготривалі пріоритети навіть при виконанні невеликих завдань |
Для ефективного управління змінами використовуються різні стилі лідерства. Так, дослідження Р. Лайкерта та його однодумців були спрямовані на виявлення найефективнішого стилю лідерства. Порівнюючи групи з високою та низькою продуктивністю праці, науковці дійшли висновку, що відмінності в результативності роботи зумовлені стилями лідерства. Р. Лайкерт виділив «Систему 4» - чотири стилі лідерства, які назвав експлуататорсько-авторитарним, доброзичливо-авторитарним, консультативно-демократичним та заснованим на участі (табл. 3.6). Р. Лайкерт дійшов висновку, що «Система 4» дає змогу найбільшою мірою використати потенціал працівників, тому керівники повинні впроваджувати її повсюдно, й особливо там, де робота є різноманітною і потребує прийняття нестандартних рішень.
Таблиця 3.6 - Характеристика стилів лідерства Р. Лайкерта
Характеристики |
Система 1 |
Система 2 |
Система 3 |
Система 4 |
Стиль лідерства |
Експлуататорсько-авторитарний |
Доброзичливо- авторитарний |
Консультативно-демократичний |
Заснований на участі |
Рівень довіри лідера до своїх підлеглих і його впевненості в них |
Не впевнений у підлеглих і не довіряє їм |
Поблажлива впевненість і деяка довіра |
Значна, але не беззастережна впевненість і довіра, але залишається бажання контролювати прийняття і виконання рішень |
Повна впевненість і довіра в усьому |
Характер мотивації, що використовується лідером |
Страх, погрози і окремі винагороди |
Винагороди і в окремих випадках покарання |
Винагороди, окремі покарання і деякою мірою залучення до участі в управлінні |
Матеріальна винагорода на основі системи стимулювання, розробленої за участю підлеглих |
Характер впливу на підлеглих і взаємодії з ними |
Слабка взаємодія, заснована на страху і недовірі |
Слабка взаємодія з деяким урахуванням позиції підлеглих, страх і обережність у підлеглих |
Помірна взаємодія з частим виявом впевненості у працівниках, довіри до них |
Дружні стосунки з підлеглими, висока впевненість у них і довіра до них |
Управлінська решітка Блейка-Моутона. Науковцями запропоновано п’ять стилів лідерства для забезпечення виконання роботи та створення гармонійних дружніх стосунків в колективі. Управлінська решітка Блейка-Моутон - це своєрідна матриця, утворена перетином двох складових лідерської поведінки: турботою про роботу і турботою про персонал (рис. 3.2).
Встановлення шкали матриці від 1 до 9 дає змогу окреслити зони п´яти основних лідерських стилів.
Стиль 1.1 передбачає мінімальне піклування менеджера як про виробництво, так і про потреби працівників, що свідчить про його невисоку зацікавленість у збереженні свого місця в організації. Такі керівники найчастіше не докладають зусиль для впливу на своїх підлеглих, приховують свої думки, байдужі у стосунках з іншими людьми, не втручаються у конфліктній ситуації, не використовують у комунікаціях зворотний зв’язок тощо.
Стиль 9.1 характеризується поєднанням максимальної турботи про організацію з мінімальним піклуванням про підлеглих. Керівник вважає за необхідне більше уваги приділяти формуванню і контролю за виконанням виробничих завдань, ніж налагодженню стосунків з групою. Він фактично диктує своїм підлеглим умови виконання роботи, нав’язує свої ідеї, в конфліктних умовах змушує прийняти його позицію, фіксує недоліки в роботі та помилки підлеглих і карає за них.
Стиль 1.9 свідчить про мінімальне піклування про виробництво і максимальну турботу про працівників. При цьому основна увага приділяється формуванню та збереженню в групі товариських стосунків. Це важливо для керівника навіть тоді, коли психологічний комфорт може спричинити погіршення результатів роботи. Керівник підтримуватиме ініціативу своїх підлеглих, враховуватиме їхні ідеї, запобігатиме конфліктним ситуаціям у групі, винагороджуватиме працівників за досягнення кращих результатів.
Стиль 5.5 - «золота середина». Керівник намагається підтримувати досягнуті результати діяльності, перевіряє підлеглих тільки у разі появи відхилень, критично сприймає їхні нові ідеї, у конфліктних ситуаціях займає позицію, яка влаштовує всіх, домагається узгодженості при розробленні рішень, віддає перевагу неформальним оцінкам інформації, отриманої за допомогою зворотного зв’язку.
Стиль 9.9 - це ідеальний, практично недосяжний стиль. Для керівника інтереси виробництва та інтереси працівників є рівноцінними. Такий стиль управління часто називають «управлінням командою». Заохочується активність та ініціативність, колективне обговорення проблем і прийняття рішень з урахуванням позицій учасників команди. Керівник користується підтримкою своїх підлеглих, ділиться з ними новими ідеями, разом планує діяльність. При виникненні спірних питань досягає консенсусу, заохочує обопільний зворотний зв’язок з метою підвищення ефективності діяльності організації.
Управлінська решітка Блейка-Моутон здобула популярність у менеджерів сучасних організацій, її використовують для вдосконалення стилю лідерства через участь у програмах навчання і підготовки, спеціально розроблених для оволодіння стилем 9.9. Зокрема, якщо менеджер у своїй діяльності переважно використовує стиль 9.1, то йому слід приділити більше уваги розвитку персоналу, мотивації, комунікації тощо. Переважання стилю 1.9 потребує навчання у сферах прийняття рішень, планування, організування, контролю робочих операцій. Стиль 5.5 вимагає вдосконалення в усіх вказаних напрямах. Стиль 1.1 свідчить про слабкі ділові якості менеджера і викликає сумніви у можливості поліпшення його роботи, в тому числі й через навчання. Отже, розглянуті стилі лідерства є свідченням того, що ефективними лідерами стають, а не народжуються. Лідерська поведінка може бути розвинута і поліпшена через навчання і спеціальну підготовку.